Стан та роль системного тлумачення в діяльності судів загальної юрисдикції України

В останньому підрозділі дисертаційної роботи вважаємо за доцільне встановити стан системного тлумачення норм права в діяльності судів загальної юрисдикції, на підставі чого виокремити ті положення, які нададуть змогу  охарактеризувати роль системного тлумачення в судовій практиці. Такий вибір напрямку роботи зумовлено: (а) по-перше, тим, що в судовій практиці судів загальної юрисдикції найбільш відображено особливості застосування системного способу тлумачення правових норм, що стосується конкретних життєвих випадків та конкретних суб’єктів права; (б) по-друге, судова практика судів загальної юрисдикції займає одне з центральних місць в юридичній практиці, що пов’язана з тлумаченням правових норм, в тому числі і із застосуванням системного способу тлумачення, та їх подальшим застосуванням; (3) по-третє, системний спосіб тлумачення норм права займає центральне місце в системі способів тлумачення правових норм, що застосовується судами загальної юрисдикції. Це зумовлено самою конфліктною правовою природою судових спорів, що вимагає відповідного дослідження правових норм з позиції системності права і системності законодавства, що регулює відповідні суспільні відносини, з приводу яких виник судовий спір; (4) по-четверте, системний спосіб тлумачення правових норм є ключовим засобом з’ясування змісту і смислу правових норм, які регулюють суспільні відносини, з приводу яких виник спір, що в подальшому зумовлює формування суддівського розсуду, який стосуватиметься вирішення тієї або іншої судової справи.

Проблема тлумачення норм права в судовій практиці судів загальної юрисдикції не є новою для юридичної науки. Особливо поширеними є наукові дослідження питань тлумачення норм права судовими органами, що розроблялися вченими в сфері теорії держави і права та галузевих юридичних наук [1; 5; 51; 56; 64; 79; 106; 179; 152; 183; 349]. Однак, питання способів тлумачення правових норм в практиці діяльності судів загальної юрисдикції, особливо, що стосується загальнотеоретичних аспектів вказаного питання, мають епізодичний характер вивчення, що потребує відповідного наукового загальнотеоретичного дослідження та переосмислення. З огляду на це, продовжуючи вивчення проблем застосування системного способу тлумачення правових норм в цьому підрозділі роботи спробуємо:

1. встановити стан загальнотеоретичного дослідження питань застосування системного способу тлумачення правових норм в діяльності судів загальної юрисдикції;
2. узагальнити практику діяльності судів загальної юрисдикції, що пов’язана із застосуванням системного способу тлумачення правових норм;
3. визначити роль системного тлумачення правових норм в судовій практиці судів загальної юрисдикції.

В юридичній літературі необхідність здійснення тлумачення в діяльності судів загальної юрисдикції вченими пов’язується з самою сутністю правозастосовної діяльності, що передбачає необхідність здійснення попереднього тлумачення норм права перед тим, як їх застосовувати. На переконання вчених, тлумачення норм права є необхідною стадією процесу їх застосування, на якій встановлюється дійсний зміст норми права, тобто дійсна воля суб’єкта правотворчості, що була втілена у нормі права. Тому і саме тлумачення правових норм зумовлено рядом причин, які походять від практики застосування права та фактично мають юридико-технічний характер вираження права, а саме: (а) невідповідність юридичних норм фактичним умовам життя; (б) юридичні норми часом містять спеціальні поняття, які можуть мати багатозначний зміст, а тому потребують роз'яснення, що саме має на увазі норма права; (в) у нормах права часом використовуються оціночні поняття, що вира­жають лише соціальне значення тих чи інших явищ; (г) нерідко зустрічаються нечіткість, недбалість, недогляд правотворчих органів при оформленні своїх думок у нормах права; (д) необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змісту самого нормативного акта [136, с. 3-9].

На прикладі проблем судового тлумачення положень Конституції, що здійснюється в діяльності органів судової системи вчені, приходять до висновку, що таке судове тлумачення зумовлено:

• об'єктивними причинами, що обґрунтовують необхідність тлумачення Конституції через розуміння її юридичної природи і правових властивостей;
• суб'єктивними причинами, що обумовлюють необхідність тлумачення Конституції недоліками нормотворчої техніки. Іншими словами, мова йде про неякісну роботу авторів конституційного проекту і самого конституційного законодавця. Саме цим зумовлено неточне використання деяких правових понять у конституційному тексті, наявність у ньому внутрішніх протиріч між нормами і породжена цим відсутність одноманітності в реалізації конституційних положень [22, с. 37-38].

