Типологізація кооперативних систем

Питанням істинної природи кооперативних систем дослідники, починаючи з класиків кооперації,  приділяють достатньо уваги. Водночас більшість із них дотримувались (і дотепер дотримуються) формаційного підходу, в руслі якого сформувались чотири основних точки зору на внутрішню природу кооперативних систем. Згідно з першою, за генетичною природою кооперативні системи є капіталістичними. Цей підхід обґрунтований, якщо:

1) природу кооперативної системи розглядати в ракурсі форми власності на ресурси, що слугує економічною основою її функціонування;

2) власність аналізувати в її чистому (традиційному чи класичному) вигляді.

Історично сформувались різні функціональні підтипи кооперативної власності, що не дає змоги трактувати генетичну природу кооперативних систем однозначно. Домінування в традиційній формі кооперативної власності загальноколективної власності, яка відображається у формуванні неподільного статутного фонду, свідчить про її квазісоціалістичний (квазісуспільний) характер. У свою чергу, якщо за певних умов починає переважати особисто-майнова частка кооперативної власності, то її форма змінюється на капіталістичну чи квазікапіталістичну. Отже, абсолютизація капіталістичної природи кооперативної системи є хибним шляхом.

Сучасна  або посттрадиційна  форма кооперативної власності формується не лише за рахунок пайових внесків, а й за рахунок акціонерного капіталу. Зростання ролі останнього змінює внутрішню структуру власності, сприяє збільшенню частки особисто-пайової складової за рахунок загальноколективної. Водночас триває капіталізація кооперативної системи. Відповідно змінюється і структура продуктів (благ і послуг), виробництво, обіг і споживання яких відбуваються в кооперативному секторі чи його сегменті. Отже, зміни в структурі кооперативної власності при переході від традиційної до посттрадиційної форми підтверджують обґрунтованість висновку щодо її капіталістичного характеру. Водночас реальні кооперативні системи є квазікапіталістичними, володіють потенційною можливістю поступового перетворення в капіталістичні.

Третій тип – інтегрована кооперативна власність – формується шляхом взаємопроникнення кооперативного та некооперативного капіталу. Як наслідок, утворюються кооперативні корпорації у формі кооперативних концернів чи кооперативних консорціумів [337, 338]. Становлення інтегрованої кооператив­ної власності відбувається насамперед у найрозвиненіших економіках, але її частка залишається незначною. Формування інтегрованої кооперативної влас­ності, з одного боку, зумовлює перетворення кооперативних систем на власне капіталістичні, з іншого – глибинна трансформація кооперативних систем у певному сенсі означає втрату ними власної природи і переродження в напівкооперативні (квазікооперативні), тобто відбувається декооператизація кооперативних систем.

Згідно з традиційним підходом до кооперації та кооперативного руху, акціонування кооперативного капіталу потребує обмеження та сурового контролю через загрозу виродження кооперативних систем. Водночас у короткостроковому ринковому періоді цей процес розширює можливості зосередження фінансових ресурсів у кооперативному секторі, зміцнюючи конкурентоспроможність кооперативних структур. Це зумовлює висновок про бажаність, прогресивність трансформації кооперативних систем у квазікоопе­ративні чи навіть у некооперативні. Втім оцінка цього процесу за довготермінований період кардинально змінюється, оскільки декооператизація є неефективною і небажаною з точки зору соціального та особливо соціально-духовного аспектів.

Прихильники повної корпоратизації кооперативного сектору наголошують на її ефективності як чинника швидкого економічного оздоров­лення, ігноруючи втрати в соціально-духовному плані й часі. Забезпечуючи підвищення статичної економічної ефективності, повна корпоратизація гальму­вала б розвиток кооперативних систем як особливого сектору економіки в майбутньому. При цьому часткова корпоратизація кооперативного сектору є об’єктивно необхідною і потенційно ефективною.

