Мета, завдання і принципи організації банківського нагляду

Регулювання і нагляд за банківською діяльністю в умовах післякризового відновлення стають особливо актуальними, мають мати чітко визначену мету, завдання й принципи організації, що є однією з передумов подальшого розвитку банківської системи України.

Гупа науковців (А. Яценюк [31–33], В. Міщенко [31], В. Коваленко [31; 34] і О. Коренєва [31]) поєднують мету і завдання діяльності регулятивно-наглядових органів в єдине ціле. Інші науковці (А. Мороз [15; 49], М. Пуховкіна [49], О. Любунь [19; 21], К. Раєвський [50; 51], О. Сарахман [50], О. Скаско [50] і М. Суржинський [11]) окремо виділяють мету і завдання цих органів. Як окрему, можна виділити позицію науковців (А. Чемериса [52], Б. Адамика [1], В. Билінкіна [53], В. Сидницької [52], К. Нані [54], О. Вовчак [55], О. Антипової [53], С. Богомолова [53], Ф. Щедрака [56] і Я. Гейвандова [57]), котрі розглядають мету і завдання в різних поєднаннях.

На думку А. Яценюка, В. Коваленка, В. Міщенка і О. Коренєва, мета і завдання банківського регулювання і нагляду повинні визначатися як єдине ціле. Як зазначає ця група науковців, метою й завданням банківського регулювання і нагляду є: 1) захист інтересів вкладників, які розміщують свої кошти в банківських установах, від шахрайства та неефективного управління банками їхнім керівництвом; 2) створення конкурентного середовища в банківському бізнесі; 3) забезпечення прозорості політики банківського сектору в цілому і кожного банку зокрема; 4) підтримування необхідного рівня стандартизації й професіоналізму в банківському секторі [31, с. 50; 32–34].

Розділяючи вищезазначену позицію, А. Мороз доповнює мету й завдання банківського регулювання і нагляду ще однією складовою, а саме: підтримання (забезпечення) стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню [15, с. 208].

Конкретизуючи вказаний вище підхід, М. Пуховкіна окремо виділяє мету банківського нагляду, яка виражається у: 1) захисті акціонерів і вкладників кожного конкретного банку від нефахового уравління та зловживання; 2) підтримуванні стабільності на фінансовому ринку шляхом попередження «системного ризику» [49, с. 319].

Тому, розглянувши підходи науковців, які поєднують мету і завдання банківського регулювання і нагляду та визначають їх як єдине ціле, слід зазначити, що в них немає вагомих аргументів, які б давали можливість повною мірою їх обґрунтувати.

Разом з тим багато в чому з підходом щодо існування єдиної мети можна погодитись. Аргументом на користь цього є те, що окремі його елементи щодо визначення мети й завдання банківського регулювання і нагляду, а саме захист інтересів вкладників і підтримання стабільності й надійності банківської системи, доцільно врахувати при визначенні єдиної спільної мети органів банківського регулювання і нагляду, а твердження щодо забезпечення прозорості політики банківського сектору в цілому та кожного банку зокрема є базовим при визначенні завдань цих органів.

Заслуговують уваги погляди науковців О. Любуня [19; 21; 51] і К. Раєвського [19; 51], котрі вважають, що мета й завдання органів банківського регулювання і нагляду дуже тісно переплітаються, і окремо виділяють основні завдання банківського регулювання і нагляду, які виражаються у: 1) забезпеченні стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;
2) захисті інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства; 3) створення конкурентного середовища в банківському секторі; 4) забезпеченні відкритості (прозорості) політики й діяльності банківського сектору в цілому і кожного банку окремо;
5) підтримання необхідного рівня стандартизації й професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг [51, с. 11–12].

Конкретизуючи вказаний вище підхід, науковці О. Любунь і К. Раєвський окремо виділяють мету і завдання банківського нагляду.

Метою банківського нагляду є: 1) захист акціонерів і вкладників кожного конкретного банку від нефахового управління та зловживань; 2) підтримання стабільності на фінансовому ринку шляхом попередження «системного ризику» [51, с. 30].

Виділяючи окремо від мети завдання банківського регулювання і нагляду, О. Любунь і К. Раєвський до останніх відносять контроль за дотриманням ліквідності, платоспроможності банківської системи, забезпечення безпеки всіх кредиторів і вкладників банку. При цьому мету банківського нагляду розглядають у глобальному, локальному та потенційному розумінні, зокрема: у глобальному розумінні – це зміцнення довіри до банківської системи з боку суспільства, підвищення надійності та стабільності банківської системи; у локальному – це забезпечення фінансової надійності комерційних банків та захисті інтересів їхніх клієнтів і вкладників; у потенційному – це підвищення конкуренції в банківському секторі економіки [51, с. 30].

Конкретизуючи вказаний вище підхід, науковці О. Любунь і К. Раєвський розглядають мету банківського регулювання і нагляду як підвищення ефективності банківської справи, раціональний розподіл кредитів у економіці та підвищення ринкової дисципліни шляхом заохочення ефективного корпоративного управління банками [19; 21; 51, с. 31].

Такий підхід поділяють О. Скаско і О. Сарахман, котрі окремо виділяють мету і завдання банківського нагляду. Мету банківського нагляду вони бачать у:
1) зміцненні довіри до банківської системи з боку суспільства, підвищенні її надійності та стабільності; 2) забезпеченні фінансової надійності банків і в захисті інтересів їхніх клієнтів і вкладників, які не завжди володіють інформацією про розміри ризиків у діяльності банків; 3) сприяння зміцненню ефективної й конкурентної банківської системи та раціональному розподілу кредитів в економіці. Завданням банківського нагляду є забезпечення платоспроможності банківської системи і контроль за дотриманням ліквідності банку [50, с. 30–31].

