Напрями регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин

Сільськогосподарські підприємства нових організаційно-правових форм господарювання, утворених у результаті реформування колективних сіль­сько­господарських підприємств, практично створені на базі орендованої землі та май­на, адже частка власності засновників у господарських товариствах і при­ватних підприємствах (основних виробниках сільськогосподарської продукції серед сільськогосподарських підприємств Львівської області) у вартості майна і земельній площі  підприємств є мізерною. Тобто, передавши в оренду земельні і майнові паї, селяни по-суті стали найманими працівниками, а в такій ситуації у них втрачається будь-яка мотивація до праці. Більше того, власники майна (зе­мельних і майнових паїв) практично не беруть участі в управлінні вироб­ництвом і розподілі кінцевих результатів виробництва. Функціонування сіль­ськогосподарських підприємств з використанням колективних форм ор­ганізації виробництва і праці на основі приватної власності може бути ефек­тивним лише за умови якісного оновлення системи  внутрішньо­господарських виробничих відносин, впровадження такого механізму їх дії, який дав би змогу відновити систему організації виробництва й управління, дисципліну й порядок. У цьому напрямі особливого значення набуває розробка органі­за­цій­но-економічних ме­ха­нізмів забезпечення прибутковості новостворених ви­роб­ничих сільськогоспо­дарських структур різних організаційно-правових форм. Серед них одним із способів є посилення впливу внутрішньо­гос­по­дарських важелів на кінцеві результати роботи сільськогосподарських під­приємств.

В основу розробки такого механізму слід поставити працівника спів­власника засобів виробництва і результатів праці сільськогосподарського під­приємства, що реалізується через залучення працівника не лише у виробничий процес, а й у процес розподілу прибутку, отриманого в результаті виробничо-господарської діяльності підприємства. Важливим при розробці такого меха­нізму є те, що в умовах товарного виробництва між підрозділами необхідно забезпечити еквівалентний обмін результатами діяльності. Зробити це можна у разі запровадження внутрішньогосподарського розрахунку, який регулює ви­робничі та економічні відносини всередині підприємства, стимулює мате­рі­альну зацікавленість і забезпечує відповідальність колективу, передбачає по­рівняння кінцевого результату з витратами виробництва, тобто активізації дії внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин.

Отож, формування нових суб’єктів власності з вищим рівнем зацікав­ле­ності, самостійності і відповідальності потребує удосконалення організаційних і внутрішньогосподарських відносин між трудовими колективами та їх під­роз­ділами, спрямованих на розвиток самостійності у вирішенні питань вироб­ниц­тва, розпорядження виробленою продукцією та результатами господарю­вання.

Організаційно-правові форми, які функціонують сьогодні в аграрному сек­торі, є конкурентоспроможними, але потребують докорінного реформування ви­робничих відносин, підвищення самостійності внутрішньогосподарських фор­мувань і розширення видів їх діяльності. Тому реформування системи внут­рішньогосподарських виробничих відносин може здійснюватись різними спосо­бами. Вибір конкретної моделі залежить від багатьох обставин: наявності енер­гійних і компетентних людей серед керівництва господарства, обізнаності се­лян із реальними можливостями, які відкриваються за тих чи інших форм гос­подарювання, спеціалізації підприємства, його організаційної структури, складу трудового колективу та частки серед членів господарства пенсіонерів, загаль­но­го фінансово-економічного стану господарства, розвитку в регіоні фер­мерства тощо.

