Моделі гармонізації економічних інтересів учасників інтегрованих структур цукробурякового виробництва

Щоб зумовити економічно-соціальний інтеграційний розвиток, необхідно подбати про  розширення заходів, які впроваджуються для збереження якісних сировинних характеристик, скоротити втрати під час цукробурякового транспортування й збереження, зменшити витрати на промислову переробку. Якщо зануритися в сільськогосподарське товаровиробництво, можна помітити економічну зацікавленість учасників інтеграції одержувати високі кінцеві результати, які вони будуть розподіляти паритетним чином із промисловцями. Високоякісна сировина у той же час прямо впливає на якість споживацької продукції, що дозволяє збільшувати реалізаційні доходи.

Слідом за якістю стосовно важливості розташовується сталість навантажувальних процесів, що детермінується ритмічністю: для нарощування прибутку виробничі потужності потребують постійного завантаження.

Звісно, намагаючись подолати кризовий стан, треба налаштовуватися на радикальні зміни, притаманні інтеграційним процесам: звернення до ринкових механізмів, узгодження економічної зацікавленості виробничої і індустріальної сфери під час виготовлення конкурентоспроможної харчової продукції. Консолідація зусиль останніх дозволяє забезпечити ефективне використання сировини та розпорядження продуктами переробки.

Матеріал, що покликаний лягти в основу  процесів, що  запроваджуються, лишається мало висвітленим і недостатнім для вивчення, чим і зумовлена актуальність дисертаційної роботи, що має за мету розкрити соціально-економічну сутність синергії, розповісти про синергетичний ефект і його роль в намаганні виробництво зробити більш ефективним за рахунок залучення інтеграції, яка тісно поєднає і зіллє окремі  – аграрні і промислові –галузеві складові виробництва до єдиної системи.  Також висвітленню підлягає і вживаний при цьому системний ефект – емерджментність [134, с.360]. Термін використовують під час потреби звернутися до стрибкоподібного процесу, коли виникає нова, вища якість, значною мірою незалежна від кількісних системних змін. Результатом інтеграційного процесу є отримання синеиргічних ефектів, що, передусім, полягає у збільшенні обсягів виробництва та розмірів прибутку, яких поза межами інтеграційного об'єднання його суб’єкти не змогли б досягти окремо один від одного. Саме організаційно-економічні та техніко-технологічні зв’язки під час свого розвитку здатні посилити системну цілість. Так, підприємства, об'єднуючи зусилля, виступають в ролі складових. Синергія ж виголошує вищість ефекту сумісних, поєднаних дій над простою сумою досягнень індивідуально взятих компонентів.

Оцінка вказаних ефектів виражається через економію витрат (береться одиниця продукції), підвищення кількості врожаїв із фінансовими надходженнями, зростання виробничої рентабельності вихідних споживацьких продуктів можна відобразити в числовому вигляді. Наприклад, постачаючи інтегруючі сільськогосподарські підприємства високоякісним насінням коренеплодів, довелося збільшити обсяги користування мінеральними добривами і хімічними засобами рослинного захисту, що необхідно впроваджувати, аби відкинути загрозливі шкідників й хвороби, і це допомогло підвищити врожайність – цілих 10-15 відсотків додалося на кожному гектарі. До того ж знизилася собівартість продукції: порівняно з попереднім роком, на 12-14 відсотків.

Таким чином, багаторічною практикою в різноманітних галузях народного господарства підтверджується ефективність будь-якої новоствореної системи над звичайною сумою її елементів. Це – головне доведення соціально-економічної доцільності втілення інтеграційних рис в продуктові підкомплекси, включаючи й цукробуряківництво.

Потужна цукропромисловість України, що вже вище зазначалося, за тривалий історичний період вповні сформувалася: статистика останніх років наводить 192 заводських установи, де загальна добова продуктивність 506 000 тонн переробки коренеплодів, а сезонний обсяг випускання цукру десь 5 500 000 тонн. Завдяки наявним ґрунтам,  клімату та економічним передумовам щороку вироблялося за середніми цифрами 46 000 000, з максимумом 50-52 мільйони тонн цукрових буряків. У той же час з’явилися  деструктивні тенденції із руйнівним характером, через які останнім часом буряківництва занепало: різко скоротилися посівні площі, знизилася урожайність, зменшилися більше, ніж втричі, валові збори коренеплодів. Через це значною частиною переробних заводів виробнича діяльність призупинилася, сезонні результати випуску цукру зменшилися до 1 500 000-1 600 000 тонн. Активізація інтеграційних процесів не знайшла підтримки. Більше того, взаємовідношення аграріїв і промисловців ускладнилися, оскільки вартість цукрових буряків перестала покривати витрати на їхнє вирощування: сировинне виробництво почало згортатися, цукрове – занепало.

Інтегрованим агропромисловим структурам може загрожувати хіба що неповернення кредитів – ні у вигляді грошей, ні сировиною, наприклад, дуже пошкоджує розвиткові комбінованого виробництва. Усього ж в державі нараховується три тисячі структур, які здають коренеплоди. По такі самі 30 000 здає близько третини, причому в порівнянні вони вважаються дрібними. Через подібні ситуації цукрозаводи вважають взаємовідносини із ними менш вигідними, обираючи для співробітництва більші підприємства.

