Шляхи активізації торгівельно-економічних відносин України з країнами ПСА

Несприятливі тенденції, які склалися у зовнішній торгівлі України (зниження конкурентоспроможності експортерів і загроза пасивного зовнішньоторговельного сальдо) вимагають пошуку шляхів більш ефективного та інтенсивного використання експортного потенціалу України. Незважаючи на географічну віддаленість від ПСА, культурні і соціально-економічні відмінності, а також недавні несприятливі події існують об’єктивні передумови для розширення економічних зв’язків. У регіоні є місткі ринки збуту, менш вибагливі й більш доступні, ніж в США та ЄС, а господарські системи деяких країн технологічно сумісні з українською.

Як суб'єкт міжнародної політики Україна посідає належне місце у системі зовнішньополітичних пріоритетів країн ПСА, насамперед у контексті українсько-російських та українсько-американських відносин, де вона розглядається як певна політична альтернатива. Зацікавлення в активізації економічної взаємодії та науково-технічного співробітництва з Києвом виявляють практично всі країни регіону:

1. «Азіатські дракони» і «тигри» розглядають Україну як ринок збуту своєї високотехнологічної продукції, на яку є попит і за низької платоспроможності українських споживачів; а також зацікавлені в імпорті української сировини.
2. Китай і В'єтнам, що традиційно були орієнтовані на споживання промислової продукції колишнього СРСР. Україна їх цікавить як джерело сучасних технологій та машинотехнічної продукції військового і цивільного призначення. Ця група зацікавлена і в експорті до України своїх товарів народного споживання.
3. Найменш розвинуті країни - потенціал співпраці з ними невеликий, але й існуючі можливості практично не реалізуються.
4. Поновлення і нарощування ефективного співробітництва з державами ПСА має стати одним із стратегічних зовнішньополітичних пріоритетів України.

Загалом завдання України у регіоні можна визначити так:

• налагодження та розвиток взаємин з тими країнами Південно-Східної Азії, які своєю діяльністю сприяють зміцненню регіональної та міжнародної стабільності;
• прискорення розвитку торгівлі з Китаєм, членами АСЕАН та іншими державами — членами Конфедерації Азіатсько-Тихоокеанських торгово-економічних палат (КАТТПП) і Азіатсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва (АПЕК);
• участь у роботі Економічної та соціальної комісії ООН у справах країн Азії та басейну Тихого океану (ЕСКАТО), міжнародних конференцій з питань економічного співробітництва та забезпечення регіональної безпеки;
• залучення інвестицій до промислового та аграрного секторів України з фінансових центрів регіону (Південної Кореї, Сінгапуру, Гонконгу), що мають значні валютні резерви і можуть виступати для України як кредитори та експортери капіталу;
• створення сприятливих правових та соціально-економічних умов для діяльності в Україні спільних підприємств за участю капіталів розвинутих країн ПСА;
• сприяння взаємній передачі високих технологій, залучення провідних країн до програм перепрофілювання та диверсифікації підприємств ВПК України.

Оскільки правилами жодного з економічних угруповань регіону для окремої країни не передбачається статусу асоційованого члена або спостерігача, то сьогодні важко передбачити можливість безпосередньої участі України у діяльності торговельно-економічних об'єднань країн ПСА, але це не означає, що вони повністю зачинені для співробітництва. Україна має дипломатичні відносини з усіма країнами ПСА. Вирішальним чинником інтеграції нині стає не відмінність природно-географічних, соціокультурних умов розвитку чи їх інституціонального оформлення, а спільність економічних інтересів та інформаційно-технологічного взаємозв'язку.

Першочерговим напрямом активізації зусиль уряду України є подальший розвиток міждержавних двосторонніх відносин з країнами регіону.

Так, угоди про повітряне сполучення та уникнення подвійного оподаткування між Україною та В’єтнамом практично не реалізуються. Залишається декларацією угода про співробітництво між НБУ та Державним банком В’єтнаму, хоча відносна фінансова стабільність і фактична відмова від практики бартерних розрахунків створюють сприятливі умови для співпраці саме у цій сфері. Через відсутність в обох країнах першокласних банків і страхування зовнішніх трансакцій підприємці змушені вдаватися до послуг посередників. Свого часу Україна та В‘єтнам вели переговори щодо створення зони вільної торгівлі. Проте, після активізації участі В’єтнаму у процесах регіональної інтеграції, в’єтнамська сторона у вересні 2002 р. припинила діалог з цього питання. Між тим, економічні реалії вимагають спрощення ведення зовнішньої торгівлі навіть і з такими нестратегічними партнерами, як В’єтнам.

Подальшому розширенню української присутності у регіоні сприяло б також відкриття прямого авіасполучення між Києвом та Бангкоком і Сінгапуром; ліній морських вантажоперевезень із заходженням українських суден до найбільших портів регіону. Цьому могла б сприяти Торгово-промислова палата України.

В сфері експортної політики України в торгівлі з країнами ПСА пріоритетним має стати досягнення наступних цілей:

1. нарощування експорту на традиційних українських ринках для відродження вітчизняного виробництва і подальшої перебудови національної економіки;
2. зміна товарної структури експорту в бік високотехнологічних, наукоємких товарів, підвищення якості, конкурентоспроможності продукції з врахуванням останніх вимог споживачів в країнах ПСА. В розділі 3.2 детально проаналізовано експортні можливості України в цій сфері;
3. географічна диверсифікація експорту;
4. забезпечення стабільного макроекономічного, інституційного і політичного середовища в Україні; ефективна державна політика підтримки експорту;
5. посилення статусу України на світовій арені, в т. ч. шляхом вступу України до СОТ, активної участі в інтеграційних процесах, гнучкої економічної дипломатії.

