Розслідування інсценувань самогубств

Самогубство – це один із видів насильницької смерті. На практиці трапляються випадки інсценування самогубства з метою приховування вбивства. Виявити ознаки таких діянь можливо лише шляхом усестороннього розслідування. Так, при кожному випадку самогубства має проводитися детальна перевірка, а за наявності сумнівів – відкрито кримінальне провадження, щоб з’ясувати шляхом розслідування, чи дійсно мало місце самогубство, чи не було сприяння чи підмови, чи не є самогубство результатом остраху перед відповідальністю за вчинений злочин тощо [18, с. 482].

Інсценування вбивства включає дії з маскування мотивів. Інсценування можуть бути заздалегідь підготовленими, тобто злочинець до вбивства планував певну послідовність своїх дій і дій жертви, а також непідготовленими, думка про які виникла у вбивці після вчинення вбивства. Практика свідчить, що інсценують самогубство частіше за все особи, що проживали спільно з потерпілим, а також особи, що спілкувалися з потерпілим незадовго до вбивства, про що кому-небудь добре відомо [99, с. 309].

Нерідко обставини смерті загиблого і обстановка на місці виявлення трупа виявляються неясними і ускладнюють встановлення дійсних причин того, що сталося. У цих випадках розпізнати справжній вид смерті та попередньо встановити її причину допомагають характер і локалізація пошкоджень на трупі, вигляд і місце виявлених знарядь, якими вони нанесені, поза трупа, деталі обстановки та інші обставини [100, с. 482; 152, с. 86].

Інсценування самогубства – це один із способів приховування вбивства. Способом викриття цього інсценування служить ретельний огляд місця події і трупа з точки зору способу вчинення нібито самогубства [31, с. 209; 2, с. 222].

На нашу думку, інсценування самогубства – це змішаний спосіб приховування вбивства, що полягає у створенні видимості події некримінального характеру з метою недопущення встановлення правоохоронними органами підстав для відкриття кримінального провадження.

Приклад вбивства, інсценованого самогубством, описав у своїй праці В.А. Овечкін. Інсценування вбивства самогубець вчинив для отримання його сім’єю страхової суми. Так, суть інсценування полягала у тому, що, знаходячись на мосту, самовбивця закріпив до перил револьвер, до спускового гачка якого був прив’язаний камінець. Потім він кинув камінець вниз у річку та повернувся до ствола револьверу спиною підставивши потилицю. У результаті камінець привів у дію спусковий гачок і відбувся постріл. Куля потрапила потерпілому у потилицю і він помер. До вчинення таких дій самогубець розірвав собі кишеню, ланцюжок на якому висів годинник, сховав годинних та гаманець. Таким чином було створено інсценування вбивства з корисливих мотивів [3, с. 33–34].

Інсценуючи самогубство, суб'єкти прагнуть імітувати обстановку і сліди самоповішання, спричинення собі потерпілим колото-різаних, рубаних або вогнепальних поранень, умисного зістрибування з великої висоти, навмисного отруєння і т.д. [31, с. 379]

При виявленні трупа (що вказує на перший погляд на самогубство), насамперед варто встановити,  чи не має місце інсценування самогубства, а це можливо завдяки ретельному огляду місця виявлення та самого тіла, де на інсценування вказуватимуть характерні ознаки.

Сліди інсценування не лише самогубства, але й будь-якого іншого злочину, залишаються на місці події і несуть інформацію про неї та виникають поза волею і бажанням особи, що інсценує. Подібні промахи допускаються з різних причин: хвилювання, поспіх злочинця в умовах дефіциту часу, відсутність необхідних навиків і так далі. З іншого боку, прагнучи представити подію у вигідному для себе світлі, діючи спокійно, уміло, обачливо, злочинець докладає максимум зусиль для найбільш оптимального, на його думку, досягнення мети, але втрачає при цьому відчуття міри та реальності. У таких випадках він може залишити велику кількість слідів імітованої події, причому додати їм яскраво виражений характер, помітний вигляд. Таке перевиконання мети може зіграти зворотну роль: не переконати слідчого в тому, що все було так, як свідчать слова або дії зацікавлених осіб, а викликати у нього сумнів щодо  реальності події [42, с. 266]. З огляду на наведене розглянемо ознаки, характерні інсценуванню самогубства.

При вбивствах на замовлення до ознак інсценування самогубства  належать такі: вкладений в руки вбитого пістолет, знищення слідів присутності іншої особи на місці події. Тому ретельний огляд місця події, знаряддя вбивства, трупа з обов'язковою участю судово-медичного експерта дає можливість виявити негативні обставини, що суперечать природному ходу події, і сформулювати досить обґрунтовані слідчі версії [101, с. 379].

