“Доменний” процес в шахті реактора та ЦЗ

Механізм “сепарації” активної зони. В своєму русі вгору схема ”Е” витягувала ті ТВЗ, що зберіглися відносно непошкодженими і разом з ними – графітові блоки. При цьому графітові блоки частини зони з пошкодженими ТВЗ практично повністю залишалися на місці. Таким чином, до ЦЗ разом з схемою “Е” вилетіли здебільшего ТВЗ, оболонки твелів яких  не втигли прореагувати з паром до ступені руйнування та втрати цілісності. У ТВЗ, перегрів оболонок яких досяг максимума, а насамперед у ТВЗ з диспергованими твелами, разом із схемою ”Е” витяглися лише їх сталеві підвіски. 

Водородний вибух, що виникнув на означеному раніше вильоті схеми “Е” не дозволив більшій частині тих ТВЗ і графіту, що супроводжували схему ”Е” повернутися з нею назад до шахти реактора – і саме цей графіт і залишки непроплавлених ТВЗ спостерігалися в ЦЗ, на зруйнованих будівельних конструкціях і довкола блоку.

Утворення “домни” в шахті реактора. Після детонації водороду, яка виконала функцію подрібнення і часткового перемішування (“агломератизації”) залишків активної зони, пошкоджені ТВЗ утворили в шахті реактора разом із залишками графітових блоків і цирконієвих каналів засипку на схемі “ОР”, яка вже мало нагадувала регулярну активну зону ядерного реактора, натомість, представляла на диво близьку аналогію з звичайною доменною піччу за усіма основними елементами і механізмами функціонування. Зовнішній вигляд залишків цієї засипки гарно ілюструється сучасними фотографіями, зробленими у прим. 305/2 та у шахті реактора (рис. 1.6 – 1.9).

Всі компоненти мали високу температуру початкового розігріва (перед тим потужність попередньої системи досягла 100 номіналів – [16, 18, 19, 20, 21]), і вдкритий підвод атмосферного дуття (через утворений пролом в прим.305/2, вишиблені вибухом відкатні ворота, через систему підреакторних приміщень, а також через трубопроводи НВК, які через тракти ГЦН та опускні трубопроводи сполучалися із барабан-сепараторами, вже відкритими через відрізані ПВК до атмосферного повітря).

На місці ядерного реактора майже без жодної паузи було задуто ідеальну доменну піч з повною загрузкою “агломерата” (цирконій, диоксид цирконію, таблетки диоксиду урану), “коксу” (боєм графітових блоків та кілець), шлакових флюсів (пісок, бетон, а потім і серпентиніт) кислородним дуттям (згадані тракти підводу атмосферного повітря).

Саме в цій “домні” і відбувалися металургійні процеси варки ЛПВМ, які потім через імпровізовані “льотки” парозкидних клапанів та пролому в стіні між прим. 305/2 та 304/3 розтіклися по підреакторних приміщеннях, які вже мало нагадували “ковши” для прийому звичайної металургійної продукції.

Проварка схеми “ОР” відбулася під тією частиною колишньої активної зони, в якій миттєва критичність зруйнувала найбільшу кількість ТВЗ, від яких залишилася найбільша кількість твелів та паливних таблеток. В інших частинах зони певна (якщо не значна) частина ТВЗ була “евакуйована” зі схемою “Е”, і таким чином вибула з подальшого металургійного процесу що відбувався в шахті реактора. 

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/19483.html      " target="_blank">Ссылке</a>

</p>