Фінансове забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки регіону

Трансформаційні процеси, які відбуваються в соціально-економічному житті України вимагають перегляду та удосконалення процесу державного управління соціально-економічним розвитком країни, через реформування вітчизняної економіки загалом та проведення змін у регіональному процесі управління фінансовими потоками з врахуванням сучасних теоретичних основ даного процесу зокрема. Для цього зусилля української влади повинні спрямовуватися на підвищення ефективності соціальної політики з метою забезпечення і створення достатніх умов для гармонійного розвитку особистості, перманентного самовдосконалення, підтримки належного рівня і якості життя.

На сучасному етапі розвитку економічної системи нашої держави багатьма науковцями та практиками у сфері бюджетних відносин формуються висновки про те, що необхідно спрямувати державну фінансову політику на забезпечення економічного   зростання   з   метою   забезпечення високого росту ВВП. Приміром, Т. Єфименко вважає, що «…результати повинні сприяти нарощуванню доходів державного та місцевих бюджетів, що дасть змогу забезпечити соціальні виплати з боку органів державного управління в розширених обсягах» [183, с. 9].

Незважаючи на різні позиції щодо рівня видатків соціального спрямування, не викликає сумнівів те, що: високий рівень соціального забезпечення населення неможливий у бідній країні, тому єдиною передумовою його підвищення є реалізація стратегії прискореного економічного зростання; спрямованість державної політики на реалізацію стратегії прискореного економічного зростання не виключає збереження наявного рівня соціальної підтримки й навіть її збільшення за умов оптимізації структури соціальних видатків щодо забезпечення їх пріоритетного спрямування на розвиток людини [184, с. 10]. Рівень соціального життя населення безпосередньо залежить від якості та ефективності використання коштів, особливо зважаючи на їх обмеженість. Невирішеною проблемою бюджетного фінансування є невідповідність організації і реалізації його сучасним формам і методам. Не завжди своєчасно й обґрунтовано визначаються пріоритетні напрями фінансування, не поодинокі випадки, коли держава його використовує для вирішення переважно поточних  питань, у  результаті  чого  не  розв’язуються перспективні завдання [184, с. 42].

Існуючий стан наукового забезпечення і система організації бюджетного фінансування обумовлюють необхідність подальших наукових досліджень з пошуку ефективного управління фінансами соціальної сфери як допоміжного джерела поліпшення її фінансування.

Статистична база первинних показників фінансового забезпечення соціального та економічного розвитку регіонів держави за період 2005–2010 рр. сформована з офіційних джерел Державного комітету статистики, Міністерства фінансів України [181] і відображена у дод. Л (табл. Л.1–Л.51).

Часткові показники-стимулятори та дестимулятори, що характеризують фінансове забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів держави дозволили розрахувати групові індекси фінансового забезпечення соціального та економічного розвитку, що подані в дод. М (табл. М.1–М.64). За проведеними розрахунками можемо спостерігати значні регіональні асиметрії як за частковими, так і інтегральними показниками фінансового забезпечення соціального та економічного розвитку дод. Н (дод. Н.1–Н.2).

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15071.html