Відповідальність суб’єктів господарювання в ФРН

Суб'єк­ти господарювання систематично вступа­ють у господарські відносини з іншими суб’єктами, набувають і здійснюють (виконують) права і обо­в'язки за договорами, предметом яких є передання товарів, виконання робіт, надання послуг тощо. При цьому дієвим засобом забезпечення виконан­ня обов'язків, що випливають з указа­них договорів, та вод­ночас одним з найпоширеніших способів захисту порушених прав є застосування до їх порушників заходів правової відповідальності. Від рівня правової захищеності, чіткості регламентації питань відповідальності значною мірою залежить сталість майнового стану суб’єктів господарювання, ефектив­ність захисту прав споживачів, ста­більність і передбачуваність усього господарського обороту [265]. Досвід ФРН в цій сфері є важливим для дослідження в рамках порівняльного аналізу українських і німецьких суб’єктів господарювання, адже економічні результати даної країни вказують на ефективність правил відповідальності, встановлених в ФРН.

Відповідальність суб’єктів господарювання в ФРН була неоднократно досліджена такими вченими як В.В. Безбах, В.К. Мамутов, Н.О. Саніахметова та ін., проте залишаються  питання щодо відповідальності німецьких суб’єктів господарювання, що потребують подальшого дослідження,  з метою виявлення досягнень німецького законодавства та розроблення на основі їхнього аналізу пропозицій з удосконалення відповідних положень в Україні.

Німецьке законодавство не встановлює єдиних правил відповідальності всіх суб’єктів господарювання. Дані положення в ФРН не є уніфікованими і відрізняються в залежності від видів суб’єктів. Положення про відповідальність суб’єктів господарювання закріплено в багатьох нормативно-правових актах, зокрема у ГТУ, ГЦУ, Акціонерному законі, Законі про ТОВ і ін. При цьому кожний вид німецьких суб’єктів господарювання має свої особливості у питанні відповідальності.

За загальним правилом, що діяло донедавна, товариство цивільного права не несе відповідальність за діяльність своїх учасників. Учасники товариства відповідно до § 31 ГЦУ несуть солідарну чи персональну відповідальність перед кредиторами товариства. Проте судова практика змінила зазначене правило. Оскільки на даний момент за товариствами цивільного права при певних обставинах визнається правосуб’єктність, то такі товариства можуть самостійно нести відповідальність.

Товариство цивільного права несе відповідальність власним майном. На відміну від інших персональних товариств, відповідальність товариства цивільного права може бути обмежена за договором з кредиторами. При цьому ніякі інші обмеження, навіть зазначення на обмежену відповідальність в назві товариства, є недійсними. Більш того, при наявності неточностей в домовленостях з контрагентами стосовно обмеження відповідальності, всі сумніви трактуються на користь контрагента. 

Якщо для покриття всіх боргів майна у товариства не вистачає, то учасники несуть солідарну відповідальність всім своїм майном в пропорціях своїх внесків до товариства, що визначені в установчому договорі. Якщо в договорі долі учасників не визначені, то всі учасники несуть відповідальність в рівних долях. В разі, коли майна учасника не вистачає для покриття боргів товариства, непогашену суму відшкодовує інший учасник. Відповідно до § 426 ГЦУ учасник товариства цивільного права має право регресного позову до інших учасників в разі, коли він поніс відповідальність за зобов’язаннями товариства.

Більш того, згідно з судовою практикою, з 07.04.2003 р. нові учасники товариства цивільного права відповідають навіть за борги товариства, що виникли до вступу учасників у товариство [266]. В свою чергу, вихід учасника з товариства не тягне за собою звільнення учасника від відповідальності за збитки, що виникли до виходу учасника. Протягом 5 років з моменту виходу учасник може бути притягнутий до відповідальності за діяльність товариства, що здійснювалась до виходу відповідного учасника.

Що стосується повного товариства, то відповідно до § 31 ГЦУ, а також § 7 Закону ФРН „Про дорожній рух”, воно відповідає перед своїми кредиторами самостійно всім своїм майном [267].

В разі недостатності майна у товариства, його учасники несуть солідарну необмежену відповідальність перед кредиторами товариства (§ 128 ГТУ). При цьому учасники не можуть обмежувати свою відповідальність в установчому договорі або договорах з третіми особами. 

Кредитор вправі стягнути заборгованість як зі всіх учасників разом, так і з окремого учасника повного товариства. Незалежно від того, до кого пред’явлено вимогу кредитора, повне товариство і його учасники мають рівні правові засоби захисту від кредиторів.

При цьому, як і у випадку з товариством цивільного права, учасник повного товариства продовжує відповідати за боргами товариства, що виникли до виходу учасника, протягом 5 років після виходу учасника з товариства. І навпаки, новий учасник повного товариства відповідає за боргами товариства, які виникли до вступу відповідного учасника до товариства.

За боргами командитного товариства відповідальність несуть саме товариство і повні учасники, так само як це має місце в повному товаристві (абз. 1, 2 § 161 ГТУ). В командитному товаристві окрім повних товаришів, є командитисти, які несуть відповідальність в рамках своїх внесків в товариство. Відповідальність командитиста є обмеженою лише після внесення інформації про нього як про командитиста в торговий реєстр.  Після виходу командитиста з товариства він звільняється від відповідальності за умови, що на момент виходу у командитного товариства не було боргових зобов’язань. Командитист, який вступив у діюче товариство, відповідає своїм вкладом за всіма боргами товариства, навіть тих, що виникли до його вступу у товариство.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16780.html   " target="_blank">Ссылке</a>

</p>