Оцінювання чутливості банку до ринкових ризиків

На думку економістів Пітера С. Роуза [86] і С. Савлука [49], багатьох труднощів, які виникли в банківській системі України в умовах економічної кризи 2008–2009 років, можна було б уникнути за наявності своєчасної та повної інформації щодо механізмів визначення й оцінювання органами банківського нагляду банківських ризиків, зокрема оцінки чутливості банку до дії ринкових ризиків. І на сьогодні це питання залишається актуальним.

У роботах зарубіжних і вітчизняних авторів (Пітер С. Роуз [86, с. 143], С. Савлук [49, с. 116], А. Лобанов і А. Чугунов [148, с. 242]) не існує єдиного підходу до визначення поняття «ринкові ризики» та їхніх складових, безвідносно щодо сфери економічної діяльності. Тому питання чутливості банку до дії ринкових ризиків як частина загальної проблеми теж вивчене не повною мірою.

Як показало наше дослідження, важливим для розуміння поняття «ринковий ризик» є його тлумачення в «Міжнародній конвергенції принципів вимірювання капіталу й стандартів капіталу» (Базель І). У цьому документі поняття «ринковий ризик» визначається як ризик збитків за балансовими і позабалансовими позиціями, що виникають унаслідок коливань ринкових цін, а саме: ризиків, які стосуються інструментів, пов’язаних із процентною ставкою, та акцій, що зберігають у торговому портфелі банку, валютного й товарного ризику банку [115, с. 17].

Національний банк України, визначаючи поняття «ринковий ризик», пов’язує його виключно з активами, що зберігаються в торговому портфелі банку. За методикою органів банківського нагляду Національного банку України, ринковий ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі зміни вартості цінних паперів, товарів та курсів іноземних валют за тими інструментами, які є в торговому портфелі банку. Ринковий ризик випливає з дилінгу, маркетмейкерства, прийняття позицій з пайових і боргових цінних паперів, валют, товарів і похідних інструментів. При цьому ризики, які виникають за інших обставин щодо аналогічних інструментів, які є в банківському портфелі, мають розглядатись у відповідних групах [149].

На даний час у підрозділах банківського нагляду Національного банку України ведеться дискусія про необхідність упровадження окремого положення щодо оцінки чутливості банку до дії ринкових ризиків, а саме: оцінки несприятливих змін у процентних ставках, курсах обміну іноземних валют і вартості цінних паперів. Однак підходи щодо оцінки рівня чутливості банку до дії ринкових ризиків підрозділами банківського нагляду залишаються до кінця невизначеними. Окрім цього, підхід фахівців банківського нагляду до визначення поняття «ринковий ризик» залишається відособленим від рекомендації Базельського комітету, оскільки не враховує процентний і повною мірою валютний ризики. Ці ризики, за класифікацією Національного банку України, визначаються як окремі види ризиків.

Деякі автори розглядають ринковий ризик ще більш вузько – як ризик, який випливає з управління портфельними інвестиціями і залежить виключно від кон’юнктури тільки фондового ринку. У цьому разі під поняттям «ринковий ризик» розуміють передусім ризик, пов’язаний із несприятливою зміною рівня ринкових цін у будь-якій валюті на фінансові інструменти, які є в торговому портфелі банку [150, с. 103].

Виходячи з міжнародної і вітчизняної практики ризик-менеджменту банків, визначення поняття «ринковий ризик» і його складових доцільно обмежити фінансовим ринком, суб’єктом якого є безпосередньо банк. Виходячи з цього ринковий ризик – це ризик, що обумовлений імовірністю коливань індикаторів фінансового ринку, які впливають на вартість активів, пасивів, позабалансових статей та фінансовий результат діяльності банку.

На нашу думку, до ринкових ризиків належать також процентний і валютний ризики та ризик зміни вартості портфеля цінних паперів (рис. 2.6).

Процентний ризик повинен щонайперше враховувати ризик зміни ринкових процентних ставок, оскільки динаміку процентних ставок складно прогнозувати через її мінливість. За умов економічної нестабільності процентний ризик значно зростає і стає головною складовою ринкового ризику.

Висока вартість залучення вітчизняними банками грошових коштів і непередбачуваність результатів їх розміщення ускладнюють управління процентним ризиком. Зростання процентних ставок призводить до зростання процентного ризику і погіршення фінансового стану банків у майбутньому, оскільки для проведення довгострокових активних операцій банки, як ми це встановили, використовують більш дорогі короткострокові ресурси, відповідно зменшується їхня процентна маржа.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16994.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>