Аналіз динаміки торгівлі між Україною та країнами ПСА

За радянських часів частка України у загальносоюзному обсязі економічного співробітництва з південноазіатськими країнами становила до 50 % і більше. З набуттям Україною незалежності та розгортанням економічної кризи цей напрямок зовнішньоекономічних відносин України деякий час ігнорувався, оскільки зростання та диверсифікація торгівлі припадали в основному на розвинуті та сусідні країни. Так, українські експортери металургійної та хімічної продукції довгий час надавали перевагу високоприбутковому експорту в США та Євросоюз.

Однак після 1995 р., коли більшість країн ухвалили антидемпінгове законодавство, в цих галузях посилилась протекціоністська активність. До того ж, далися взнаки різноманітні кон'юнктурні чинники, зокрема стійке перевищення пропозиції металу над попитом, загострення конкуренції на світових ринках тощо. 

Проблема експорту ускладнювалась також відсутністю в України статусу держави з ринковою економікою і членства у СОТ, що часто призводило до неправомірного застосування демпінгу. Підвищуються вимоги імпортерів до показників енергомісткості, екологічності, якості, технічного та технологічного рівня, післяпродажного обслуговування продукції.

Коли антидемпінгові та інші бар'єри заблокували або обмежили доступ українських експортерів на ринки розвинутих країн, вони були змушені переорієнтуватися на ринки Азії і Близького Сходу.  Порівняно з високорозвинутими країнами вимоги до якості прокату тут досить невисокі, а ринок після кризи 1998 р. характеризується великою місткістю через високі темпи економічного зростання.

На перших етапах освоєння Україною ринку ПСА цей процес стримували:

• об’єктивні фактори: кризові явища української економіки (скорочення виробництва і зростання цін, обмеженість експортних ресурсів); значна віддаленість країн і, відповідно, високі витрати на транспортування;
• різкі кон'юнктурні коливання китайського ринку, який є найважливішим в регіоні (особливо попиту на металовироби і хімічну продукцію);
• суперечності у визначенні зовнішньоекономічних пріоритетів України, недостатнє усвідомлення керівниками міністерств і відомств ролі «азіатського фактора» у зовнішніх політико-економічних стосунках;
• невизначеність порядку втілення у життя державної програми розвитку відносин з країнами ПСА, слабка координація діяльності різних відомств. Так, з цієї причини не було реалізовано цілий ряд заходів, передбачених «Концепцією розвитку економічних відносин України з КНР»;
• брак коштів для розвитку представництв державних і приватних структур України в Південно-Східній Азії, домінування посередників у двосторонній торгівлі;
• брак людської ініціативи через відсутність належної мотивації;
• недовіра до українських бізнес-кіл, особливо з боку представників найрозвинутіших країн ПСА. Це відношення досі не подолане: так, в зовнішньоекономічних документах Китаю прямо указується на те, що Україна відноситься до групи країн з високим економічним ризиком.

З іншого боку, об’єктивні причини спонукали і українських, і азіатських підприємців до активізації торгівельних та інших видів економічних зв’язків, що, в свою чергу, позначилося на розвитку договірно-правової бази двосторонніх відносин.

Так, на сьогодні між Китаєм та Україною ухвалено понад 50 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих документів, які створюють необхідне правове підґрунтя відносин між країнами. Між Україною і КНР діє міжурядова Угода про торгово-економічне співробітництво, укладене ще в серпні 1992 року. Цим документом сторони узяли на себе зобов'язання взаємно надати режим найбільшого сприяння, встановлення пільгових (50%) ставок мита. Договірні сторони надаватимуть взаємне сприяння організації на територіях своїх країн торговельних ярмарків, виставок, техніко-економічних семінарів і допомогу торговельнім делегаціям і групам другої сторони. Відповідно до обіцянок Китаю про підтримку України на шляху до СОТ в 2005 р. сторони завершили переговори про взаємний доступ на ринки товарів і послуг; визнали один одного країнами з ринковою економікою.

Між Україною та Республікою Корея підписано Спільну Декларацію про принципи відносин та співробітництва, а також Міжурядову Угоду про взаємне сприяння та захист інвестицій, Меморандум про взаєморозуміння щодо заснування Спільного Комітету з торгівлі між Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України та Міністерством торгівлі, промисловості і енергетики РК.