Т. Гогусь обґрунтовує необхідність здійснення судового тлумачення через наявність протиріч між фор­мою та змістом права. Останній знаходить вираження у нормативно-правових актах, які не завжди правдиво відображають волю законодавця. Низький рівень юридичної техніки, недоліки технічного порядку призводять до проблем, суперечностей, викривлення змісту права. У таких випадках тлумачення виступає в якості умови пізнан­ня справжнього змісту юридичних приписів [59, с. 78-86]. Так само зазначає і М. В. Оніщук, що необхідність у тлумаченні правових норм виникає, по-перше, у зв’язку з тим, що норми пра­ва мають загальний і абстрактний харак­тер, не завжди є зрозумілим їх зміст. Отже, в кожно­му конкретному випадку реалізації норм права слід з’ясувати: чи належить даний ви­ло того виду відносин, який законодавець передбачив у правовій нормі, чи ні. По-друге, недоліки законодавчої техніки, що зустрічаються інколи в правозастосовній практиці, породжують юридичні колізії, що також сприяє ви­никненню необхідності в тлумаченні правових норм [187, с. 99].

У свою чергу, недосконалість право­вої надбудови українського суспільства разом з її класичними ознаками та особ­ливостями підносять актуальність проб­леми тлумачення норм права на якісно новий рівень. Саме використання тлума­чення, його методології й принципів дозволяє адекватно усвідомлювати зміст правових норм, забезпечує їх ефективну реалізацію та усуває суперечності, зміц­нює законність, стає своєрідним містком до впровадження нової правової систе­ми, культури у суспільстві та побудови правової держави [145, с.110-118].

З огляду на погляди вищезазначених вчених ми можемо прийти до висновку, що одним з напрямків розуміння тлумачення права органами судочинства є наявність недоліків самого права: змістового, юридико-технічного та іншого плану, а також самим статусом права як засобу регулювання суспільних відносин, що здійснюється через належне усвідомлення суб’єктами права та суб’єктами судочинства змісту та смислу самого права.

Також, досить поширеним є такий напрям розуміння діяльності органів судочинства по тлумаченню правових норм, що пов’язує судове тлумачення з самостійною стадією правозастосування, що стосується необхідності з’ясування змісту і смислу норми права, яка підлягає застосуванню Так, вченими звертається увага на те, що особливістю судового тлумачення правових норм є те, що воно являє собою окремий етап правозастосування та саме складається з сукупності стадій [389, с. 48] і саме ці стадії надають змогу судові забезпечити застосування необхідного набору способів тлумачення, які є необхідними для вирішення відповідних судових справ [9, с. 301].

Вітчизняними вченими також зроблена спроба здійснити періодизацію процесу тлумачення правових норм, що становить основу для правильного застосування права. При чому така періодизація пов’язана із застосуванням відповідних способів тлумачення та оформлення результатів тлумачення. Зокрема, виокремлюються такі стадії як (1) стадія текстуаль­ного тлумачення; (2) стадія систематичного тлумачення; (3) стадія соціально-політичного тлумачення; (4) стадія зовнішнього виразу результатів тлумачення [59, с. 78-86]. За результатами аналізу змісту вказаних стадій тлумачення вченим зазначається про те, що ці стадії тлумачення є основою застосування відповідних способів тлумачення для подальшого прийняття правозастосовного рішення.

Ще одним підходом до розуміння судового тлумачення правових норм є підхід, який пов’язує необхідність судового тлумачення з необхідністю поєднання формалізованих характеристик правової норм з реальним життям людей. Саме суд виявляє сенс та мету норми права, оскільки: по-перше, вона знаходиться в юридичному контексті всього правопорядку. Тому суд орієнтується в процесі перетворення юридичної норми не на волю конкретних людей - парламентаріїв і розробників проектів законів, а на волю держави, яке генерує всю сукупність юридичних норм як взаємопов'язану систему. По-друге, юридична норма знаходиться в постійному культурно-юридичному розвитку, оскільки сама правова норма створюється не тільки існуючим поколінням людей, що утворюють народ, а й тими поколіннями, які складали цей народ протягом століть його історії [55, с. 130-154].

Вказаний аналіз підходів можливо було б продовжувати, однак в цілому ці підходи є однотипними, що пов’язують необхідність судового тлумачення правових норм з: (а) недоліками юридико-технічного оформлення нормативно-правових актів; (б) необхідністю забезпечення індивідуально-правового регулювання суспільних відносин через процес правозастосування; (в) необхідністю поєднання формалізованих характеристик правової норм з реальним життям людей; (г) необхідністю узгодження волі законодавця та існуючих взаємовідносин між людьми тощо.

Однак, ми можемо зазначити про те, що тлумачення, яке здійснюється судами загальної юрисдикції в Україні, на сьогодні займає центральне місце в системі правоінтерпретаційної діяльності держави. Проте стан наукового дослідження питань судового тлумачення, в тому числі і тлумачення із застосуванням системного способу тлумачення, в науці теорії держави і права має досить непослідовний та неоднозначний характер. Питання застосування системного способу тлумачення правових норм, що здійснюється судами загальної юрисдикції, майже не розглядались, що зумовило появу певної прогалини у науковому дослідженні питань судового тлумачення в цілому. Тому з метою визначення особливостей судового тлумачення як загальнотеоретичного явища, вважаємо за доцільне встановити та проаналізувати стан правового регулювання судового тлумачення в України та з’ясувати специфіку практики тлумачення, що здійснюється судами загальної юрисдикції.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/17059.html