Запропоновані В. Д. Каричковським і Д. Л. Каричковським моделі внут­рішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підпри­ємствах засвідчують можливість на добровільних засадах об’єднатися праців­никам-власникам зі своїми паями у підрозділи з цілісними майновими комп­лексами і працювати на своїй власності відповідно до укладеного договору на виробництво продукції [97]. Мова йде про формування виробничих під­розділів, побудованих на відносинах власності, серед яких: виробничі під­розділи, сфор­мовані тільки на власності майна і землі членів підрозділу; вироб­ничі підроз­діли, що частково мають свою власність і орендують ту частину, яка необхідна для виконання договірних зобов’язань і не перекривається паями членів під­розділу; виробничі підрозділи, що повністю беруть в суборенду майно і земель­ні паї, а оренду плату за майно і землю в централізованому порядку всім влас­никам виплачують засновники. Запровадження таких моделей внутрішньо­господарських економічних відносин передбачає вдосконалення системи мате­ріального стимулювання безпосередніх працівників-власників та підвищує їх відповідальність за кінцеві результати роботи, при цьому основні засоби вироб­ництва мають конкретних власників і користувачів.

І все-таки, ми схиляємось до конкретніших міркувань щодо поширення товарно-грошових відношень на внутрішньогосподарський рівень. У цьому напрямі підтримуємо думку О. А. Рябчика, що у нових умовах господарювання безпосередній виробник матеріальних благ стає власником – розпорядником своєї продукції і своїх доходів, формує власний капітал. Тому без налагодження внутрігосподарського ринкового механізму і розвинутих товарно-грошових відносин він не зможе еквівалентно реалізувати свою продукцію всередині господарства, здійснювати процес відтворення виробництва,а отже, й процес праці. Параліч виробника автоматично зупиняє життєдайний процес сус­пільс­тва. Альтернативи цьому в товарній економіці не існує. Це її об’єктивні вимоги й закономірності, зумовлені законом вартості [183, c. 124].

В економічній літературі все частіше звертається увага на необхідності структуризації сільськогосподарських підприємств, зокрема товарної структу­ризації як основи реалізації товарно-грошових відносин на внутрішньо­гос­подарському рівні [33, с. 136-147; 37, с. 126-147; 50; 56, с. 202-225; 97; 165, с. 193-224; 183; 202].

Вчені економісти-аграрники Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” НААН вважають, що структуризація підприємства означає виділення в його складі підрозділів і груп працівників, за якими на тривалий час закріплюються (передаються для використання) засоби виробництва, вклю­чаючи землю та відповідні обов’язки з виробництва продукції, надання агро­сервісних послуг переважно в межах підприємства; збуту продукції, здійс­нення управління тощо [50, c. 10-11]. На відміну від умов командно-адміністративної системи, коли застосовувалась технологічна структуризація сільськогоспо­дарсь­кого підприємства, ринкові засади купівлі-продажу створюють передумо­ви впровадження товарної структуризації сільськогосподарських підприємств з одночасною диференціацією економічних обов’язків і розширенням делего­ваних повноважень підрозділів. Однак і на сьогоднішній день у ново­створених організаційно-правових формах господарювання при формуванні первинних структурних підрозділів підприємства здебільшого застосовується технологічна структуризація підприємства.

Товарна структуризація означає формування підрозділів навколо товар­них видів продукції, тобто з тих технологічних ланок, для яких певний вид товарної продукції може вважатися кінцевим. Наприклад, у товарний під­розділ можуть бути об’єднані: кормодобувна бригада, молочнотоварна ферма, молокопереробний цех, мережа роздрібної фірмової торгівлі переробки молока; рослинницька бригада, що спеціалізується на виробництві зерно-круп’яних культур, механізований зерноочисний тік, зерно-крупопереробний пункт, мере­жа роздрібної фірмової торгівлі продуктами переробки зернових і круп’яних культур тощо (рис. 3.4). Такі виробничо-збутові об’єднання перетворюють тех­но­логічні ланки в структурні товарні підрозділи, які стають операторами відкри­того ринку, відповідають за економічні дії на шляху до кінцевого споживача і в підсумку – за беззбитковість виробництва. Отже, технологічні підрозділи об’єднуються і стають товарним підрозділом послідовно ринкового спряму­вання. Звичайно, не всі підрозділи і не відразу можна структуризувати в такий спосіб. Тому роботу необхідно здійснювати виважено і поетапно.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/15078.html