Быстрый переход к готовым работам
|
Образотворчі концепції угрупoвання “Артес”В час, коли перші виставки формістів відкривали у Львові нові мистецькі горизонти, молодша генерація львівських митців тільки починала свою творчу біографію. Більшість з них брали приватні уроки у відомих майстрів пензля, які представляли широку палітру європейських мистецьких напрямків – від академізму до модерних течій. Мечислав Висоцький вчився у Станіслава Качор-Батовського, Єжи Яніш – у Валеріана Крицінського і Софії Альбіновської, Олександр Кшивоблоцький – у Романа Братковського, Роман Сельський – у Олекси Новаківського. Багато молодих митців відвідувало Вільну академію мистецтв у Львові, а також вчилися в мистецьких закладах Кракова та Відня. Та це були лише етапи на шляху, що провадив до тогочасної мистецької “Мекки” – Парижа. Побувати у ньому мріяли всі молоді львівські художники. Першими реалізували цю мрію М.Висоцький та О.Ган у 1924 р. Пізніше в Париж прибули М.Влодарський, Є.Яніш, М.Райх, Р.Сельський. Їхнє перебування в Парижі тривало до 1929 р. З багатьох паризьких мистецьких закладів М.Влодарський, О.Ган та М.Райх обрали Модерну академію мистецтв Ф.Леже, засновану у 1924 р. Монументальний, конструктивний, декоративний стиль Леже та його вміння бачити прекрасне у звичайних, буденних речах, відповідало їхньому розумінню сучасного мистецтва, покликаного не до адекватного зображення дійсності, а до творення “нової реальності”. Сама ідея “нової реальності” виникла ще у 80-х роках ХІХ ст. в Німеччині в творчості К.Фідлера і художників його кола. Та лише на початку ХХ ст. ця концепція поступово набуває актуальності і починає реалізовуватись в творах багатьох західноєвропейських художників. Ф.Леже не просто втілив її в своїх художній образах, а й теоретично обгрунтував цю ідею, надав їй концептуальної завершеності. Він стверджував, що “ краса є скрізь – у предметі, у фрагментах, у формах цілком випадкових.” [211] 1). З початком 1920 х рр. в творчості Ф.Леже відбуваються важливі якісні зміни: в “новій реальності” він починає шукати шляхів до гармонізації образу людини і сучасного світу, до збагачення “механічного” середовища картини мотивами живої природи. Львівські учні Ф.Леже були свідками творчих пошуків свого вчителя, і якщо для одних вони стали грунтом для власних експериментів “ в дусі Леже”, то реакція інших була більш поміркованою. Під безпосереднім впливом Леже М.Влодарський у 1925-26 рр. малює такі картини, як “Два негри”, “Перукар”, “Фігура з грамофоном”, “Гараж”; О.Ган – “Роверисти” та декілька натюрмортів. (Рис.64-67). В цих композиціях панує впорядкованість форм, побудованих на контрастах вертикалей та горизонталей, площин та об’ємів, прямих та гострих кутів, реальності та абстракції. О.Гану та М.Влодарському імпонувало в творчості Леже не лише чіткий конструктивізм форм, а й звернення до примітиву, особливо у втіленні на полотні мальовничого паризького передмістя. Ця сторона творчості Леже, через яку його називали “примітивістом сучасної епохи” була близька його львівським учням. Своє захоплення примітивом львів’яни піднесуть на рівень маніфесту, коли, повернувшись з Парижа у 1928 р., влаштують
свою першу виставку у Львові. Крім захоплення примітивізмом, М. Влодарський цікавиться також новою технікою, винайденою дадаїстами та конструктивістами – фотомонтажем.(Рис.68). Кількома роками пізніше фотомонтаж знайде своє місце в діяльності угруповання “Артес”. На відміну від О.Гана та М.Влодарського Маргіт Райх було складніше адаптуватися до сприйняття геометризованих конструкцій Леже. Будучи “реалісткою з натури”, як вона себе називала, молода малярка не без застережень приймала творчі установки вчителя. З її інтерв’ю, опублікованому у львівському часописі “Назустріч” в 1936 р. дізнаємося, що обов’язкові постановочні натюрморти – різнокольорові дзбанки, табуретки, драперії та інші предмети на площинному барвному тлі, вона не малювала, а просто копіювала 1). Її більше вабила жива натура – пейзаж, портрети. М.Райх хоч і оперувала спрощеними формами, все ж прагнула опанувати нюансовим багатством колориту, живою пластикою фактур. До “паризького” періоду належать “Натюрморт” та “Портрет Ольги Ган.” [212]. (Рис.69). До Парижу приїздять: Олександер Рімер після перебування у Берліні та Дрездені, Роман Сельський та Мечислав Висоцький, котрі в той час ще навчалися в Академії красних мистецтв в Кракові, Єжи Яніш – з варшавської Школи красних мистецтв. Вони були захоплені Парижем – осередком всіх мистецьких течій тогочасної Європи. Не пройшли повз них виставки М.Утрільо, М.Шагала, П.Клее, Ф.Леже, Де Кіріко, С.Далі, В.Кандінського та ін. “Правдиве малярство без