Особливо актуальною стає цілеспрямована політика держави з підтримки експорту, що має здійснюватися в наступних напрямках:

• невідкладне формування і реалізація експортної стратегії України, яка б встановлювала стратегічні пріоритети українського експорту на основних географічних і товарних ринках ;
• стимулювання виробництва експортної продукції, зокрема високого ступеню обробки, а також наукомісткої високотехнологічної продукції за допомогою податкових, фінансових та організаційних механізмів. Можливі форми податкового заохочення: відміна ПДВ на вироби, що виготовляються з ліцензіями для зовнішнього і внутрішнього ринку (в порівнянні з витратами виробництва у ліцензіара українське підприємство - ліцензіат несе додаткові витрати по сплаті ПДВ та мита на імпортні комплектуючі); зниження непрямого оподаткування експорту послуг і приведення механізму регулювання його у відповідність з вимогами СОТ; звільнення експортерів від сплати податку на рекламу експортних товарів; зниження розмірів державного мита при розгляданні в арбітражних судах позовів, пов’язаних з виробництвом та наступним експортом товарів і послуг;
• сприяння модернізації та технічному переозброєнню експортоорієнтованих виробничих потужностей. Необхідно передбачити податкові пільги, збільшити розміри амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, прискорену їх заміну, впровадження сучасних машин і технологій і т. п.;
• оптимізація національного правового та нормативно-інституційного режиму здійснення експортних операцій. Крім того, потрібно розробити ряд законів, які прямо чи побічно сприяють розвитку експорту: про співробітництво на компенсаційній основі, про прикордонну та прибережну торгівлю, про зовнішньоекономічні операції з ліцензіями, про лізинг та франчайзинг, про офшорні зони на території України тощо;
• вдосконалення механізму фінансування та кредитування виробників-експортерів - наприклад, шляхом укладання міжбанківських угод з країнами ПСА щодо довгострокового валютного кредитування контрактів. В світовій практиці розповсюджений такий механізм, як визначення переліку товарів, за якими доцільне запровадження спрощеної процедури пролонгації контрактів з продовженням термінів розрахунків;
• налагодження ефективної системи страхування експортних операцій;
• забезпечення достатньої правової підтримки національного виробника, зокрема, при проведенні судово-арбітражних заходів, антидемпінгових процесів;
• робота щодо удосконалення існуючої системи транспортних тарифів: адже до вартості закордонних поставок обладнання та матеріалів з України входять транспортні витрати, які істотно перевищують міжнародні показники;
• організація оперативної роботи державних органів щодо просування української експортної продукції на зовнішні ринки, захист інтересів експортерів за кордоном;
• забезпечення отримання сертифікатів на продукцію вітчизняного виробництва, відповідності метрологічного та стандартизаційного оформлення вітчизняної продукції вимогам іноземних ринків.

Розширенню наукового співробітництва України з найбільш розвинутими країнами ПСА могли б також сприяти: вдосконалення національного правового поля, особливо в питаннях захисту прав інтелектуальної власності, розвиток патентно-ліцензійної системи, визначення статусу технопарків та технополісів, більш широке застосування фіксованого оподаткування прикладних робіт у галузі інформаційних технологій, нових методів створення та обробки конструкційних матеріалів, проектування складних технічних систем тощо, підключення наукових установ України до міжнародних науково-технологічних програм.

Прикладом успішної українсько-азіатської співпраці є робота парку високотехнологічного співробітництва, розташованого у м. Цзінань провінції Шаньдун (Китай), відкритий в листопаді 2002 р. Метою діяльності технопарку є налагодження взаємовигідного трансферу високих технологій, спільної розробки науково-технічних проектів та їх освоєння, впровадження у виробництво і подальший вихід на китайський, український та інші ринки; створення СП з реалізації наукоємної і високотехнологічної продукції тощо. З жовтня 2003 р. на площах технопарку регулярно проводяться Дні науки України в КНР.

Прискорена інформатизація зв’язків України з країнами регіону може бути досягнута за умови створення комплексної інформаційної бази в сфері ЗЕД й державного моніторингу експортно-імпортних операцій, єдиної інформаційної бази даних тендерів в країнах ПСА; впровадження в практику господарської діяльності міжнародних стандартів бухгалтерського і статистичного обліку, стимулювання підключення суб’єктів ЗЕД до міжнародних інформаційних мереж.

Як доводить практика, дуже ефективним важелем просування вітчизняної продукції за кордон можуть стати спеціалізовані неурядові організації, наприклад, ТПП. Так, давно назріла необхідність створення Українсько-китайської торгової палати, яка займатиметься сприянням українським компаніям в КНР (у вигляді консультацій і експертних оцінок китайських компаній, інформації про ринкову інфраструктуру, допомоги в пошуку партнерів, переговорах тощо). Членами такої неурядової структури можуть стати українські і іноземні компанії, що мають ділові зв'язки в КНР, а також китайські підприємства, зацікавлені у встановленні співпраці з українськими партнерами. 

Українські фінансові компанії, забезпечивши свою присутність в Гонконгу, могли б перейняти на себе функції обслуговування товарообміну України з країнами як ПСА, так і всього АТР - оскільки Гонконг, один із світових фінансових центрів, не має з країнами ПСА істотних транспортних, митних, валютних і мовних обмежень. Для цього необхідно розмістити необхідну інформацію в базах даних бірж, банків, страхових компаній, агентств по нерухомості, фірм транспортних перевезень. Доцільним є відкриття в Гонконгу консульства України, а також відділення Торговельно-промислової палати.

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/15076.html