Особливості проведення бюджетної політики у сфері видатків

Бюджетна політика на місцевому рівні, з позицій громади, передусім виявляється через рівень та якість надання послуг, через повсякденну роботу місцевих рад, пов’язану зі створенням комфортного життєвого середовища для людей на всій території України незалежно від місця їх проживання. Насамперед йдеться про забезпечення членів громади більшістю соціальних послуг, які гарантовані законодавством (освіта, охорона здоров’я, культура, житлово-комунальні та адміністративні послуги тощо). Практика засвідчую, що понад 90% усіх соціальних послуг надаються на місцевому рівні. Зважаючи на те, що в Україні протягом останніх років погіршилась якість відтворення й розвитку економічного та соціального потенціалу, поглиблюється соціальна нерівність населення, несправедливим є розподіл доходів, сформувалася глибока диференціація регіонів за основними соціально-економічними індикаторами розвитку, повільно відбувається адаптація різних груп населення до нових реалій життя, простежується освітня й культурна деградація частини населення [195]. Вирішення зазначених проблем потребує відповідного фінансового забезпечення, заснованого на науково обґрунтованих, справедливих і прозорих підходах щодо його формування та використання.

Бюджетна політика на місцевому рівні у сфері видатків визначає напрями використання фінансових ресурсів відповідно до функцій, які виконують органи місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством. Цілі бюджетної політики на місцях найбільшою мірою виявляються у спрямуванні видатків місцевих бюджетів відповідно до визначених на державному рівні основних напрямів бюджетної політики та програм соціально-економічного розвитку регіонів.

Основним інструментом досягнення цілей бюджетної політики на місцевому рівні є видатки місцевих бюджетів, які у свою чергу відіграють головну роль у перерозподілі фінансових ресурсів з урахуванням потреб найбільш раціонального розміщення продуктивних сил, розвитку економіки регіону, фінансового забезпечення соціального захисту та екологічної безпеки та відображають економічні відносини, що виникають у процесі розподілу централізованих грошових коштів, якими розпоряджаються органи місцевого самоврядування і які використовуються на місцевому рівні.

Конституцією України визначено соціальні права і державні гарантії забезпечення достатнього життєвого рівня для кожного її громадянина, законодавчо встановлено найважливіші державні соціальні стандарти та нормативи. Реалізація принципу субсидіарності поєднується з вимогою забезпечення повноти надання гарантованих послуг за критеріями розмежування видатків, згідно з якими види видатків, що забезпечують функціонування бюджетних установ та реалізацію заходів, поділяються на три групи (рис. 2.6).

Обсяг видатків місцевих бюджетів усіх рівнів, необхідних для виконання делегованих державних повноважень, визначаються за формулою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 8.12.2010 р. № 1149 «Деякі питання розподілу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним та місцевими бюджетами» [69]. Розраховуючи обсяг видаткових потреб місцевих бюджетів, держава забезпечує фінансування соціальних гарантій через видатки місцевих бюджетів. В Україні в основу їх визначення покладено показник фінансового нормативу бюджетної забезпеченості, що відображає обсяг видатків відповідного бюджету на фінансування певної суспільної послуги в розрахунку на одного жителя. Розрахунковий показник обсягу видатків місцевих бюджетів визначається на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів до них з розрахунку на одну особу (державне управління, охорону здоров’я, культуру і мистецтво, фізичну культура і спорт, соціальні  програми стосовно дітей,  молоді, жінок та сім’ї), на дитину або учня в освіті, на отримувача соціальних виплат – на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16993.html      " target="_blank">Ссылке</a>

</p>