Теоретичні засади комплексного оцінювання впливу екологічних факторів на соціально-економічне становище в Україні

Основною метою цього розділу є вивчення сутності методологічних принципів комплексного оцінювання екологічного стану довкілля.

Методологія оцінювання ґрунтується на положеннях про суть природно-антропогенного забруднення середовища, стандартних вимогах до якості об’єктів середовища, нормативах допустимих забруднень.

Сутність, види і складові інтегрального оцінювання. Оцінювання – процес кількісного вираження інформації у порівняльному відносному вимірі. Відправним етапом оцінювання є вираження інформації у порівняльному відносному вимірі. У багатовимірному просторі, коли потрібно звужувати кількість узагальнюючих характеристик, не втрачаючи якість оцінювання, використовують прийом інтеграції.

Інтеграція – процес поєднання декількох показників, у процесі їх взаємодії, в один комплексний показник. Спосіб поєднання взаємопов’язаних показників в один багатовимірний комплексний показник називають агрегуванням.

Комплексний показник, що визначений за способом агрегування називають інтегральним показником. Інтегральний показник – кількісна характеристика декількох зведених (об’єднаних) взаємопов’язаних показників. Оцінювання інтегрального впливу – складна справа, бо, по-перше, можливі майбутні дії розглядаються, у більшості випадків, як припущення, а по-друге, складно правильно і достовірно оцінити взаємодію для того, щоб визначити загальний ефект. Інтегральний вплив може бути результатом простої сумації ефектів, а може потенційно взаємодіяти як підсилюючи, так і послаблюючи деякі з цих складових.

Види оцінювання. Оцінювання антропогенного ризику на основі комплексного показника може бути локальним і загальним (повним). При локальному оцінюванні розглядаються й оцінюються окремі складові природоохоронної діяльності. При загальному оцінюванні використовуються показники взаємозв’язку результатів виробничої та природоохоронної діяльності підприємства. Наприклад, вимірюється лише рівень водоохоронної або атмосферо-охоронної діяльності у взаємозв’язку з кінцевими результатами виробництва.

Складові інтегрального оцінювання природно-технічної екологічної небезпеки наступні:

• природно-ресурсне оцінювання, що виявляє наслідки для природних екосистем (зниження біорізноманіття, антропогенний вплив на живі організми та ін.);
• якісне бальне оцінювання, яке застосовується для оцінювання естетичної цінності ландшафту, комфортності середовища, порушення культурних та історичних пам’яток та ін.;
• комплексне оцінювання території, що ґрунтується на вивченні механізму взаємодії в системі «населення – господарство – природні системи»;
• економічне оцінювання, що відображає наслідки для економічної діяльності суспільства (економічне зростання, ефективне використання ресурсів та ін.);
• соціальне оцінювання, що виявляє наслідки для соціального життя суспільства (рівень життя, культурне середовище, екологічна освіта та ін.);
• рейтингове соціально-екологічне оцінювання областей, яке полягає в розрахунку інтегрального індексу соціально-екологічної комфортності регіону, що складається з розрахунку інтегрального індексу комфортності проживання населення та індексу рівня забруднення навколишнього середовища.

Комплексне оцінювання – це сукупність методів, моделей, нормативів, стандартів та програм, що забезпечують (на рівні області, району, підприємства) однозначну оцінку екологічного стану та безпеки довкілля і людини. Суть такого оцінювання полягає в дослідженні факторів антропогенного впливу на довкілля історичноскладених природно-територіальних комплексів та проведенні на цій основі розрахунків по областях та районах.

Отже, під комплексним оцінюванням антропогенного ризику слід розуміти висновок про рівень небезпечності екологічної господарської діяльності з урахуванням чинника техногенної безпеки у взаємозв’язку з виробничими ресурсами, умовами і фінансово-економічними результатами господарської діяльності.

Можна також сказати, що комплексне оцінювання екологічної діяльності підприємства являє собою його характеристику, отриману в результаті дослідження, і містить висновки про результати екологічної діяльності підприємства, галузі, регіону.

Оцінювання екологічного стану регіонів проводиться за одним показником (критерієм), який в середньому характеризує всі чинники впливу на довкілля. Здійснення комплексного оцінювання екологічного стану регіонів на основі системи показників має елемент порівняння (як і комплексне оцінювання господарської діяльності). Тобто воно (комплексне оцінювання), по-суті, виступає як порівняльне комплексне або рейтингове оцінювання.

Вимоги до комплексного оцінювання. Комплексне оцінювання має задовольняти такі вимоги: виражати сутність виробничих відносин; охоплювати головні сторони умов та результатів виробництва підприємств; використовувати обмежену кількість узагальнених економічних показників; бути еластичним - побічно визначати динаміку природно-еколого-економічних умов виробництва; забезпечувати порівнянність показників у часі та просторі; вибір показників має визначатися метою регулювання ресурсозабезпеченості, концентрації та інтенсивності виробництва.

