Удосконалення правових підстав залучення понятих до кримінального провадження

Перш ніж розглядати правові підстави та проблемні питання залучення понятих до участі у проведенні слідчих (розшукових) діях, треба визначити та розглянути саме поняття правових підстав.

Згідно з юридичною енциклопедією, юридична підстава – це сукупність передбачених правом обставин, умов, фактів і передумов, що забезпечують настання юридичних наслідків [115; 70, с. 57]. Не можна не погодитись з думкою Р. І. Назаренка та інших авторів, які з цього приводу зазначають, що такою підставою є те, на чому ґрунтується конкретне рішення, що є його першоосновою [116, с. 146; 70, с. 31].

Аналіз норм КПК України дав змогу нам зробити такий висновок: правовою (об’єктивною) підставою залучення понятих до проведення слідчих (розшукових) дій є виникнення реальної потреби в проведенні саме таких слідчих (розшукових) дій, як: обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляд трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи та інших процесуальних дій, якщо слідчий, прокурор вважатимуть за доцільне залучення до їх проведення понятих; правовою (суб’єктивною) ж підставою залучення понятих до проведення слідчих (розшукових) дій є факт відповідності осіб, яких слідчий, прокурор запрошують до участі у тій чи іншій слідчій (розшуковій) дії як понятих, певним критеріям, тобто ці особи повинні бути не заінтересовані у результатах кримінального провадження, не повинні бути родичами потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, а також не повинні бути працівниками правоохоронних органів. Інакше кажучи, якщо особа відповідає наведеним вище критеріям (вимогам), у слідчого, прокурора є підстави запросити її для участі у проведенні слідчих (розшукових) дій.

Через призму такого розподілу правових підстав залучення понятих до участі у проведенні слідчих (розшукових) дій, уважаємо за доцільне запропонувати таку диференціацію правових (об’єктивних і суб’єктивних) підстав залучення понятих.

По-перше, за ознакою обов’язковості залучення понятих:

1) обов’язкова участь понятих у проведенні слідчих (розшукових) дій, зокрема для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту та освідування особи (за винятком застосування під час проведення таких процесуальних дій безперервного відеозапису ходу їх проведення) та обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи (незалежно від застосування технічних засобів фіксування);

2) залучення понятих за переконанням слідчого або прокурора про доцільність такого залучення в разі, якщо згідно з кримінальним процесуальним законодавством така їх участь у процесуальних діях не вважається обов’язковою.

По-друге, за характером правової закріпленості вимог до понятих:

1) коли особисті характеристики понятих (окрім визначених кримінальним процесуальним законодавством) не мають значення для проведення певної слідчої (розшукової) дії (загальні вимоги);

2) коли слідчий, прокурор запрошують до участі у тій чи іншій слідчій (розшуковій) дії понятими осіб, які мають додаткові якості, не визначені кримінальним процесуальним законодавством (додаткові вимоги).

З огляду на вищевикладене, а також запропоноване нами раніше визначення поняття «понятий», на наш погляд, перелік наведених вище правових підстав (як об’єктивних, так і суб’єктивних) не є вичерпним та потребує доповнень.

Щодо першої категорії підстав залучення понятих до участі у проведенні слідчих (розшукових) дій, треба звернути увагу на те, що в чинному КПК України законодавцем надано право слідчому, прокурору самостійно приймати рішення про запрошення понятих для участі в інших процесуальних діях, якщо вони вважатимуть це за доцільне.

Зважаючи на це положення, слідчий, прокурор повинні керуватися не лише нормами КПК, а й власним переконанням. Проводячи ту чи іншу процесуальну дію, слідчий, прокурор враховують всі об’єктивні та суб’єктивні умови її проведення, тобто вони повинні оцінити обстановку, у якій проводиться певна процесуальна дія, врахувати характеристику суб’єкта кримінального провадження, який бере участь у проведенні процесуальної дії, передбачити можливу його поведінку, а вже потім прийняти рішення про необхідність запрошення до її проведення понятих, або, навпаки, про проведення її без участі понятих. Слідчий, прокурор також повинні враховувати обставини та специфіку (складність) проведення тієї чи іншої процесуальної дії.