Позиції, досить близькі до вищевикладених, займає М. Суржинський, котрий мету органів банківського нагляду бачить у забезпеченні стабільності банківської системи та захисті інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки збереження їхніх коштів на банківських рахунках. Окреслюючи мету органів банківського нагляду, він пропонує виходити з категорії ефективності банківської системи, яку він представляє як можливість банківської установи забезпечити виконання своїх платіжних зобов’язань перед клієнтом у будь-який час. Це означає, що фінансові операції клієнтів будь-якого банку мають проводитися таким чином, щоб обсяг залучених коштів дозволяв банку проводити поточні фінансові та кредитні операції лише за умови, що він зможе виконати взяті зобов’язання перед кредиторами банку. Тому для досягнення вказаної мети, на думку М. Суржинського, діяльність банківського нагляду доцільно спрямовувати на підтримку і розвиток широкого кола фінансових послуг в інтересах банківської системи та економіки держави;  ефективну, надійну роботу банків та їхню спроможність задовольняти потреби, вимоги і претензії клієнтів банків; забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитній політиці центрального банку країни;  забезпечення дотримання законів, нормативно-правових актів центрального банку країни, якими встановлено правила, що передбачають відповідний рівень компетенції ведення банківської справи [11, с. 87].

Головними завданнями, які стоять перед будь-якою системою банківського нагляду, на думку М. Суржинського, є  гарантія здоров’я банківського сектору з метою підвищення економічного зростання країни та його сприянню;  захист вкладників, які розміщують свої кошти в банках;  підвищення конкуренції в банківському секторі;  підвищення ефективності банківської справи і справедливий розподіл кредитів в економіці [11, с. 88].

Бачення групи науковців (К. Раєвського [19; 50; 51], М. Суржинського [11], О. Любуня [19; 21; 51], О. Сарахман [50] і О. Скаска [50]) щодо мети і завдань органів банківського нагляду є достатньо обґрунтованими. З позиції цих авторів, мета і завдання банківського нагляду мають базуватися на нормах банківського законодавства та нормативно-правових актах центрального банку. За цих умов органи банківського нагляду сприятимуть центральному банку завжди бути провідником грошово-кредитної політики, забезпечуючи стабільну роботу банківської системи. Отже, завдання органів банківського нагляду тісно пов’язані з актуальними сьогодні завданнями і функціями Національного банку України.

Таким чином, з підходом науковців, котрі окремо виділяють мету і завдання органів банківського регулювання і нагляду, повною мірою ми погоджуємось. На нашу думку, підхід К. Раєвського і О. Любуня щодо визначення мети банківського нагляду з позиції глобального розуміння повинен бути врахований в авторському визначенні мети банківського нагляду. Разом з тим, на нашу думку, також доцільно врахувати окремі елементи підходу М. Суржинського, О. Скаска і О. Сарахман щодо визначення мети й завдань органів банківського регулювання і нагляду.

У контексті проблеми, яку розглядаємо, заслуговує на увагу позиція О. Вовчак, яка в навчальному посібнику «Банківський нагляд», у темі «Організація системи банківського регулювання», окремо висвітлює мету банківського нагляду, а завдання банківського регулювання і нагляду поєднує [55, с. 14–17]. На її думку, «метою банківського нагляду є зміцнення довіри до банківської системи з боку суспільства, підвищення надійності, стабільності та безпеки банківської системи, розвиток конкуренції у банківському секторі економіки» [55, с. 17]. При цьому, поєднуючи завдання банківського регулювання і нагляду, бачать їх у забезпеченні «фінансової надійності банків та захисті інтересів їх клієнтів і вкладників, необхідність якого зумовлена тим, що вони не володіють інформацією для визначення величини ризиків у діяльності банків; створення конкурентного середовища у банківському секторі; прозорої діяльності банківського сектору в цілому й кожного банку окремо, ефективної діяльності банків щодо підтримки необхідного рівня стандартизації й професіоналізму в банківській сфері та в забезпеченні ринкової дисципліни шляхом стимулювання ефективного корпоративного управління банками (за допомогою відповідних структур і визначення основних обов’язків ради директорів і керівництва банку)» [55, с. 17].

Науковець Карло Нані виділяє лише кінцеву мету банківського регулювання, яка виражається у підтримці стабільності й довіри до банківської системи шляхом забезпечення платоспроможності банківських структур, відвернення системного ризику; захисті вкладників та інших клієнтів банківської системи від надмірного ризику, збитків та інших видів шкоди, що виникає внаслідок банкрутства, шахрайства, зловживань, маніпуляцій та інших видів посадових правопорушень з боку постачальників фінансових послуг, а також у забезпеченні безперебійного, ефективного, надійного та результативного функціонування фінансових ринків, у тому числі конкурентних ринкових сил [54, с. 135].

Я. Гейвандов, обґрунтовуючи основну мету банківського регулювання і нагляду, зазначає, що такою є безпека й фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів [57, с. 236]. Виходячи з цього, на його думку, метою регулятивно-наглядових органів є забезпечення дотримання державних, суспільних і приватних інтересів у процесі діяльності кредитних організацій та безперервного грошово-кредитного обігу, ефективності платежів і міжбанківських розрахунків між суб’єктами економічного обороту, безперебійного проведення платіжно-розрахункових платежів у межах банківської системи.

Позиції, близькі до позицій Я. Гейвандова [57], займає Б. Адамик [1], котрий окремо розглядає мету банківського нагляду. Так, на думку науковця, мета банківського нагляду полягає у своєчасному реагуванні на порушення та негативні тенденції в діяльності комерційних банків з метою їх усунення, укріплення фінансового стану, підтримання стабільності й надійності як кожного банку зокрема, так і банківської системи в цілому [1, с. 15].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16994.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>