Быстрый переход к готовым работам
|
Стратегічні пріоритети економічного розвитку УкраїниТермін «стратегічне управління» був введений у лексикон науковців та бізнесменів-практиків наприкінці 60-70 років XX століття, коли відбулося зміщення центру уваги менеджерів з внутрішнього середовища підприємства на його зовнішнє оточення для забезпечення своєчасної та адекватної реакції на зміни, що постійно відбуваються. Спроби класифікувати підходи до визначення поняття «стратегічне управління» у роботах [44, 99, 111] та інших науковців, свідчать про те, що такі підходи виникають залежно від цілей дослідження і аспектів розвитку теорії і методології стратегічного управління і їхня кількість практично дорівнює кількості самих визначень. У контексті данного дослідження у визначеннях поняття «стратегічне управління» доцільно виділити, по-перше, репрезентацію вихідної ідеєї стратегічного управління – ідеї необхідності врахування взаємозв’язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначенні цілей підприємства. Тлумачення І.Ансоффом поняття «стратегічне управління» може бути зведене до діяльності, пов’язаної з визначенням цілей і задач організації та забезпеченням взаємовідносин між організацією і зовнішнім оточенням, що відповідає її внутрішнім можливостям і дозволяє залишатися сприйнятливою до зовнішніх вимог [5, 6]. Хіггінс Дж. М. розглядає стратегічне управління як процес управління з метою здійснення місії організації завдяки взаємодії організації з її оточенням [322]. Ця ж вихідна ідея закладена у визначеннях А. Шендела і Р. Хаттена [147], С. Серто і П. Пітера [316], А Чендлера [269], П. Друкера [67] та багатьох інших, а опосередковано вона присутня практично в усіх визначеннях. Другий важливий аспект у визначеннях терміну «стратегічне управління» можна умовно назвати структурним, оскільки він акцентує увагу на складових системи стратегічного управління. За А.А.Томпсоном та А.Дж.Стріклендом стратегічне управління - це безперервний процес розвитку компанії, визначення цілей, формування стратегії, здійснення стратегічного плану з оцінкою діяльності, реалізації і корекції стратегій [258]. С. Попов трактує даний термін як підсистему менеджменту організації, яка здійснює весь комплекс робіт професійної діяльності по стратегічному аналізу, розвитку, реалізації і контролінгу стратегії організації [246]. Вказування на складові стратегічного управління присутнє у визначенні М. Портера [175], А.П. Слоана [252], Л. Перрі, Р. Скотта, Н. Смолвуда [327], Д. Пірса і Р. Робинсона [236], Г. Мінцберга [142] та інших. Компіляція сутнісних ознак стратегічного управління, акцентованих у різних визначеннях данного поняття, а також в роботах [244, 245, 250], дозволяє виділити у найбільш загальному вигляді складові стратегічного управління. І, нарешті, третій важливий момент, який проявляється особливо у визначеннях останніх років, це перехід від мікроекономічного рівня до рівня мезо- і макроекономічного. Він зустрічається в роботах Л. Шевчук [279], О. Демидюк і О. Кушнірецької [199], А. Колодійчука [111]. Більшість науковців погоджується з думкою, що центральною ланкою процесу стратегічного управління є розробка стратегії. З часів І. Ансоффа і М. Портера, коли стратегія розглядалася як повністю систематизований процес, що вказує на чітку послідовність кроків і активно використовує аналітичні інструменти і методи, які розглядаються як найкращій спосіб гарантованого досягнення успіху [111, 175], сьогодні тлумачення поняття «стратегія» значним чином урізноманітнилося. Так Л. Ковальська виділяє 3 наукові підходи до дефініції поняття «стратегія»: політичний, філософський і економічний [106] А. Колодійчук у роботі [111] виділяє вісім різних підходів і ще сім їхніх різновидів до визначення поняття «стратегія». У контексті даного дослідження особливий інтерес становлять:
