Структура та інфраструктура транскордонних ринків

При дослідженні структури транскордонного ринку особливе місце необхідно відвести визначенню типу структури ринку і класифікації окремих його елементів залежно від умов і характеру угод. Під структурою транскордонного ринку розуміємо сукупність секторів (сегментів) транскордонного ринку та умов, що визначають особливості його функціонування.

Так, закритий сектор транскордонного ринку (закритий ринок) відображає частину ринку, в якій постачальники та споживачі взаємодіють шляхом відносин, що не носять суто комерційного характеру.

До основних сегментів закритого ринку відносять [132, с.8]:

• внутрішньофірмові поставки (товарообіг між філіями, дочірними й головними підприємствами великих монополій, які знаходяться по різні боки кордону);
• субпоставки дрібних та середніх формально незалежних фірм, що є підрядниками великих монополій у рамках спеціалізації та кооперування;
• спеціальна торгівля у формі постачань товарів за програмами допомоги, особливими транскордонними міжурядовими угодами;
• зустрічна торгівля, що охоплює взаємозумовлені експортні операції.

Відкритий сектор транскордонного ринку представлений сукупністю сегментів, яким притаманні операції комерційного характеру. До основних сегментів відкритого сектору відносять короткострокові угоди, що укладаються на період до 1-1,5 роки, оптову та роздрібну торгівлю й операції на вільному ринку, на якому відсутні обмеження вільної конкуренції [132, с.9]. «Вільний ринок» представлений біржовою торгівлею, ринком «спот», на якому реалізуються наявний товар з терміновим відвантаженням, «чорним ринком» [132, с.9].

Між відкритим і закритим секторами транскордонного ринку проміжне становище належить довгостроковим комерційним угодам. Ця форма обміну зумовлена практикою стійких економічних зв’язків (від 2 до 25 років) та доповнюється формами преференційних економічних угод, тобто це взаємодія на основі довгострокових комерційних контрактів [132, с.9].

Дані сектори – це своєрідні типи (або окремі елементи) транскордонних ринків, які можна структурувати залежно від умов і характеру угод на відповідному транскордонному ринку. Їх можна класифікувати за рядом критеріїв: за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин, за ступенем обмеження конкуренції, за характером продажу, за ступенем регулювання, за ступенем насиченості, за відповідністю законодавчим нормам тощо. В усіх цих класифікаційних підходах транскордонний ринок розглядається з різних точок зору.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/15077.html