oгляду на напрямок знаходиться тільки виключно в Парижі“, скаже Є.Яніш в своєму інтерв’ю в газеті “Слово Польське” в 1930 р. [167] 1). Перебування в Парижі та в школі Леже дало майбутнім артесівцям усвідомлення тих шляхів в мистецтві, до яких вони інстинктивно прагнули; навчило їх по-новому бачити предмет та людську постать, дало вміння оперувати формою згідно з “правом контрасту” знайденим Ф.Леже, тобто будувати картину на протиставленнях форм та кольорів. Набуті знання вони намагались втілити ще перебуваючи в Парижі. Отто Ган та Марек Влодарський разом з Вандою Вольською влаштували у 1927 р. свою спільну виставку. У збірних виставках в різних галереях брали участь О.Рімер та М.Висоцький; вони ж разом з М.Райх виставляли свої твори і в “Салоні незалежних”. Сприймаючи нові течії європейського мистецтва, майбутні артесівці були зорієнтовані на творення авангардного мистецтва і в Галичині. Справді сучасними та цікавими для них напрямками вони вважали кубізм та похідні від нього, а також і сюрреалізм. Сповнені новими враженнями та ентузіазмом, львів’яни прагнули одним стрибком подолати відстань, що відділяла нові здобутки світового мистецтва від того, що вони вчили та цінували на рідних теренах. Після повернення до Львова одними з перших авангардне мистецтво Європи у своїх творах та у публічних виступах задекларували О.Ган та М.Влодарський ( далі він фігуруватиме під псевдонімом Генрих Штренг ), виставивши в червні 1928 р. свої твори на “Весняному Салоні” в Палаці мистецтв. У вступній
статті до каталогу цієї виставки Людвиг Лілле проаналізував нові напрямки сучасного європейського мистецтва, зокрема кубізм та малярство посткубістичної доби, до якої, власне, він і відніс творчий доробок Гана та Штренга. Судячи з рецензій у пресі, ця виставка виявилась справжньою “бомбою” для львівської громадськості. “Під час виставки … п.п. Гана та Штренга можна було спостерігати досить рідке, а тому цікаве явище… Живе, навіть, дуже живе зацікавлення мистецтвом зі сторони публіки. Проявлялося воно в різний спосіб: вимагали повернути гроші за вхідні квитки, кидали старанно видрукувані каталоги на землю…” [162] 1) Що ж спричинилося до такої реакції публіки, яка ще пам’ятає маніфестації групи формістів ? Відповідь на це запитання знаходимо в рецензії на цю виставку, опублікованій в газеті “Львівські новини музичні і літературні”. Рецензент В.Морачевський пише: “… пани Ган і Штренг малюють людське бедро, як бляшану руру від залізного п’єцика, а литку як кавалок погнутої бляхи, не як продовження бедра, та бляха виходить за межі тої рури. Пальці рук не є нормальних розмірів: другий є найдовший і найгрубший, рука не завжди має п’ять пальців: часом три, часом чотири. На обличчі, яке намальовано в профіль не намальовано вуха…Ці панове намагаються дати речі навмисне бридкі і навмисне не логічні.” [220] 2). Як бачимо, виставка викликала негативний резонанс у публіки та гострі дискусії на шпальтах газет 3).
Протягом 1929 р. повертаються з-за кордону до Львова Є.Яніш, М.Висоцький, Р.Сельський, М.Райх, сповнені ідеями творити авангардне мистецтво. Цими ідеями вони захопили випускників відділу архітектури Львівської політехніки О.Кшивоблоцького та Т.Войцеховського, а також випускника варшавської Школи красних мистецтв Л.Тировича. Під час мистецьких дискусій у цьому колі виник намір об’єднати свою творчу діяльність в рамках спільної організації. Остаточне рішення заснувати Спілку артистів пластиків “Артес” визріло влітку 1929р. Назву для групи – “Артес” – запропонував Єжи Яніш, як символ ідеї інтеграції різних видів мистецтва – малярства, графіки, архітектури та скульптури. До складу спілки увійшли: М.Висоцький, Є.Яніш, О.Кшивоблоцький, Т.Войцеховський, Р.Сельський, М.Райх, Л.Тирович. Товариство було офіційно зареєстроване на підставі Статуту, опрацьованого О.Кшивоблоцьким, як “ мистецьке угрупування, метою якого було розповсюдження інформації про сучасне мистецтво через звіти, виставки та ін.” [212] 1). Першим головою товариства було обрано Романа Сельського.
Вся работа доступна по ссылке http://mydisser.com/ru/catalog/view/32354.html |
Ссылки: 
Счетчики:
|