А. Колодійчук наводить узагальнене тлумачення поняття «стратегія» на основі наведених підходів, у якому пропонується розглядати її як систему завдань на основі застосування правил, концепцій, моделей прийняття рішень для встановлення і досягнення довготермінових цілей розвитку національної економіки [111]. У зв’язку зі структурою і змістом стратегічного управління мусимо додати, що стратегія як його ключовий елемент може існувати у рамках доступного ресурсного забезпечення і окреслювати методологічні засади стратегічного планування, програмування і контролю. Концептуальне визначення стратегічного управління економікою України закладено Указом Президента України «Про Стратегію соціального й економічного розвитку України на 2004-2015 роки «Шляхом європейського вибору» [263]. Визначені Україною довгострокові цілі і пріоритети, закріплені Конституцією України й іншими основоположними державними документами, репрезентують перспективи країни як високорозвиненої, соціальної за своєю суттю, демократичної, правової держави, її інтегрування у світовий економічний процесс як країни з конкурентоспроможною екокономікою, здатної вирішувати найскладніші завдання свого розвитку [263, 208, 296]. Одним з ключових завдань масштабної модернізації національної економіки у трансформаційний період були визначені суттєві зміни в механізмах трансформаційних процесів, їхнє системне оновлення, перехід до такої моделі системних перетворень, коли саморегулювання поєднується ефективним державним регулюванням. У 2004 році, з прийняттям Стратегії соціального й економічного розвитку України на 2004-2015 роки, було проголошено нову мету стратегічного розвитку країни – «формування сильної держави, активізація її регулювальної функції і водночас здійснення такої політики, яка б не лише зберегла, а й істотно посилила б ринковий вектор розвитку, надала б йому більшої орієнтації на кінцевий результат, забезпечила б реальнее розмежування влади та власності» [263, С. 12]. Досягнення визначеної нової мети потребувало реалізації стратегії випереджального розвитку, яка б могла гарантувати щорічні темпи зростання ВВП на 6-7 % і подвоєння до 2015 року обсягів виробництва як основі відчутного підвищення рівня життя народу і яка передбачала впровадження структурно-інноваційної моделі економічного зростання, інтенсивне технічне і технологічне оновлення виробництва. Базовим принципом державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки проголошено утвердження України як високотехнологічної держави [263, С. 12]. Сьогодні проголошена Стратегією соціального та економічного розвитку України на 2004-1015 рр. чітка і пріоритетна орієнтація України на інтеграцію в Європейський Союз як основа стратегічного розвитку держави на цей період і більш віддалену перспективу є досить дискусійним питанням. Разом з тим, при обгрунтуванні напрямів такої інтеграції були визначені найбільш проблемні ділянки економічного розвитку країни, які потребують адекватних рішень незалежно від політичного курсу України. Як зазначається у самій Стратегії, «головним для України на нинішньому ектапі розвитку є не дилемма між інтеграційними альтернативами, а пошук джерел ресурсного забезпечення сталого економічного зросьання , утвердження інноваційної моделі розвитку, підвищення конкурентоспроможності економіки, наближення соціальної сфери до європейських стандартів» [263, С. 24]. Забезпечення сталого економічного зростання і прискореного подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною і державами-членами ЄС має розглядатися, в першу чергу, як завдання щодо досягнення певного рівня добробуту народу і створення і реалізації такої економічної політики держави, яка буде здатна забезпечити цей рівень. При визначенні основних стратегічних орієнтирів економічного розвитку України, період 2004-2015 рр. був проголошений як етап формування інноваційної моделі розвитку, здійснення прогресивних структурних перетворень в економіці, поглиблення її європейської інтегрованості та суттєвого удосконалення ринкових інститутів, коли політика сталого економічного зростання має замінити діючу на попередньому відрізку часу політику зростання в основному відновлювального характеру. У стратегічній перспективі напрямами досягнення широкомасштабної модернізації економіки України та її динамічного зростання були прийняті:
Вся работа доступна по ссылке http://mydisser.com/ru/catalog/view/13629.html |
|