Перехід кооперативної власності в напівприватну чи власне приватну має на меті оптимізацію розподілу ресурсів та підвищення економічної ефектив­ності. Основним інструментом цього процесу є акціонування капіталу. Водночас збереження генетичної природи кооперативної системи вимагає як перетворення пайової системи з формальної на реальну, так і розвитку закритої форми акціонування капіталу в кооперативному секторі. Розширюючи можливості адаптації кооперативних систем до ринкового середовища за рахунок зміцнення їх фінансової бази, ця форма акціонування є генетично наближеною до пайової системи.

Деколи закрите акціонування може доповнюватись відкритим, а там цей процес повинні контролювати і держава, і самі кооперативні структури, адже неминучим наслідком тотальної капіталізації є втрата кооперативними системами власної природи. За відсутності повної капіталізації кооперативні системи є потенційно, а не повністю капіталістичними, причому лише з позицій власності. Крім того, капіталістичні за соціально-економічною природою, кооперативні системи за цільовою функцією, за соціальною спрямованістю можуть бути соціалізованими (соціалістичними). Це свідчить про недостатність трактування кооперативних систем як суто капіталістичних.

Однозначно визначити природу кооперативних систем неможливо за її тісної залежності від характеру національної економічної системи, в межах якої вони функціонують, співвідношення в ній приватного та державного секторів. Домінування в змішаній економічній системі приватного сектору зумовлює трансформацію у відповідному напрямі й природи кооперативних систем. Пайовий за походженням кооперативний капітал за цих умов виступає приватно-колективним і зумовлює капіталістичну основу кооперативних систем. Однак це не виключає можливості подальшої соціалізації кооперативних систем та їх трансформації в квазісоціалістичні. На відміну від них, кооперативні системи, які функціонують за умов панування державного капіталу та командної економіки, набувають характеру соціалістичних чи, в кращому разі, соціалізованих систем. Кооперативна за формою власність при цьому, по суті, є специфічним різновидом державної власності. Отже, домінуюча економічна система адаптує кооперативні системи відповідно до власної природи. Системний підхід до аналізу якісних характеристик кооперативних систем уперше знайшов відображення в працях класиків пролетарської політекономії.

За умов капіталістичної приватної економіки кооперативні системи теж набувають приватно-капіталістичного характеру. Водночас у розвиненій ринковій економіці зі зростанням частки загальноколективної власності під впливом капіталізації прибутку поглиблюється соціалізація кооперативних систем. Наслідком цього є поступова еволюція капіталістичних кооперативних систем до квазікапіталістичних, а згодом, і до квазісоціалістичних.

Засобом посилення соціалізації кооперативних систем є врівноваження позитивних соціально-економічних і соціально-духовних ефектів та зниження функціональної економічної ефективності, спричинених цим процесом.

Однозначне трактування кооперативних систем як суто соціалістичних теж є неточним та обмеженим. На наш погляд, доцільно говорити лише про соціалістичну основу кооперативних систем та й то лише за певних умов. Близькими до соціалістичних кооперативні системи були під час адміністративної економіки, що характеризувалась домінуванням суспільної власності. В цей період система паювання мала формальний характер. У приватній ринковій економіці кооперативні системи виступають частково-соціалістичними щодо відповідності кооперативної власності загальноколективній власності, що є її частиною.

Перехідній економіці властивий процес поступового перетворення соціалістичних кооперативних систем на квазікапіталістичні з потенційною можливістю їх переростання в повністю капіталістичні. Цей процес відбувається за двома напрямами:

1) за рахунок збільшення частки власності особисто-пайового характеру;

2) за рахунок підвищення ролі кооперативної власності первинних кооперативних організацій у ході децентралізації.

Отже, аналіз процесів, що відбуваються в кооперативному секторі, дає підстави для висновків про гостру необхідність та актуальність не лише статичного, а й динамічного аналізу природи кооперативних систем за умов трансформаційної економіки.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15065.html