Еколого-гігієнічна оцінка стану атмосферного повітря України

Україна – одна з найбільших за територією, чисельністю населення та економічним потенціалом держав Європи. На її території зосереджені величезні природні багатства, але суто колонізаторський підхід призвели не тільки до порушення, а й до руйнування природних ландшафтів [25, 26, 27]. Сучасний екологічний стан України (надмірна концентрація екологічно небезпечних виробництв, застаріле та неефективне природоохоронне обладнання на завершальних стадіях технологічних ланцюгів, ненадійність технічних систем і недостатня кваліфікація кадрів на підприємствах підвищеного екологічного ризику тощо) визначає крайню актуальність постійної уваги щодо діяльності по забезпеченню екологічної безпеки країни [28, 29, 30, 31].

Для оточуючого середовища та здоров’я людини значну небезпеку становлять викиди пилових речовин. Викиди пилу значно погіршують екологічний стан довкілля, викликають передчасне зношення промислового обладнання та об’єктів житлово-комунального господарства, наносять шкоду здоров’ю людей [32, 33, 34]. У 2004 році середньорічна концентрація пилу (недиференційованого за складом) перевищувала норматив екологічної безпеки у 23 містах України [35].

Обсяг викидів забруднюючих речовин підприємств Донецько-Придніпровського регіону становить 81 % від загального обсягу викидів по країні. Ця величезна промислова зона є однією з найнебезпечніших для навколишнього середовища. Високий рівень забруднення атмосфери у цих містах зумовлений в основному підвищеним вмістом у повітрі специфічних шкідливих речовин, а також наявністю двоокису азоту і пилу.

Збільшення кількості забруднюючих речовин, що попадає в атмосферу після очистки промислових газів, складає 37 % для Автономної Республіки Крим, 69 % для м. Севастополь, 77 % для Житомирської області, 73 % для Херсонської, 64 % для Тернопільської, 56 % для Полтавської, 55 % для Одеської, 50 % для Волинської, 45 % для Сумської. У всіх цих регіонах антропогенне навантаження у розрахунку на 1 кв. км території є значно меншим від середнього рівня по країні, а висока частка викидів без очищення свідчить про те, що на підприємствах із року в рік не вирішується проблема уловлення забруднювальних речовин [35, 36].

На розмір та концентрацію частинок пилу в газах суттєвий вплив здійснює технологія отримання продукту [37]. Переробка сипучих матеріалів (збагачення руди, металургійні процеси, виробництво мінеральних добрив, будівельних матеріалів, скла, кераміки, цементу та ін.) призводить до значного виділення пилу. При переробці сировини, отриманні напівфабрикатів та кінцевого продукту в промисловості утворюється пил – зважені в газах дрібнодисперсні тверді частинки, які підлягають обов’язковому уловленню. Пилоутворення може відбуватись також при механічному розмелені твердих матеріалів, при пересипанні та транспортуванні сипучих матеріалів, в хіміко-термічних процесах (конверторне литво сталі, міді та інших матеріалів, процеси в доменних пічках, в пічках для обпалення колчедану), в результаті фізичних процесів, наприклад, конденсації парів з отриманням рідких або твердих дисперсних продуктів (туман смол, пил кольорових металів - олова, цинку, сурми, свинцю та ін. в кольоровій металургії).

У різних країнах підхід до оцінки рівня запиленості повітря робочої зони суттєво відрізняється. Зокрема, оцінка запиленості проводиться за рівнем загальної концентрації пилу в повітрі, пилу що вдихується, респіраторною фракцією пилу, за результатами гоніометричних досліджень. На даний час заведено вважати, що єдиним компонентом, який являє інтерес, є пилові частинки, котрі попадають до дихальних шляхів (“вдихуваний пил”) [38].

У цілому, середньорічні концентрації пилу у містах України, де велися спостереження, значно перевищували гранично допустимі концентрації (ГДК) пилу. ГДК пилу основних забруднюючих речовин становлять: зерновий пил – 4∙10^-6 кг/м³, борошняний, крохмальний, вугільний, коксовий, сланцевий та вапняковий пил – 6∙10^-6 кг/м³, тютюновий пил – 3∙10^-6 кг/м³, цукровий пил – 10∙10^-6 кг /м³ [39]. Тоді як концентрація пилу типових джерел пилоутворення в різноманітних галузях промисловості значно вища (табл. 1.1) [40].

Збільшення промислового виробництва сприяло створенню на території України, особливо Донбасу, потужних підприємств чорної металургії, вугледобування та збагачення вугілля, що потребувало значного зростання виробництва, підвищення потужності окремих копалень. На цих копальнях використовують потужне високовиробниче обладнання, робота якого пов’язана із значним виділенням пилу, який забруднює атмосферу гірничих підприємств та оточуюче середовище, де рівень запиленості в деяких випадках досягає декількох грамів в м³ атмосфери. Розвиток виробництва супроводжувався реконструкцією, розширенням старих та будівництвом нових індустріальних міст та значним збільшенням чисельності міського населення, яке зазнавало несприятливого впливу атмосферних забруднень [41].

За викидами шкідливих домішок у повітряний басейн та скидами забруднених вод у поверхневі води Львівська область належить до 10 найбільш забруднених областей України. Довкілля області у багатьох її районах, за даними санітарно-бактеріологічних показників, є дуже забрудненим за багатьма факторами. І в цих умовах мешкає значна частина населення. Так, станом на 2000 – 2002 роки 42 % дорослого та 43 % дитячого населення області мешкало в умовах, де сумарний рівень забруднення довкілля переважав середній показник по області на 71,2 % [42].

Згідно еколого-гігієнічній оцінці стану атмосферного повітря Черкаського регіону, серед забруднюючих речовин 79 % (20,5∙10⁶ кг) складають газоподібні речовини, 21 % (5,6∙10⁶ кг) – тверді [43]. В області за 2001 рік в атмосферне повітря надійшло 11,302∙10⁶ кг специфічних забруднюючих речовин, серед яких 575∙10³ кг (5 %) неорганічного пилу, 339∙10³ кг (3 %) сажі. Найбільше викидів спостерігається в обласному центрі – 13,3∙10⁶ кг (51 %). В повітрі міста було виявлено перевищення ГДК пилу до 1,2∙ГДК [44].

Вся работа доступна по <a href=

"   http://mydisser.com/ru/catalog/view/19484.html " target="_blank">Ссылке</a>

</p>