Іноді спроби тих чи інших форм інтеграції звуть експериментальними. Практикують таку організаційно-економічну модель, де виробництво коренеплодів поєднується із промисловою переробкою, співучасники інтеграції комплексно постачаються матеріально-технічними засобами і кредитами, не забуваються і питання  реалізації цукрової продукції. «Агропромислове об’єднання «Цукровик Полтавщини» склали разом із аграрними господарствами цукрозаводи «Веселий поділ», «Октябрський», реформованому ж відкритому акціонерному товариству «Ліщинівський цукровий завод», який став структурним підрозділом, доручили організовувати виробництво. Він  відповідний став за сировинну поставку: в його задачах враховувати у кожній аграрній підструктурі кількість коренеплодів і якісний склад, забезпеченість технічними засобами, насінням, добривами, паливно-мастильними матеріалами, хімічними засобами рослинного захисту. Одержаний результат розподіляють за фінансово обґрунтованим механізмом «рівновеликого прибутку на рівновеликий капітал». Очікуваний синергетичний ефект відбувся. Високі кінцеві результати завдяки об’єднаним зусиллям стали позитивним досвідом, спроможним надати приклад іншим підприємствам, які ще не наважуються, стежачи за інтеграційними тенденціями.

Цукробуряківництво з-поміж інших варіантів комбінацій виробників із промисловцями цінується як достатньо розвинута пріоритетна сфера. Сільськогосподарським товаровиробникам в результаті співпраці переробні підприємства можуть повністю відшкодувати виробничі витрати і до того ж отримати прибуток, який регулюється залежно від якості наданого продукту – ціновим методом. Але така успішна практика на даному етапі становлення інтеграції ще досить поодинока – в широкому загалі фінансові питання вирішити досить важко.

Тут слід враховувати сезонність: оптимально збирати буряки варто в вересні і жовтні. Цей потік цукрової сировини має чітко виражений сезонний характер і жовтні (не пізніше), триваючи від 30 до 35 днів. Щоб не виникло складнощів, треба підготовити заздалегідь достатню кількість бурякозбирального спеціалізованого машинного обладнання, оскільки негативний досвід нестачі технічної бази разом із недосконалою організацією праці вплинули на сьогоденні результати збирання коренеплодів восени, що виразились у значних витратах вирощеного рослинного потенціалу. Так, 1990 р. В Україні нараховувалося для цукробурякового збирання 19 100 одиниць комбайнів та 296 300 вантажних авто, то через дванадцять років цифри скоротилися: до роботи стати змогли лише 10 700 й 205 000 відповідно. Це вже врахували деякі цукрозаводи і заручилися бурякозбиральною технікою (наприклад, ПАТ «Пальмірський цукровий завод).

Для забезпечення економічної зацікавленості аграрних підприємств  збільшувати виробництво й підвищувати якість буряків, треба слідкувати за правильністю визначення вирощувальних витрат і не помилятися, розподіляючи одержані прибутки. Для того, щоб зростити високі врожаї, треба зробити заготовку чималих оборотних передумов – необхідно подбати про  насіння, мінеральні добрива, пально-мастильні матеріали, хімічні речовини рослинного захищення і, зрештою основне машинне обладнання, як-то трактори, землеобробне знаряддя, сівалки, інші сільськогосподарські машини. В інтегрованих підкомплексах про підготовку до сезону має дбати підприємство–інтегратор чи то створити спеціально для цього. Їй слід надати централізованого характеру постачальницько-збутову організаційно-управлінську структуру. Рухатися матеріально-ресурсні засоби можуть і рік, причому в перший квартал приходять мінеральні добрива, хімічні засоби рослинного захисту, пально-мастильні матеріали, насіннєве постачання.  Бурякозбиральну техніку й вантажні автомобілі купують же зазвичай безпосередньо перед збиранням врожаїв чи то навіть тягнуть до потреби його транспортування.

Таким чином, матеріально-ресурсна складова є надважливою, забезпечуючи своєчасні поставки, що є вигідним для цукрозаводів.

В  інтегрованих системах слід завжди прораховувати можливі витрати обох сторін, вони складатимуть цукрову собівартість. Також сукупними результатами будуть користуватися при отриманні сплати за працю. Найобґрунтованіший методологічно тут вважається механізм забезпечення рівновеликого капіталу згідно з величиною витрат, бо тільки таким чином можна зацікавити всіх суб’єктів діяльності. Та слід розуміти, що в одній і тій самій зоні сільськогосподарські товаровиробники мають різні виробничі витрати: через різну матеріально-ресурсну базу, інший технологічний процес, рівень організації робіт.

Це стане стимулом, який становитиме важелі зниження собівартісного    виробництва цукрових буряків, бо у випадку, коли собівартість потрапить до графи «нижче за норму», сільські господарства отримають більший прибуток. Звичайно, можна розглянути й інший бік: більша величина собівартісних цифр порівняно з нормативним рівнем знизить і прибуток. До такої схеми, де орієнтир – нормативна база, варто прислухатися ж і цукрозаводам.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/31131.html