Зв’язки між нормами права та їх роль для системного тлумачення

Системний спосіб тлумачення правових норм є складним юридичним явищем, що зумовлюється різноманітними аспектами свого функціонування. Як об’єкт наукового дослідження та як практичний засіб здійснення тлумачення правових норм, системний спосіб тлумачення правових норм може розглядатися:

• як елемент системи способів тлумачення правових норм, що застосовується суб’єктами тлумачення в органічному поєднанні з іншими способами тлумачення правових норм та забезпечує отримання інформації про зміст правової норми як явища системного плану, яке функціонує разом з іншими правовими норми;
• як самостійне правове явище, що походить від системного характеру права та забезпечує правильне усвідомлення волі правотворця, яка виражена в змісті правової норми.

Неоднозначність наукового розуміння системного способу тлумачення правових норм зумовлюється насамперед тими питаннями, що саме має бути з’ясовано в процесі здійснення тлумачення правових норм. Якщо питання про «роз’яснення» змісту правової норми в цілому є зрозумілим, оскільки саме роз’яснення походить від процесу та результату з’ясування, тоді як «з’ясування» змісту правової норми є тим явищем, що не має однозначного розуміння в частині невизначеності питань суб’єктів, способів, змісту та результату з’ясування. Ці питання потребують відповідного наукового переосмислення, уточнення та впровадження в практику тлумачення правових норм.

Розглядаючи питання способів тлумачення правових норм, слід звернути увагу, що фактично способи тлумачення стосуються не всього процесу тлумачення, тобто і з’ясування, і роз’яснення, а лише етапу з’ясування, при чому використання того або іншого способу обумовлюється тим, що і в якому контексті ми будемо з’ясовувати в процесі тлумачення правових норм. Від того, що ми будемо розуміти під змістом «з’ясування» правової норми, тобто надамо відповідь на питання, що саме має бути з’ясовано і в якому контексті в процесі здійснення тлумачення правової норми, буде залежати використання того або іншого способу здійснення такого тлумачення, його функціональні можливості, самостійність в системі способів тлумачення правових норм, взаємозв’язок з іншими способами тлумачення правових норм тощо.

Системний спосіб тлумачення правових норм, насамперед, характеризується, з однієї сторони, самостійним значенням в системі способів тлумачення правових норм, а з іншої сторони – зумовлений особливостями взаємодії з іншими способами тлумачення правових норм, методикою їх спільного застосування в процесі здійснення самого тлумачення норм права. В залежності від того, що ми з’ясовуємо в процесі тлумачення правових норм та в якому контексті, від цього залежить той «набір» способів тлумачення, які застосовуються.

В юридичній літературі найбільш принциповим питанням залишається проблема того, що має бути проаналізовано та в якому контексті в процесі здійснення того або іншого виду тлумачення правових норм, або використання того чи іншого способу тлумачення норм права. З цим же питанням стикається і системний спосіб тлумачення, відповідь на яке надасть змогу встановити предметність застосування цього способу, визначити його функціональні можливості в правоінтерпретаційній діяльності, встановити взаємозв’язок з іншими способами тлумачення правових норм. Тому продовжуючи наукове дослідження, встановивши особливості системного способу тлумачення правових норм в системі правоінтерпретаційної діяльності, логічним продовженням наукового дослідження стане вивчення питань типів зв’язків між правовими нормами, які мають бути встановлені, узагальнені і проаналізовані та на підставі яких мають бути зроблені відповідні правотлумачні висновки. З огляду на це в межах цього підрозділу роботи ми зробимо спробу:

• по-перше, встановити особливості системних зв’язків правових норм, що визначають системність права в цілому;
• по-друге, узагальнити існуючі підходи до розуміння системних зв’язків правових норм, що становитиме основу для подальшого визначення їх ролі для тлумачення правових норм;
• по-третє, визначити роль зв’язків між правовими нормами як основу системності права та застосування системного способу тлумачення правових норм.

В юридичній літературі вченими вказується на те, що будь-який спосіб тлумачення правових норм зумовлений системністю права і законодавства, оскі­льки вони регулюють суспільні відносини не ізольовано, а в певній взаємодії і взаємозв'язку, тобто в певній системі. Наявність саме системних зв’язків забезпечується наявністю і відповідним функціонуванням правових інститутів, галузей права і законодавства. Причому така взаємодія і взаємозв’язок забезпечують:

• по-перше, системність права і законодавства як таких;
• по-друге, відповідне тлумачення норм права, що здійснюється із врахуванням взаємозв’язку між нормами, інститутами і галузями  права, а також із врахуванням взаємозв’язку між правовими приписами, інститутами та галузями законодавства.