Основоположні принципи, функції і етапи комплексного оцінювання. При визначенні і формуванні комплексного оцінювання та системи його показників важливо дотримуватися певних принципів. До них можна віднести такі принципи: історизму, коеволюції, матеріалізму, розвитку, системності, багатовимірності, відносності, порівнянності, регіональності, критеріальності та індикативності. За енциклопедичним визначенням, принципи (лат. Рrіпсіріит - основа, початок) - це основні вихідні положення теорії, основні правила діяльності або встановлені, загальноприйняті, поширені правила господарських дій і властивостей економічних процесів [54, с. 76].

Принцип історизму передбачає: вивчення генезису й передумов виникнення даної економічної категорії; основних стадій та етапів її еволюції; законів і закономірностей розвитку й сутнісних перетворень та переходу до принципово нової економічної системи понять і категорій. Так, перехід до принципово нової ринкової економічної системи вимагає також нової системи економічних понять і категорій. Процес наповнення економічних понять і категорій виявляється, з одного боку, в тому, що у категоріях комплексного оцінювання виділяють елементи якісного змісту складових елементів, а з іншого, в обґрунтуванні категорій інтеграції, інтегрування, узагальнення їх взаємозв’язку із розвитком макроекономічного середовища.

Принцип коеволюції - вихідне положення, що передбачає пізнання способів формування і закономірностей їх розвитку відповідно до поєднаної дії та взаємообумовленості зміни природних чи економічних систем і елементів всередині цілого. Цей принцип тісно пов’язаний з поняттям самоорганізації, яке пояснює взаємодію між елементами окремої структури, в нашому дослідженні, між елементами природно-кліматичними та еколого-економічними умовами агровиробництва. Якщо принцип історизму конкретизує принцип розвитку, то принцип коеволюції конкретизує єдність та взаємодію природної та соціальної сторін, взаємодію продуктивних сил і економічних відносин, змістом яких є відношення людина - природа.

Принцип матеріалізму - принцип діалектичного методу, основними вимогами якого є виділення визначальних сторін, факторів, розвиток яких детермінує еволюцію інших сторін і факторів з наступним урахуванням їх зворотного впливу. Цей принцип постає у формі первинності природно-економічних умов виробництва і вторинності результатів виробництва та передбачає необхідність виділення з системи факторів умов виробництва базисних, які є основними, первинними, визначальними. При формуванні рівнів умов виробництва первинними й визначальними елементами є природні, кліматичні, екологічні і економічні умови, а базовою основою визначення - виступає метод питомої участі.

Принцип розвитку - передбачає з’ясування основних тенденцій змін природно-кліматичних умов та основних рушійних сил еволюції матеріально-технічної бази в агровиробництві, а також спрямованість цієї еволюції з урахуванням вимог законів діалектики. Цей принцип розкриває також появу нових сутнісних та якісних сторін у формуванні комплексного оцінювання та його складових; пояснює появу нових законів і закономірностей на якісно нових етапах еволюції - дореформеного, трансформаційного, постреформеного та ін. Процес розвитку тісно пов’язаний з часом, рухом і змінами. Завдяки часу з’являється спрямованість розвитку. Лише у процесі руху відбувається взаємодія протилежних сторін суперечності.

Системно-структурний підхід - загальний принцип пізнання економічних систем, що передбачає виділення основних підсистем та їх елементів, комплексу внутрішніх і сталих зв’язків між ними відповідно до певних вимог, головною з яких є цілісність. Системно-структурний підхід як метод є важливим інструментом пізнання ще не досліджених явищ і процесів, засобом проникнення в їх сутність. Першим кроком системно-структурного підходу є з’ясування відповідного понятійного апарату, усебічне врахування факторів, що впливають на концентрацію, інтенсивність, екологічність умов виробництва, правових, соціальних, політичних та інших характеристик. Другим кроком системного підходу є вивчення взаємодії між всіма факторами і результатами, яка розкриває взаємозумовленість, взаємовплив, взаємопроникнення, взаємозбагачення та взаємозаперечення елементів та факторів.

Принцип багатовимірності  зумовлює в одному комплексному показнику інтегрування багатьох складових елементів: природних, екологічних, економічних, соціальних умов і результатів виробництва (в якості останніх можуть виступати як натуральні абсолютні й відносні показники – урожаю і урожайності, так і вартісні - валової продукції, доходу або прибутку від реалізації). Цей принцип використовується для відображення ефективності використання усіх умов виробництва та видів застосовуваних у виробництві ресурсів.

Принцип відносності й комплексності. Умови виробництва, що формують рівні його результативності, є дуже складною і багатогранною категорією, залежною від багатьох чинників: кліматичних, природно-екологічних, організаційно-економічних та ін. Тому принцип відносності й комплексності передбачає попередню стандартизацію всіх видів умов та результатів на базі статистичного методу питомої участі, тобто заміну абсолютних показників відносними, та їх комплексне використання для оцінювання раціональності, ступеня і ефективності виробництва. Показники структури легко розрахувати, додати й інтерпретувати. Крім того, відсоткове відношення абстрагує розходження абсолютних цифр, нівелює дію цінового чинника і тому придатне для порівняння як у просторі, так і часі.

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/15074.html