Щоб спинити полонізацію освіти, громадськість Львова почала розбудовувати мережу приватних українських шкіл. Товариство “Рідна школа”, яке підтримувалося українськими націонал-демократами й фінансувалося національними кооперативами, до кінця 1930-х рр. створило сорок одну народну школу, кілька гімназій та ліцеїв. На пожертвування української громади “Рідна школа” видавала шкільні підручники, педагогічний журнал, заснувала сотні шкільних бібліотек. [119]

 Без дозволу й проти волі польського уряду у Львові було створено два заклади вищої освіти – Таємний український університет і Вища політехнічна школа. В цих “катакомбних” закладах працювали вчені, які втратили роботу після ліквідації українських кафедр у Львівськиму університеті. У Таємному університеті працювало три факультети : філософський, правничий та медичний  і 15 кафедр. Студенти одержували дипломи,   які   визнавалися   в   Німеччині,   Чехо - Словаччині,

Австрії, вільному місті Данциг. Український університет у Львові проіснував майже чотири роки, до 1925 р. У 1924 р. до Таємного університету долучилася Мистецька школа О.Новаківського як факультет української Таємної політехніки. Це був єдиний мистецький навчальний заклад де могли навчатися українці.

        Свою   мистецьку   школу   видатний   український маляр Олекса Новаківський заснував в березні 1923 р. Вона діяла в його майстерні  біля  площі  Св. Юра,  наданій  митцеві  митрополитом А.Шептицьким. Першими його учнями були Зоня Зарицька та Маня Гавсперівна. З часом, школу почали відвідувати В.Гаврилюк, М.Мороз, Л.Перфецький, С.Гординський, А.Коверко, М.Кромпець-Морачевська, С.Рудакевич, К.Мазур та інші. Зважаючи на важкі матеріальні умови Новаківського, школа в 1924 р. приєдналася до Таємної політехніки, а сам митець як декан мистецького факультету, був зарахований до складу професорів з належною платнею. Тоді ж школа поповнилась професорсько-викладацьким складом, який високим рівнем наукової і фахової компетенції відповідав вимогам вищого навчального закладу. Перспективу вів відомий в Галичині архітектор Є.Нагірний, історію культури та антропологію читав вчений-антрополог І.Раковський, пластичну анатомію викладав відомий психолог С.Балей, з технікою і технологією живопису учнів школи знайомив реставратор Національного музею В.Пещанський. Сам О.Новаківський найбільшу увагу приділяв вивченню рисунку. “Шість літ рисуйте, колір сам прийде. Як опануєте рисунок, зможете експерементувати  як  кубісти,  формісти  чи   футуристи.   Боже борони зачинати від того, на чому вони, кубісти кінчають  ” [126] 1). Як згадує С.Гординський:  “  Ми   й   рисували,   спочатку    з

1.  [126] Смольський Г. Школа Новаківського // Діло.- 1936.

гіпсових відливів, а пізніше з живих моделів” [96] 1)  (Рис.1). Активне студіювання рисунку   мало   великий   вплив   на   подальшу   творчу  роботу молодих художників. Це відзначали всі учні  школи  і,  зокрема,  С.Гординський.  Він  пише:   “Натиск   на  засвоєння рисунку особливо придався, і про це я мав змогу переконатися пізніше особисто, коли  прийшов  працювати  вже  в  Америці  в  одній  з провідних фірм релігійного мистецтва в італійських руках : там ніколи не було ніякого непорозуміння щодо проблем рисунку чи композиції багатофігурних образів, ми говорили одною мовою.” [96] 2).     Впродовж двох років історію мистецтва учням школи читав сам митрополит А.Шептицький, який був прекрасно обізнаний з історією світової культури та мистецтва, а також мав альбоми та різні ілюстровані мистецькі видання. Як згадують учні О.Новаківського: “Ми часто приходили до митрополичої палати, де митрополит систематично давав виклади з історії мистецтва, почавши від палеолітичних малюнків у печерах Альтаміри в Еспанії” [96] 3). “Митрополит викладав цікаво і живо, з любов’ю та розумінням мистецтва, та що за кожним разом здавалося, що ось саме тут корінь мистецтва та ключ до розуміння сучасного і майбутнього” [13] 4).

Проте, незважаючи на високий авторитет усіх педагогів школи  найбільш   притягаючою   силою   для   молоді   був   сам

Олекса Новаківський. Як зазначалось вище, для нього високу цінність мали зразковий малюнок, а малярський твір він розумів як синтез  внутрішнього  світу  художника  з зовнішнім світом.  Він стояв  на  позиціях  академічної  школи, яку вважав єдино виправданою для становлення митця. Новаківський ділився з учнями досвідом, здобутками власних нелегких творчих пошуків. (Рис.2-4). Фактично, він формував для українського мистецтва наступне творче покоління. Проте, не всіх його учнів задовільняла мистецька спрямованість вчителя. Це було зумовлено появою у Львові нових художніх ідей, декларативних виставок, особливо мистецьких акцій угруповання “Артес”. Молоді художники, гаряче сприймаючи нове, прагнули звільнитись, як вони вважали, від ортодоксальних, гальмуючих традицій, в дусі яких навчав Новаківський. В школі точилися  активні творчі дискусії між прихильниками творчих засад вчителя та їх опонентами. Серед учнів О.Новаківського були вже досить відомі художники такі, як С.Гординський, М.Мороз, Г.Смольський. Дехто з них вже побував в Парижі і тому зміг достойно оцінити метод викладання  вчителя. Зокрема М.Мороз на закиди, що в Парижі вчать інакше, ніж Новаківський, відповідав, що “такої грунтовної науки, як у школі, в Парижі не дістати, бо одна його коректура мого рисунка дає мені більше, як місяць праці в паризького професора.” [101] 1). Школа О. Новаківського не була офіційно обов’язковою, в ній ніхто нікого не  змушував  затримуватись  і,  як згадує С.Гординський “ після підготови в школі, меткіші учні переносилися до чужих академій

– до Кракова і Парижу” [96] 1).С.Гординський в своїх спогадах про О.Новаківського так коментує  цю  ситуацію:  ”Те,  що   не   всі   учні   Новаківського продовжали його стиль – це природно, і доказ тому, що він вивів їх на індивідуальний шлях. Символізм став уже пройденим етапом, і малярство пішло шляхом “чистого малярства”, тобто культивуванням передусім чисто образотворчих вартостей, і тут шляхи молоді трохи розійшлися зі шляхами Новаківського, але він ніколи  не  переставав  бути  великим  майстром-патріярхом усього українського мистецтва, якого всі цінили” [96] 2).

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/32354.html