Критерії відмежування умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, від суміжних складів злочинів

Від правильної кваліфікації вчиненого діяння залежить уся організація розкриття і розслідування злочину, своєчасне вирішення питання підслідності та підсудності кримінальної справи, об’єктивне та справедливе покарання винних [241, с. 42].

Для правильної оцінки вчиненого необхідно при виявленні ознак, властивих виключно скоєному діянню, відмежувати останнє від усіх інших [56, с. 10]. Лише в цьому випадку можна дійти єдиної сукупності ознак, яка, з одного боку, характеризуватиме саме цей злочин, а з іншого – відрізнятиме його від усіх інших [33, с. 116].

Слід погодитися з думкою авторів, які виокремлюють такі склади злочинів на підставі спільності ознак, що ним притаманні:

• склади злочинів не мають жодних спільних ознак (окрім осудності і віку);
• склади мають невелику кількість загальних ознак;
• склади злочинів мають значну кількість загальних ознак;
• склади злочинів містять всі загальні ознаки, окрім однієї [226, с. 115].

На підставі вищевказаного, можна зазначити, що питання відмежування суміжних складів злочинів є важливим для науки кримінального права, оскільки його розкриття дозволяє відмежувати злочинні та незлочинні діяння [108, с. 11], виключити помилки у слідчій і судовій практиці стосовно кваліфікації діянь винних осіб та призначити їм відповідне покарання [157, с. 15].

Необхідно зауважити, що з особливою жорстокістю можуть бути вчинені й вбивства, що мають так звані «привілейовані ознаки», тобто вбивства, відповідальність за вчинення яких передбачені статтями 116 – 118 КК України, на підставі чого можна зробити висновок, що зазначені злочини можна визначити суміжними, але, у зв’язку з тим, що відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи», «умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України), або матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України), або при перевищенні меж необхідної оборони чи в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК України), кваліфікується тільки за цими статтями КК України, навіть якщо воно й мало ознаки особливої жорстокості» [169], ми вважаємо за доцільне не приділяти окремої уваги порівняльній характеристиці зазначених складів злочинів.

Аналізуючи чинне кримінальне законодавство, можна дійти висновку, що суміжними складами з передбаченим п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, є такі: умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК України); тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121   КК України); катування (ст. 127 КК України). Розглянемо детальніше питання розмежування цих злочинів.

Умисне вбивство з особливою жорстокістю та умисне вбивство.

Суміжність цих злочинів є очевидною, оскільки злочин, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, є кваліфікованим видом умисного вбивства та проявляється передусім у тому, що вони передбачають настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті потерпілого. На підставі цього можна також зазначити, що ці склади мають тотожні родові об’єкти – життя людини.

Крім того, суміжність цих злочинів виявляється у можливості вчинення тотожних дій, спрямованих на досягнення зазначеного результату, тобто у характері вчинених дій, оскільки вчинення умисного вбивства також може супроводжуватися спричиненням багатьох тілесних ушкоджень, нанесенням великої кількості ударів тощо.

Відмінними рисами зазначених злочинів є те, що, як вже зазначалося, при вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю вчинене діяння є надмірним з точки зору спричинення наслідку, характерного для складу відповідного злочину, тобто винною особою вчиняються такі діяння, які є зайвими для позбавлення життя іншої людини. Поряд з тим необхідно зауважити, що при вчиненні вказаного злочину умисел винного спрямований на завдання потерпілому (іншій особі) особливих фізичних мучень та/або психічних страждань, умисел же при вчиненні умисного вбивства спрямований лише на позбавлення життя іншої людини.

На підставі зазначеного, на нашу думку, можна зробити висновок, що відмінно рисою зазначених складів злочинів є спосіб їх вчинення, який при вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, виявляється у вчиненні таких дії, що спричиняють особливі мучення (фізичні та/або психічні) потерпілому або іншим особам.

Відмінність зазначених злочинів також виявляється у спрямованості умислу винної особи. При вчиненні умисного вбивства умисел особи спрямований лише на заподіяння смерті іншій особі, а при вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю – на спричинення смерті іншій особі шляхом заподіяння особливих мучень (психічних або фізичних страждань) потерпілому та/або іншим особам.

Таким чином, можна дійти висновку, що при вчиненні умисного вбивства винна особа повинна усвідомлювати, що вона спричиняє смерть іншій особі, а при вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю винна особа повинна усвідомлювати, що вона спричиняє смерть іншій особі саме шляхом заподіяння особливих мучень потерпілому та/або іншим особам.

Умисне вбивство з особливою жорстокістю та тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України, під тяжким тілесним ушкодженням розуміється тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Суміжність зазначених злочинів виявляється у наслідках, що настають в результаті їх вчинення, а саме – смерті потерпілого.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/16789.html