Напрямки вдосконалення структури торгівлі України з країнами ПСА

Враховуючи малоефективність і навіть небезпеку, які несе в собі характерна для України експортна спеціалізація, очевидною є необхідність диверсифікації українського експорту, в тому числі, в регіон ПСА.

Відомо, що пріоритетними напрямками науково-технічного розвитку є, наприклад, в Південній Кореї – інформаційні технології, робототехніка, створення нових конструкційних матеріалів, мікроелектроніка і фізика напівпровідників, в Сінгапурі – прикладна інформатика, розвиток технічної бази телекомунікаційних систем, комп’ютерні програми, технології дистанційного навчання; в Брунеї – інформаційні технології, органічна хімія, технології нафтопереробки та транспортування нафтопродуктів, біологія і захист навколишнього середовища.

В Україні наявний значний потенціал фундаментальних та прикладних розробок у цій сфері. Ми маємо необхідну базу для проведення наукових досліджень, тоді як у країн ПСА є потреба в наших розробках та кошти для їх фінансування. Наукові установи України ще зберігають таку важливу перевагу в торгівлі наукомісткою продукцією, як дешева, проте кваліфікована, робоча сила. Потенційна місткість ринку такої продукції набагато перевищує місткість ринку чорних металів, мінеральних добрив та інших продуктів традиційного експорту.

Однак обсяги науково-технічного співробітництва України з країнами ПСА сьогодні незначні. Однією з причин цього є відсутність маркетингових стратегій просування нашої наукової продукції на ринки регіону. Розробка такої стратегії повинна спиратися на результати аналізу інноваційних підходів до прискорення науково-технічного прогресу, які застосовують зазначені країни.

Розглянемо напрямки співробітництва, які мають стати пріоритетними у торгівлі з країнами ПСА, окремо за кожною країною регіону.

Незважаючи на недавнє посилення напруження відносин між Україною і Китаєм, прогнозується подальше зростання об'ємів торгівлі між країнами до 2012 р. – до 10 млрд. дол. США

Китаю, як країні, що розвивається, було вигідно купувати сировину та ненайсучасніші технології в України за найнижчими цінами. Отже, на короткий строк попит на ці статті експорту Україні був забезпечений. Досі залишається плідним співробітництво у сфері ремонту та модернізації застарілої техніки, а також підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів. Вигідною є співпраця, що дозволяє поєднувати продаж Україною високотехнологічної продукції і технологій з розвитком відповідного виробництва у Китаї.

Але розвиток технологій у Китаї та переорієнтування їх на власні сили невдовзі має спричинити відмову від подібної української продукції на користь власного виробника. Таким чином, подальше нарощування експорту української продукції до КНР може здійснюватися лише через збільшення частки продукції машинобудування та надання послуг, перш за все транспортних.

Так, можлива співпраця в розвитку транспортного коридору TRASECA та використання України як транзитної держави для перевезення залізничним транспортом вантажів з Південно-Східних районів Китаю до Європи. Перспективою може бути участь українських компаній у держпрограмах освоєння північно-східних регіонів Китаю, а також у реалізації китайсько-казахстанських проектів будівництва нафтотрубопроводу «Західний Казахстан – Китай».

Саме в Китаї Україна має можливості швидкого нарощування експортних можливостей за рахунок продукції машинобудування, ракетно-космічної, суднобудівної промисловості, ядерної та теплової енергетики, продукції ВПК.

Перспективи отримання розробок українських учених є мало не головною гарантією від згортання економічних відносин з Китаєм. Існують великі потенційні можливості для науково-технічного співробіт­ництва, беручи до уваги як українські досягнення, що можуть цікавити китайську сторону (у галузі електрозварювання, надтвердих матеріалів, металургії, авіа- та космічних технологій, технологій АПК, медицини тощо), так і помітні успіхи КНР у галузях комп'ютеризації, електронної та електротехнічної промисловості, охороні інтелектуальної власності.

На порядку денному стоїть питання залучення українських інвестицій у вигляді технологій та ноу-хау до КНР, створення спільних підприємств, акціонерних товариств, змішаних компаній за участю України, де могли б та­кож працювати українські спеціалісти й менеджери.

На міжнародному авіакосмічному салоні в Чжухаї в 2001 р. американська корпорація Boeing Co. опублікувала прогноз, за яким протягом 20 років Китай закупить 1912 нових пасажирських літаків і стане другим за величиною ринком авіатехніки після США. У період із 2001-го по 2021 р. витрати азіатського велетня на закупівлю літаків становитимуть 165 млрд. дол. США В таких умовах українським авіабудівникам не можна упускати шансу розширити збут своєї продукції саме на цьому ринку, за рахунок чого можливою стає вирішення хронічних проблем авіабудівної галузі України і виведення її на якісно новий рівень розвитку.

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/15076.html