Розвиток принципів функціонування кооперативних систем

Життєздатність та розвиток кооперативних систем значною мірою залежить від дотримання в діяльності кооперативних структур базових принципів, що визначають їх ідентичність. Це особливо актуально для трансформаційних економік, де протягом багатьох років здійснювалось переслідування та одержавлення кооперативних підприємств та організацій, тому мова про реалізацію кооперативних принципів на практиці навіть не йшла і теоретичного їнього осмислення не відбувалося. При цьому міжнародні кооперативні принципи, як і принципи функціонування конкретних кооперативних систем, постійно знаходяться у колі інтересів і теоретиків, і практиків.

Основні принципи кооперативної діяльності, як вони сформульовані в законодавчих актах, які регулюють діяльність виробничих, споживчих, кредитних кооперативів в країнах пострадянського простору, нерідко сприймаються неоднозначно. Зауваження насамперед стосуються їх обмеженості, неконкретності, або навпаки занадто загального їхнього характеру. Подекуди дослідники пропонують не тільки уточнення формулювань, але і необхідність виділення специфічних кооперативних принципів, що відображають особливості тих чи інших кооперативних систем.

Принципи діяльності дозволяють виявити істинну природу відносин, характерних для кооперативної системи, оскільки враховують найбільш стійкі фактори та взаємозв`язки, що визначають результати її функціонування. Затверджені в законах та законодавчих актах, базові кооперативні принципи встановлюють вимоги щодо меж кооперативної діяльності, запобігаючи деформації та переродженню кооперативної системи, домінуванню інтересів окремих осіб або вузьких груп учасників кооперативної діяльності над інтересом спільноти.

Принципи діяльності можуть формулюватись як для системи в цілому, так і для окремих її підсистем. Дотримання принципів не передбачає створення спеціальної інфраструктури та матеріально-фінансового забезпечення. В одночас слід розрізняти принципи, які спрацьовують протягом обмеженого періоду формування системи та дотримання яких є умовою збереження ідентичності системи у процесі її функціонування.

У процесі розвитку сформувалися загальновизнані принципи кооперативної діяльності, дотримання яких стало обов’язковою умовою входження до МКА. Нова редакція, затверджена у 1995 році, передбачає сім базових обов’язкових принципів, що визначають кооперативні цінності і самобутність кооперативних організацій [449]:

– добровільне і відкрите членство;

– демократичний контроль з боку членів;

– економічна участь членів;

– автономія та незалежність;

– освіта, підвищення кваліфікації та інформації;

– солідарність та співробітництво між кооперативами;

– соціальна відповідальність та піклування про інших.

До кінця ХХ століття ці принципи залишалися незмінними. При цьому специфіка умов функціонування кооперативних систем у різних країнах вносила свої корективи. Якісні зміни, що відбуваються в економіці та в соціально-економічних відносинах, вимагають оновлення кооперативної теорії та практики функціонування кооперативних систем. Посилення впливу ринку на всі сфери життя суспільства, загострення конкуренції, розгортання процесів глобалізації, суттєво змінюють умови діяльності кооперативних структур та соціально-економічні завдання, які постають перед ними.

Незмінними при цьому залишаються принципи добровільної участі та відкритості членства, а також демократичності управління та контролю з боку учасників. Добровільне і відкрите членство (Voluntary and Open Membership) передбачає участь у кооперативах усіх бажаючих фізичних, а іноді й юридичних, осіб незалежно від заможності та соціального статусу, можливість надання послуг та забезпечення відповідальності членів кооперативу незалежно від їх статі, расової, політичної та релігійної приналежності. Незалежність кооперативів від вступу до них нових членів чи їхнього виходу забезпечується через невизначеність обов’язкової кількості членів.

Відповідальність означає дотримання гарантій при виконанні будь-яких зобов`язань за діловими угодами, укладеними кооперативними формуваннями. Порушення зобов`язань загрожує настанням майнової відповідальності. При солідарній відповідальності має місце спільна відповідальність усіх членів кооперативного формування, в той час як при обмеженій – відповідальність кожного з членів є частковою у відповідності з розміром внесеного паю.

Для збереження кооперативної природи та забезпечення ефективної діяльності у відповідності з цим принципом необхідне дотримання особистої свободи та мотивації пайовиків, узгодження цілей кожного з учасників з метою діяльності кооперативу в цілому, сприйняття ними методів роботи організації та пов’язаної з цим відповідальності за її результати.

Демократичний контроль (Democratic Member Control) передбачає активну участь членів у визначенні соціальної та економічної політики та узгодження рішень щодо діяльності кооперативу, забезпечення рівних прав кожного з учасників первинних кооперативів при голосуванні, а також підзвітність обраних представників колективу. Реалізація даного принципу свідчить про якісну відмінність кооперативу у структурі управління порівняно з державними та підприємницькими структурами, одночасно наближуючи його до ознак громадської організації. Останнє породжує неоднозначність позицій стосовно приналежності кооперативів. Зокрема, російські дослідники, як правило, відносять кооперативи до громадських організацій (на відміну від характеристики кооперативів як різновиду сімейного господарства в західній літературі) [107, с. 23].

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15065.html