---

Поняття кримінально-процесуальних гарантій адвокатської діяльності та їх види

 

Одним з елементів правового статусу адвоката є гарантії його діяльності [59, с. 10]. Ці гарантії визначено у ст. 23 Закону, яка введена в дію одночасно з набранням чинності новим КПК України. Згідно з ч. 1 цієї статті, професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією, цим Законом та іншими законами, зокрема:

1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності;

2) забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості, звільнила цих осіб від обов’язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому законом;

3) забороняється проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть здійснюватися виключно з дозволу суду, на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя;

4) забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності;

5) адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності та свободи в наданні доказів і доведеності їх переконливості;

6) життя, здоров’я, честь і гідність адвоката та членів його сім’ї, їх майно перебувають під охороною держави, а за посягання на них законом передбачено відповідальність;

7) адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом;

8) забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці;

9) забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом;

10) забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі;

11) забороняється втручання у правову позицію адвоката;

12) орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону;

13) повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя;

14) забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом;

15) не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви в засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов’язки адвоката;

16) забороняється ототожнення адвоката з клієнтом;

17) дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.

У ч. 2 ст. 23 Закону йдеться про особливості проведення окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження стосовно адвоката.

В абзаці першому цієї норми зазначено, що в разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, у яких він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2–4 ч. 1 ст. 23 Закону.

В абзацах 2, 3 ч. 2 ст. 23 Закону йдеться про те, що під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, у яких він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом 4 цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, повинна завчасно повідомити про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії. З метою забезпечення дотримання вимог цього Закону щодо адвокатської таємниці під час проведення процесуальних дій представнику ради адвокатів регіону надається право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій, що зазначаються у протоколі.

Про деякі гарантії діяльності адвоката йдеться і в КПК України. Так, наприклад, у п. 1 ст. 481 цього Кодексу зазначено, що письмове повідомлення про підозру здійснюється адвокату Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва або Севастополя. У п. 1 ст. 483 КПК України вказано, що про застосування щодо адвоката запобіжного заходу, ухвалення вироку повідомляються відповідні органи адвокатського самоврядування.

Зі змісту ч. 1, 2 ст. 23 Закону можна дійти висновку, що більшість із гарантій, які передбачені цими нормами, є кримінально-процесуальними гарантіями адвокатської діяльності.

Для визначення таких гарантій необхідно з’ясувати, як у юридичній літературі науковці тлумачать термін «кримінально-процесуальні гарантії».

У сучасній енциклопедичній літературі під поняттям «гарантії» (від франц. – garantie – забезпечення, запорука) розуміють умови, засоби, способи, які забезпечують здійснення в певному обсязі та всебічну охорону прав і свобод особи. Поняття «гарантії» охоплює всю сукупність об’єктивних та суб’єктивних чинників, спрямованих на практичну реалізацію прав і свобод, на усунення можливих перешкод їх повного або належного здійснення [60, с. 555].

М. М. Михеєнко писав, що кримінально-процесуальні гарантії – це передбачені законом засоби забезпечення завдань кримінального судочинства й охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь [61, с. 32]. Таке ж визначення кримінально-процесуальних гарантій наводять В. В. Назаров та
Г. М. Омельченко [62, с. 28].

Л. М. Лобойко називає кримінально-процесуальними гарантіями визначені процесуальним законом засоби забезпечення ефективного функціонування кримінального процесу [63, с. 19].

Ю. М. Грошевий зазначає, що кримінально-процесуальними гарантіями є правові засоби, які забезпечують усім суб’єктам кримінальної процесуальної діяльності можливість реально виконувати свої обов’язки та використовувати надані права [64, с. 28].

На думку О. М. Миколенко, кримінально-процесуальні гарантії – це сукупність встановлених законом засобів безпосереднього забезпечення, використання, дотримання, виконання і правильного застосування норм кримінально-процесуального права [65, с. 258].

В. М. Трофименко вважає, що кримінально-процесуальні гарантії є складовою частиною правового статусу особи, оскільки лише за допомогою системи гарантій можна реалізувати права, свободи й обов’язки людини та громадянина. Вони покликані забезпечувати, гарантувати нормальне, тобто встановлене законом, функціонування того чи іншого суспільного і правового інституту [66, с. 20].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16778.html     " target="_blank">Ссылке</a>

</p>