Визначення передумов ефективної структуризації підприємства на засаді використання сукупного потенціалу

Всі концепції і моделі ефективного управління по сукупним потенціалом направлені на вирішення конкретних управлінських завдань. Жодна модель не зробить систему управління  досконалою, проте вона може більш ефективно вирішити ту або іншу управлінську задачу – підвищити рівень використання потенціалу. Запропоновані моделі ефективного управління призначені для вирішення певної мети стратегічного управління сукупним потенціалом і визначити модель слід виходячи з розуміння конкретного завдання, яке стоїть перед підприємством [133,134].

1.       Вертикальна декомпозиція управління потенціалом – це  поділ управління на  етапи або типи робіт. Так управління  макропотенціалом розбивається на управління вартістю підприємства, той у свою чергу поділяється на управління конкурентним потенціалом, який в свою чергу визначається управлінням маркетинговим потенціалом і т. ін.

2.       Горизонтальна декомпозиція управління потенціалом - це  поділ управління діяльністю підприємства по етапах і елементах реалізації мікропотенціалу підприємства: сегментація діяльності компанії по входах, результатах, ринках, продуктах, клієнтах, регіонах.

Ці підходи взаємопов’язані між собою, тому враховуючи їх переваги і недоліки слід у рамках структуризації різних елементів потенціалу підприємства, використовувати різні підходи, адекватні тому бізнес-завданню, вирішувати яке буде певний структурний елемент потенціалу підприємства.

Слід зазначити, що горизонтальний підхід продуктивніший, оскільки має змогу оперувати об’єктивною інформацією, визначає точки активного управління до процесів, які  не відповідають певному рівню поставленої мети.

Необхідно виділити ще один принциповий аспект структуризації  потенціалу підприємства – стандартизація. Мета цього заходу – впровадження такої системи управління діяльністю, яка би підвищувала компетенцію проактивних заходів у персоналу, тим самим здійснюючи перехід від проактивного управління до реактивного удосконалення в подальшому застосуванні отриманих навичок та вмінь. Стандартизація дозволяє спростити процес управління потенціалом підприємства, зробити досягнення результату прогнозованим і цілеспрямованим. Але необхідність регулювання процесів формування, реалізації, планування потенціалу, наявність зарегульованих процедур  є іншою стороною  цього аспекту структуризації. Тому необхідно виділити наступну класифікацію стандартизації управлінських процесів відповідно до ступеня жорсткості та рівня використання потенціалу:

1.       Стандартизація «по входу» системи, коли стандартизується рівень вхідних ресурсів, що відповідає ресурсній концепції управління. Дана стандартизація заздалегідь визначає максимальний рівень досягнення результату реалізації потенціалу.

2.       Стандартизація «по виходу» системи, коли стандартизується результат цілеспрямованої діяльності щодо реалізації стратегічної мети управління потенціалом, що відповідає результатній концепції управління потенціалом.

3.       Стандартизація «по процесу» системи. Система чітко регулює процеси виконання поставлених завдань. Даний підхід характерне  технологічним операціям і в проактивному управлінні використовується обмежено, оскільки гальмує ініціативу виконавців, хоч і застосовується як рамочна модель.

Отже, структуризація – процес виділення  структурних складових елементів сукупного потенціалу підприємства і взаємозв’язків між ними, у відповідності до рівня поставленої стратегічної мети  реалізації існуючого потенціалу.

Як і будь-яка система, підприємство володіє такими характеристиками як: структурність, ієрархічність, цілеспрямованість, цілісність і так далі. Таким чином, виходячи з поняття системи і її властивостей, одному з першорядних завдань в управлінні підприємством є необхідність чіткого визначення складових елементів системи, їх порядку і взаємозв’язків [88,119,152].

Виходячи з  характеристики потенціалу як цілеспрямованої системи, можемо виділити наступні структури підприємств, що відповідають рівням використання можливостей:

• Підприємство технологічного типу. Для підприємств такого типу основа побудови системи управління є технологічні процеси по виробництву і реалізації продукції із використанням існуючого рівня потенціалу.
• Підприємства проактивного типу. Основу системи управління таких підприємств складають інноваційність у діяльності, реалізація НІОКР, створення максимально комфортного, результативного й ефективного середовища функціонування, у якому б існувала мінімальна можливість появи негативних процесів, максимально можливо усунута невизначеність зовнішнього середовища, і, водночас, створені нові можливості для діяльності підрозділів підприємства..
• Підприємства реактивного типу. Основа системи управління реактивного типу  удосконалення процесів  реалізації потенціалу. Діяльність таких підприємств спрямована на удосконалення  технології виробництва.

Залежно від того, який тип характерний для того або іншого підприємства, відбувається структуризація діяльності підприємства в сфері формування і реалізації потенціалу відповідно до його потенційних можливостей.

Підприємство у процесі  управління потенціалом трансформує наступні потоки у його можливості:

• ресурсно-матеріальні потоки (рух матеріалів, рух технологій, рух кадрів, рух кінцевої продукції в натуральній формі);
• фінансово-економічні потоки (рух грошових потоків, рух вартості бізнес-процесу);
• інформаційно-комунікаційні потоки.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15064.html