2.1. Комплексне оцінювання як надійна наукова база реалізації державної політики в галузі екологічної безпеки

Під час діяльності територіально-виробничих комплексів відбуваються процеси, пов’язані з вилученням і використанням природних ресурсів, впливом на природні об’єкти і порушенням рівноваги у природному середовищі та витратами на природоохоронні заходи. Ці деструктивні процеси, у свою чергу, впливають на стан виробництва, його ефективність і розглядаються як джерело утворення екологічних витрат. Рівень екодеструктивного впливу економічних систем (процесів виробництва і споживання продукції) відбиває рівень екологізації виробництва. А частка екологічних витрат у сукупних витратах виробництва конкретного виду продукції характеризує екологічність виробництва.

Будь-який вплив людини на природні екосистеми призводить до їх змін, які викликають позитивні чи негативні наслідки для економіки і для всього суспільства. При вирішенні сучасних екологічних проблем великого значення набуває комплексне оцінювання регіональних природно-екологічних проблем, яке повинно базуватися на системному підході, тобто глибокому вивченні та врахуванні всіх природних і соціально-економічних умов і факторів регіонів.

Системний підхід потребує розглядати умови виробництва як цілісну впорядковану систему, тобто комплекс факторів виробничого процесу, (виробничого середовища), які впливають на процес виробництва продукції, ефективність праці і відтворення сукупної робочої сили. Умови виробництва – складна ієрархічно підпорядкована багатоярусна структура, яка складається з двох груп чинників: зовнішніх і внутрішніх.

Зовнішні умови виробництва, у свою чергу, можна розділити на три підгрупи: природно-кліматичні, екологічні й макроекономічні. Фактор природних умов суттєво впливає на процес виробництва – дія цього фактора підвищує або знижує рівень землеємності виробництва, дія екологічного фактору впливає на розмір витрат виробництва, а дія макроекономічного – формалізується через господарський механізм суспільства, задає «правила гри» на економічному полі, визначаючи статус і функції кожного елемента системи суспільного виробництва. Крім цього, ці фактори формують напрями і способи взаємодії людини з навколишнім природним середовищем.

Внутрішні (організаційно-економічні) умови виробництва формуються ресурсним забезпеченням, станом ресурсної бази, ступенем концентрації і інтенсивності виробництва, рівнем організації та управління процесами виробництва. Внутрішні умови виробництва об’єктивно формуються під впливом зовнішніх умов, виходячи з ресурсного базису системи.

Процедура комплексного оцінювання стану довкілля ґрунтується на вивченні механізму взаємодії в системі «населення − підприємство − природні системи». Це оцінювання спрямоване на вивчення екологічного стану довкілля: спричиненого діяльністю людини впливу на природні екосистеми регіону та наслідки цього впливу на суспільство і економіку в цілому.

Під екологічним станом розуміють будь-які процеси зміни природи, обумовлені діяльністю людини. Процеси антропогенного впливу класифікують на три групи: нейтральні, негативні та позитивні. Умовно до групи нейтральних можна віднести терміни підкорення, вторгнення, втручання, які внаслідок властивого їм відтінку агресивності мають дещо негативний підтекст. До негативних процесів відносять порушення, руйнування, забруднення природного середовища, що погіршують виконання природою своїх функцій.

Позитивний вплив на природу звичайно характеризується двома групами дій: пасивні захисні дії (захист, збереження, заощадження або запобігання шкідливому впливу на природу), покликані знизити екологічний прес чи зменшити навантаження на природу; активні дії (відтворення, відновлення, рекультивація, поліпшення якості), спрямовані на поліпшення властивостей природного середовища, відновлення якості компонентів довкілля, ліквідацію наслідків екодеструктивних дій.

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/15074.html