В 2005 р. було підписано три міжурядові угоди: про торгове судноплавство, про грантову допомогу і технічну співпрацю, парафовано проект угоди про безвізові поїздки для власників дипломатичних паспортів; крім того, сторони узгодили проект угоди про взаємне визнання дипломів про освіту і наукові ступені.

Між Україною і В’єтнамом підписано низку важливих документів, покликаних регулювати наші зовнішньоекономічні зв’язки: угоди про торговельно-економічні відносини, торговельне судноплавство, заохочення та захист інвестицій, уникнення подвійного оподаткування. Створені Міжурядова комісія з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва, Підкомісія з питань науково-технічного співробітництва, Міжурядова комісія з координації військово-технічного співробітництва (ВТС), Ділова рада торгово-промислових палат України і В’єтнаму.

У вересні 2004 р. у Ханої відбулося чергове засідання Міжурядової українсько-в‘єтнамської комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва. В її складі були також представники Луганської торгово-промислової палати, компаній «Укрпроммаш», «Укргідропроект», «Протон», «Колібріс», «Руада», «Фармак», Харківського авіазаводу та ін. За їх участю пройшло перше засідання Ділової ради ТПП обох країн, на якому було визначено нову форму співробітництва. Черговою перемогою слід назвати відкриття у лютому 2005 р. торгівельно-економічної місії (ТЕМ) у складі посольства

Між Україною і Таїландом були підписані: Угода про повітряне сполучення, Конвенція про уникнення подвійного оподаткування, Протокол про консультації і співробітництво між МЗС України і Таїланду, Угода про співробітництво між Тайським спільним комітетом з питань банківської діяльності і торгівлі та УСПП (української спілки промисловців і підприємців), Угода про співробітництво між авіакомпанією “АероСвіт” і “Тайськими авіалініями”. На завершальному етапі перебувають переговори щодо узгодження проектів угод про торгівлю, заохочення та взаємний захист інвестицій, розвиток туризму.

В рамках Спільної міжурядової комісії з питань співробітництва між Україною і Таїландом плануються такі заходи як: створення Ділової ради, організація бізнес-форумів у двох країнах за допомогою УСПП, Української і Тайської Торгово-промислових палат, а також Федерації тайської промисловості; створення Тайського центру у Києві. Планується підписання Угоди про співробітництво Торгово-промислової палати України з Торгово-промисловою палатою Індонезії (KADIN).

Слід відзначити нерозробленість договірно-правової бази відносин з Тайванем. На імпорт з нього не розповсюджується дія пільгових ставок митного збору на відміну від КНР або Кореї. Значна частина тайванської експортної продукції потрапляє до України через треті країни, зростаючи в ціні. Інша частина ввозиться в нашу країну нелегально, фактично, контрабандою.

Між урядами України і Малайзії підписана Торговельна угода, яка передбачає надання режиму найбільшого сприяння у двосторонній торгівлі. Малайзійська сторона підтримує прагнення України набути членство в СОТ та уклала з Україною Протокол про взаємний доступ до ринків - підґрунтя  для започаткування співпраці України та Малайзії в СОТ. Розглядаються питання про часткову ліквідацію візового режиму, про інвестиційні гарантії та уникнення подвійного оподаткування. У листопаді 2003 року було парафовано Угоду про сприяння та взаємний захист інвестицій. Опрацьовується й низка інших важливих двосторонніх документів

Сьогодні просуванню українського експорту на всезростаючий ринок ПСА заважають: відсутність будь-якої державної підтримки; українська система вимог до оплати експортованої продукції; суттєві відмінності до розрахунків у зовнішній торгівлі (так, В’єтнам і сьогодні схиляється до бартерних розрахунків, а в Україні існують законодавчі заборони щодо бартеру); незацікавленість більшості українських трейдерів в укладанні контрактів на прийнятних для південноазіатських підприємств умовах (поставка на умовах СІФ і СФР, акредитивна форма оплати); неможливість закуповувати українські товари (наприклад, суда і літаки) в кредит.

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/15076.html