В.В. Семеногов виділяє такі способи інсценування самогубства: 1) повішання; 2) із застосуванням вогнепальної зброї; 3) із використанням холодної зброї; 4) утоплення; 5) спалення; 6) отруєння; 7) падіння з висоти (вистрибування) [43, с. 7].

Інсценуванню шляхом самоповішання зазвичай передує підготовка: злочинець програє весь механізм події з тим, щоб створити видимість самогубства. Він готує окремі сліди матеріального характеру, такі як мотузка, передсмертні записки, та ідеальні сліди – розповсюджує чутки про намір потерпілого піти з життя.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено шляхом зіставлення інформації, отриманої внаслідок огляду  місця події з традиційним, природним ходом події. Ця традиційність, природність визначається уявленням слідчого про її закономірний розвиток і перебіг. Так, при виявленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що перевищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім він уявив картину того, що трапилося. Аби покінчити життя самогубством у подібних умовах, потерпілому потрібно було прив’язати мотузку до гачка, надіти зашморг на шию. Тому він мав  скористатися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття потерпілого, а на підлозі – сліди від підставки. Відсутність підставки або слідів, обов’язкових у разі самогубства, суперечить висунутій версії, виступає щодо неї як негативна обставина [6, с. 235; 102, с. 317].

Якщо самоповішання інсценоване через удавлення чи повішання, знач­ну увагу під час огляду трупа потрібно приділити вивченню слідів на голові й шиї, а також дослідити странгуляційну борозну, пет­лю, матеріал зашморгу (мотузка, шнур). Іноді за виглядом петлі й способом в'язання вузлів можна зробити висновок не лише про те, що вони виконані сторонньою рукою, а й дістати уявлен­ня про професійні навички злочинця. У цих випадках потрібно також звертати увагу на наявність слідів боротьби, спосіб і місце кріплення петлі, сліди потертостей, які можуть вказувати на те, що труп підтягувався сторонньою особою [33, с. 24]. Петлю з шиї і вузли на ній необхідно зберегти для подальшої експертизи [103, с. 219].

У випадку, коли жертву задушили і в подальшому повісили, інсценуючи самоповішання, необхідно звертати увагу на наявність характерних ознак. Наведемо деякі з них: 1) наявність на трупі слідів задушення руками (садна лінійної або півмісяцевої форми, округлих синців на шиї жертви від пальців душителя); 2) виявлення садна, синців довкола носа і рота жертви та інших слідів, що вказують на те, що смерть настала від закриття дихальних отворів; 3) розташування трупних плям, крові, сукровиці та інших виділень, що суперечать позі трупа; 4) невідповідність між петлею і рельєфом странгуляційної борозни; 5) наявність на шиї трупа замкнутої, горизонтально розташованої странгуляційної борозни; 6) негативне розташування волокон на петлі, виготовленій з мотузки, і опорі; 7) наявність на опорі декількох поглиблень, що втиснули; 8) чисті руки потерпілого за наявності брудного матеріалу петлі; 9) відсутність належної відстані між підставкою для ніг і трупом; 10) відсутність бруду на взутті або ногах повішеного при тому, що навколишня поверхня покрита брудом; 11) давність написання передсмертної записки або її написання іншою особою з імітацією почерку потерпілого; 12) наявність слідів боротьби в приміщенні, на навколишніх предметах, трупі [104, с. 106].

Під час огляду місця  самогубства із застосуванням вогнепальної зброї, необхідно  шукати кулю, гільзу, пижі, сліди кіптя­ви, незгорілі порошинки, дріб, пошкодження одягу та інших предметів. Бажано також встановити, звідки і з якої відстані було зроблено постріл, вид, систему й калібр зброї. Усі ці питання та дії взаємопов'язані. Наприклад, вивчення обстановки, пози трупа та пошкоджень на ньому дозволяє з'ясувати питання про напрямок польоту кулі [33, с. 24]. Знаючи вид зброї, його систему та калібр, інші балістичні            влас­тивості, за виявленими слідами пострілу можна визначити відстань, з якої він був зроблений. Вид, систему та калібр зброї легко встановити шляхом вивчення гільзи й кулі. Важливо та­кож зібрати дані, які характеризують ознаки зброї, з якої був зроблений постріл: оглянути кулі, гільзи, сліди розсіювання дробу тощо [105, с. 385].

При викритті інсценування самогубства значна роль належить судово-балістичній експертизі (таку думку підтвердили 58,9 % опитаних слідчих ОВС України (див. додаток А)), зокрема проведення розрахунків щодо можливості потерпілого самому зробити постріл та дактилоскопічній експертизі, у можливості якої входить детальне дослідження наявності і розташування відбитків пальців на воронованих частинах зброї потерпілого  та  їх належності потерпілій або іншій особі.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16779.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>