Об’єктивна сторона умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю

При виявленні злочину насамперед стикаються з його об’єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб’єкта у вигляді дії чи бездіяльності, що завжди відбувається у певній об’єктивній обстановці. Об’єктивну сторону злочину створюють зовнішні його ознаки, передбачені законом про кримінальну відповідальність. В об’єктивній стороні злочину процес вчинення злочину репрезентується послідовним розвитком тих подій та явищ, які починаються злочинною дією (бездіяльністю) і закінчується настанням злочинних наслідків.

Об’єктива сторона злочину характеризується процесом суспільно небезпечного і протиправного посягання, що розглядається з його зовнішньої сторони, з точки зору послідовного розвитку тих подій та явищ, які починаються зі злочинної дії (бездіяльності) суб’єкта і закінчуються настанням злочинного результату [55, с. 15; 61, с. 87]. Цей елемент складу злочину є зовнішньою стороною людської поведінки, яка являє собою рухи тіла та відповідні зміни, які вони спричинюють у зовнішньому світі.

Об’єктивну сторону злочину можна визначити як зовнішню сторону (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину [115, с. 103; 125, с. 191].

Поняття «діяння» охоплює всі види людської діяльності, яка може стати суспільно небезпечною. Тобто під цим поняттям розуміється конкретний одиничний акт злочинної поведінки або сукупність різного роду дій, або концепція поведінки, що складається з пронизаних однією метою системи актів [115, с. 107; 207, с. 145]. Зазначений термін об’єднує в собі два поняття: дія та бездіяльність.

Будь-який людський вчинок може бути вчинений як у формі дії, так й у формі бездіяльності. Дія і бездіяльність як форми вчинення суспільно небезпечних діянь набувають деяких специфічних рис [45, с. 53]. Дія – це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб’єкта. Бездіяльність – це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), що вона повинна була і могла вчинити в таких конкретних умовах [115, с. 110]. Позбавлення життя іншої людини може бути здійснене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Такими діями можуть бути: безпосередній фізичний вплив на організм потерпілого; вплив на організм потерпілого через будь-які фактори зовнішнього середовища; заподіяння потерпілому психічної травми, що призводить до його смерті; схиляння особи, яка не усвідомлює характер і значення своїх дій, до позбавлення життя самої себе тощо [130, с. 35].

Для позбавлення життя іншої людини злочинець може використовувати не лише м’язову силу свого тіла (наприклад, побої, задушення, скидання з висоти тощо). Також при позбавленні життя іншої особи можуть використовуватися найрізноманітніші знаряддя чи засоби для посилення м’язової сили тіла злочинця і полегшення вбивства (наприклад, злочинець б’є ножем чи сокирою потерпілого тощо). Однак, у певних випадках м’язова сила може бути занадто мала, але вона може спрямовувати, дати поштовх іншій потужнішій силі, яка спричиняє смерть (наприклад, винний робить постріл у потерпілого, дає йому отруту, спрямовує транспортний засіб на потерпілого, натравлює на нього собаку тощо).

Як свідчить проведений нами аналіз матеріалів кримінальних справ, найбільш часто при вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю використовуються такі знаряддя: ніж (22 %), кулаки рук, взуті ноги (16 %), дерев’яна палка (10,7 %), побутові прилади та інструменти (7,8 %), сокира (6,8 %), молоток (5,8 %), табурет, ніжка стільця (4,4 %), розбита пляшка (4 %), металева труба (3,4 %), цегла, камінь (3 %), мотузка (2,4 %), гілка дерева (2,4 %), лопата, ланцюг (2 %), вогнепальна зброя (1 %), виделка (1 %), дріт (1 %), подушка (0,5 %), клейка стрічка (0,5 %).

Для позбавлення життя іншої особи злочинцем можуть використовуватися різні фактори зовнішнього середовища: механічні (заподіяння фізичної шкоди внаслідок дії кінетичної енергії якого-небудь предмета); фізичні (дія високих і низьких температур, ушкодження електричним струмом, вплив різними видами променистої енергії, дія підвищеного і зниженого барометричного тиску); хімічні (використання різних отруйних та сильнодіючих речовин у рідкому, твердому або газоподібному стані); біологічні (зараження різного роду патогенними мікробами, бактеріальними токсинами, що викликають хворобливі стани організму). Дія зазначених факторів можлива за допомогою впливу на зовнішні покрови організму або внутрішні органи (їх функції).

Аналіз матеріалів кримінальних справ свідчить, що при вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю у 16 % випадків застосовуються транспортні засоби, а також електричні та/або газові прилади (9,7 %), отруйні речовини, снодійні препарати та/або алкоголь (8,8 %) та горючі легкозаймисті речовини (6,3 %).

Вбивство може також вчинюватись шляхом психічного впливу на потерпілого. Психічне насильство стосовно вбивства має свою юридичну специфіку. Як правило, винна особа використовує відомі їй певні обставини (час, місце злочину), фактори (емоційний стан потерпілого, його хворобу тощо) для впливу на свідомість та волю потерпілого з метою доведення до тяжкого психічного розладу, який би реально і об’єктивно сприяв настанню смерті потерпілого [107, с. 38].

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/16789.html