Быстрый переход к готовым работам
|
Методологічний підхід до оцінювання стану і ризику техногенно-екологічної небезпекиВ умовах бурхливого розвитку науково-технічного прогресу всі промислові підприємства представляють потенційну небезпеку для персоналу, населення та навколишнього середовища. Основні техногенні забруднювачі природного середовища – це різні гази, газоподібні речовини, аерозолі, пил, які викидаються в атмосферу об’єктами енергетики, промисловості й транспорту; радіоактивні, електромагнітні, магнітні й теплові випромінювання, шуми та вібрації, «збагачені» шкідливими хімічними сполуками промислові стоки, комунальні й побутові відходи, хімічні речовини (передусім пестициди й мінеральні добрива), що у величезній кількості використовуються в сільському господарстві, нафтопродукти. Сьогодні довкілля забруднюють більше ніж 7 тис. хімічних сполук, що виділяються в процесі промислового виробництва, багато з яких – токсичні, мутагенні й канцерогенні. До найпоширеніших і найнебезпечніших забруднювачів повітря належать діоксид азоту, бензол, води – пестициди, нітрати (солі азотної кислоти), грунту – поліхлоровані дифеніли, соляна кислота. Кількість техногенних забруднювачів зараз величезна й продовжує зростати. Особливу небезпеку становлять важкі метали, які дедалі в більшій кількості нагромаджуються в ґрунті, воді й продуктах харчування. Щорічно, в результаті згоряння палива, в атмосферу планети викидається приблизно 22 млрд т діоксину вуглецю й 150 млн т сірчистих сполук; світова промисловість скидає в річки понад 160 км3 шкідливих стоків; у ґрунти вноситься близько 500 млн т мінеральних добрив і 4 млн т пестицидів. За останні 50 років використання мінеральних добрив збільшилося в 45 разів, а отрутохімікатів – у 10 разів, хоча врожайність при цьому підвищилася тільки на 15-20%. У найзагальнішому вигляді забруднювачі й забруднення довкілля класифікуються за: походженням – механічні, хімічні, фізичні, біологічні; матеріальні, енергетичні; часом дії – стійкі, нестійкі, напівстійкі, середньої стійкості; впливом на біоту – прямої й непрямої дії; характером – навмисні (заплановані), супутні, аварійно-випадкові. Механічні забруднювачі – це різні тверді частинки або предмети (викинуті як непотрібні, відпрацьовані, невикористані) на поверхні Землі, в грунтах, воді, в Космосі (пил, уламки машин та апаратів). Хімічні забруднювачі – тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи та сполуки штучного походження, які надходять у біосферу й порушують природні процеси кругообігу речовин та енергії (особливо небезпечна – хімічна зброя). Фізичні забруднювачі – це теплові, електричні, електромагнітні, гравітаційні, світлові, радіаційні поля у природному середовищі, шуми, вібрації, які створює людина. Біологічні забруднювачі – це різновиди живих організмів (наприклад, вірус СНІДу), патогенних паразитів та збудників хвороб тощо. Матеріальні забруднювачі – це різні атмосферні забруднення, стічні води, тверді відходи. Енергетичні забруднювачі – це теплові викиди, шуми, вібрації, електромагнітні поля, ультразвукове, інфразвукове, світлове, лазерне, інфрачервоне, ультрафіолетове, іонізуюче, електромагнітне випромінювання. Всі техногенні чинники забруднення довкілля об’єднують у такі групи:
Вся работа доступна по ссылке |
Ссылки: 
Счетчики:
|
Небезпека − сукупність факторів, пов’язана з експлуатацією промислового підприємства, що діє постійно або виникає внаслідок певної ініціюючої події чи певного збігу обставин, що чинять (здатні чинити) негативний вплив на реципієнтів. Безпека − відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдавання будь-якої шкоди. В результаті діяльності людей стан довкілля і його складові (гідросфера, атмосфера, літосфера) змінюються: кількісно (зменшується кількість води, придатної для використання) та якісно (збільшується забруднення). Серед забруднень техногенного характеру розрізняють фізичне, хімічне, біологічне й теплове.