Цілком обґрунтованим, на наш погляд, є висновок А. М. Сторожевої, яка переконана, що одна з підстав залучення понятих полягає в необхідності відображення поведінки учасників слідчих дій, що являє певну складність для сприйняття і фіксації свідчень. Цим пояснюється, на її думку, та обставина, що допит проводиться без присутності понятих [117]. Що ж до правових суб’єктивних підстав, то виходячи із запропонованого нами раніше визначення поняття «понятий», підставою залучення особи як понятого має бути факт наявності у неї, окрім вище зазначеної незаінтересованості у результатах кримінального провадження, громадянства України, повноліття та дієздатності.

На наш погляд, слід звернути увагу не лише на незацікавленість особи у результатах кримінального провадження, що є підставою для запрошення її слідчим або прокурором для участі у провадженні слідчих (розшукових) дій, а й на її дієздатність, повноліття та громадянство, про що вже йшлося у підрозділі 1.3.

Розглядаючи інші питання участі понятих у проведенні слідчих (розшукових) дій, треба звернути увагу на відсутність чіткого механізму у вітчизняному кримінальному процесуальному законодавстві, що сприяло хоч би частковому вирішенню цього питання у практичній діяльності правоохоронних органів. У зв’язку з цим вважаємо справедливою думку  В. Т. Томіна про те, що участь понятих – проблема практики, невідома багатьом процесуалістам-теоретикам. Складність починається з того, щоб знайти людей, котрі погодилися б перейняти на себе ці обов’язки [56, с. 193].

Саме через незацікавленість, а нерідко – й через небажання бути втягнутими у тривалий і заплутаний процес судочинства, більшість пересічних громадян, як правило, не бажають брати участь у слідчих діях, а механізм правового впливу на таке небажання у чинному кримінальному процесуальному законодавстві України відсутній. Таким чином, проблема знайти понятих і залучити їх до участі у проведенні слідчих (розшукових) дій, особливо коли такі дії відбуваються нічної доби, у відділених районах, за фактами вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів тощо, на практиці залишається достатньо актуальною, що підтверджується результатами проведеного нами соціологічного опитування практичних працівників органів внутрішніх справ. Так, на питання: скільки часу у Вас забирає пошук осіб для залучення до участі у слідчій дії в якості понятих – 97 % опитаних зазначили, що якнайменше, залежно від особливостей слідчої (розшукової) дії, від 10 хв. до 6 годин. На запитання: чи траплялися у Вашій практичній діяльності випадки, коли особа відмовлялася від запрошення взяти участь у провадженні слідчих дій? – 96 % опитаних відповіли, що трапляється часто, і лише 12 % зазначили, що в поодиноких випадках. Проте, мотивами такої відмови 63 % опитаних називають брак часу, на який скаржаться потенційні поняті, 14 % вважають мотивами таких відмов небажання допомагати правоохоронним органам, а ще 24 % – відсутність матеріальної або іншої зацікавленості (Додаток А).

Ураховуючи власний практичний досвід, зазначимо, що мотивація людей, які особисто виявляють бажання взяти учать у проведенні слідчих (розшукових) дій як поняті, різноманітні – це й особиста зацікавленість, і бажання бути у центрі подій, і намагання посприяти правоохоронним органам. Основною ж причиною відмови від участі є відсутність вільного часу на момент проведення слідчої (розшукової) дії. Для практичних працівників правоохоронних органів як для уповноважених представників держави дуже важливо, щоб особа, погоджуючись взяти участь які понятий, мала бажання виконати свій громадянський обов’язок.

Ґрунтуючись на доктринах кримінального процесу, соціально-правова активність – це заснована на високому рівні правосвідомості добровільна суспільно корисна діяльність особистості, що полягає в її рішучості неухильно керуватися нормами права, ініціативно діяти з метою захисту законних інтересів держави, суспільства, прав громадян, сприяючи тим самим зміцненню законності й правопорядку [118, с. 67].

Формування правової активності складається під впливом різноманітних чинників соціального середовища, у тому числі стану дотримання законності в діяльності органів внутрішніх справ. Особливе місце у правовій активності посідають різні форми залучення громадян до участі в діяльності правоохоронних органів.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16777.html     " target="_blank">Ссылке</a>

</p>