Отже, можливо говорити про те, що системність права і законодавства, як їх властивість, визначає не лише їх узгодженість між собою, але і зумовлює особливості з‘ясування, сприйняття та роз’яснення правових норм, вміщених у правових приписах, як явищ системного плану.

Вченими справедливо наголошується на тому, що зв’язки між правовими нормами відіграють подвійну роль, а саме: виконують системоутворюючу функцію, що надають змогу пов’язати і узгодити між собою норми права, а також визначають генезис і структуру норм права [134, с. 34-35]. Дійсно, системність права і системність законодавства не можуть існувати заради самого права чи законодавства. Насамперед, системність – це є властивість права або законодавства, що надає змогу в подальшому забезпечити реалізацію відповідного функціонального призначення того явища чи процесу, який володіє такою характеристикою як системність. Виходячи з цього, в процесі надання праву або законодавству такої характеристики як системність переслідується певна мета - системний характер дії права, що полягає у його поширенні на суспільні відносини або дії законодавства, що передбачає здійснення самого правового регулювання. Одним з елементів такої дії права є його тлумачення, що так само засновується на системних характеристиках права, які надають змогу зрозуміти його таким чином, щоб врахувати системний характер права чи законодавства, оскільки, забезпечуючи побудову права чи законодавства на системних засадах, передбачається, що і тлумачення права, і його реалізація будуть здійснені таким чином, щоб встановити справжню волю правотворця, яка закладена у змісті норми права, що виражається у формі положень законодавства.

Таким чином існує органічний взаємозв’язок між системністю права і законодавства, в яких воля правотворця закріплюється на системних засадах, а системний спосіб тлумачення виступає в якості того інструменту, що з’ясує зміст норми шляхом визначення та розкриття відповідних системних характеристик права і законодавства.

Фактично, здійснення тлумачення права засновано на розумових здібностях:

• по-перше, правотворця, який здатний відповідно до системних засад викласти правові норми у формі положень законодавства;
• по-друге, суб’єкта тлумачення права, що має змогу розкрити зміст та сутність правових норм через усвідомлення та аналіз системних засад викладення правових норм у формі положень законодавства;
• по-третє, суб’єкта правозастосування, котрий забезпечує втілення правових норм, наділених системними характеристиками, в життєдіяльність суспільства відносно конкретного життєвого випадку та конкретних суб’єктів права.

Що стосується суб’єкта тлумачення правових норм, то він, на переконання вчених, пізнає зміст нормативно-правового акта, в якому закріплені правові норми, отримує повне і вичерпне уявлення про них, застосовуючи різні способи тлумачення. Застосування ж системного способу, забезпечує визначення змісту правової норми з урахуванням системних характеристик права (тобто уявлення норми права такою, що знаходиться у взаємозв’язку з іншими нормами права). Використання такого способу тлумачення «здатне засте­регти від помилок, поверхового й однобічного трактування значення правових актів, допомагає напрацювати правильний підхід до їх аналізу» [405, с. 4-5].

В юридичній літературі вченими поруч із характеристикою системного способу тлумачення правових норм вказується і на наявність окремого самостійного правила тлумачення правових норм, яке не залежить від того чи іншого способу тлумачення норм права, який застосовується. Зокрема вказується на те, що тлумачення правової норми повинно здійснюватись у контексті всього нормативно-правового акта. Оскільки тлумачення покликане зробити нормативно-правовий акт ефективним та діючим, це означає, що намір законодавця повинен бути знайдений шляхом читання його цілісно для досягнення бажаного ефекту, результату, при чому це забезпечується тоді, коли положення нормативно-правового акту тлумачаться комплексно, а не по окремих частинах [425, с. 167]. З огляду на це правова норма не може інтерпретуватись ізольовано, окремо від нормативно-правового акта, а лише з урахуванням мети та правового акта загалом. Тому і виокремлюється самостійне правило тлумачення, котре стосується внутрішньої та зовнішньої узгодженості тлумачення, при якому правова норма повинна тлумачитись так, щоб не порушити внутрішню узгодженість правовою акта. Частина пра­вового акта не повинна від'єднуватися від решти [188, с. 117-118].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/17059.html