---

Провадження в справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення являє собою регламентований адміністративно-процесуальними нормами порядок дій уповноважених органів і осіб щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні порушення виборчих прав громадян.

Необхідно зазначити, що проблема дисертаційного дослідження обмежена вивченням складів адміністративних проступків, які передбачені в КУпАП. Дещо близькими до цього питання є норми адміністративного судочинства, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить до компетенції адміністративних судів розгляд спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом [157]. Але це не є адміністративною відповідальністю в розумінні адміністративної юрисдикції і тому в цій ситуації не розглядається. Згадуючи про це, ми орієнтуємося на розмежування норм адміністративного права, як юрисдикції і адміністративного судочинства як різних галузей права.

Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення регламентується КУпАП. У кодексі, перш за все, законодавчо закріплені правові основи, тобто ті вихідні позиції, якими повинні керуватися відповідні органи і посадові особи під час розгляду і вирішення конкретних справ про адміністративні правопорушення, які посягають на виборчі права громадян.

У завданнях провадження у справах про адміністративні порушення законодавства про вибори реалізуються функції адміністративно-деліктного законодавства, яке охороняє виборчі права громадян.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи; вирішення її згідно із законом; забезпечення виконання винесеної постанови; виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню адміністративних проступків, які посягають на виборчі права громадян; попередження правопорушень; виховання громадян в дусі точного дотримання законодавства (тут хотілося б зазначити, що здійснюється виховання не тільки громадян, але й колективів, громадських організацій, політичних партій, в чому проявляється особливість даної категорії справ); зміцнення законності у сфері виборчого законодавства.

Не менш важливе значення має з’ясування основних принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення, які у свою чергу витікають із завдань юрисдикційної діяльності органів державної влади [158, с. 65-72].

Принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення уособлюють, розвивають, конкретизують правові начала, закріплені в Конституції України, конституційні принципи.

На нашу думку, можна виділити такі основні принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення:

- законність;

Принцип законності знаходить своє вираження в тому, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання встановлених правил. Це означає, що до відповідальності можуть бути притягнені тільки особи винні у вчиненні протиправних діянь; адміністративні стягнення можуть бути накладені тільки уповноваженими органами з дотриманням матеріальних і процесуальних норм.

- оперативність;

Цей принцип визначається динамічним характером управлінської діяльності, у межах якої здійснюється провадження у справах про адміністративні правопорушення. Як зазначає Ф.Є. Колонтаєвський, свою правову регламентацію цей принцип знаходить у встановленні точних строків здійснення процесуальних дій у справах про адміністративні правопорушення, прийнятті у них постанов про накладення адміністративних стягнень та їх виконання [159, с. 7]. Розширюючи думку автора, зазначимо, що рішення можуть прийматися не тільки про накладення стягнень, але й про закриття справи, про застосування заходів впливу до неповнолітніх,  про звільнення від адміністративної відповідальності, тощо.

- безпосередність;

Проявляється в тому, що справи розглядаються самими органами (посадовими) особами, які уповноважені розглядати такі справи. У провадженні у справах про адміністративні правопорушення принцип безпосередності реалізується шляхом оголошення справи, яка підлягає розгляду, роз’яснення прав і обов’язків учасникам процесу, заслуховування їх пояснень, відкритого дослідження доказів, негайного оголошення винесеної постанови після закінчення розгляду справи.

- публічність;

Знаходить свій вияв у тому, що застосування законодавства про адміністративні правопорушення здійснюється в інтересах держави, від імені держави і органами (посадовими особами), які уповноважені на це державою. Усі справи про адміністративні правопорушення розглядаються офіційно, провадження у них носить публічний характер.

- гласність;

Проявляється перш за все в тому, що всі справи про адміністративні правопорушення розглядаються відкрито і у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також, він проявляється у праві передбачених законом осіб знайомитися із протоколом про адміністративне правопорушення, знайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення або не знайомитись, про що оголошується в судовому засіданні.

- досягнення об’єктивної істини;

Цей принцип забезпечується шляхом суворого дотримання порядку розгляду адміністративних справ (зокрема, обов’язок вислуховування сторін у справі), встановлення фактичних обставин справи і оцінки наявних у матеріалах справи доказів.

- диспозитивність;

Диспозитивність – характерна особливість адміністративного процесу, яка проявляється в тому, що сторонам надається певний процесуальний статус та право самим вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користуватися послугами перекладача, оскаржувати постанови у справах про адміністративні правопорушення чи ні.

- змагальність.

Цей принцип проявляється в тому, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий, а також їх представники, адвокат, прокурор, які беруть участь у розгляді справи, наділені законом рівними процесуальними правами і вільні у виборі передбачених законодавством доказів і засобів доказування [160, с. 14].

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, що є структурним елементом адміністративного процесу, також має свою внутрішню структуру, яка утворюється сукупністю стадій провадження.       У цих стадіях, як відмічає Ю.М. Козлов, проявляються особливості цього виду адміністративно-процесуальної діяльності. Кожна з таких стадій має своє процесуальне призначення і закріплення у відповідних адміністративно-процесуальних нормах. Фактично якраз у них знаходить своє вираження власне адміністративне провадження в його сучасному вигляді [161].

Стадіям провадження у справах про адміністративні правопорушення притаманні такі характерні ознаки:

- вони є самостійними частинами провадження, які мають свої   специфічні завдання;

- їм притаманне особливе коло учасників провадження;

- сукупність юридичних дій, які здійснюються у певній логічній послідовності і в установлених часових рамках, завершується прийняттям рішення спеціально передбаченої форми [162].

Довгий час вважалось, що виділяють чотири стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення:

- порушення справи;

- розгляд і вирішення справи;

- оскарження і опротестування постанови у справі;

- виконання постанови у справі [161].

Бахрах Д.М., наприклад, визначає в структурі провадження такі стадії: адміністративне розслідування; розгляд адміністративної справи; перегляд постанови; виконання постанови [163, с. 12].

Більш повно наводить характеристику стадій у справах про адміністративні правопорушення В.К. Колпаков. На думку автора, доцільно виокремити такі стадії:

1. Порушення спра­ви.

2. Розслідування справи.

3. Розгляд справи.

4. Вине­сення постанови.

5. Перегляд постанови.

6. Виконання постанови [137, с. 410-412].

Спираючись на загальні засади провадження у справах про адміністративні правопорушення як елемента адміністративного процесу, щодо даної категорії справ можна виокремити такі стадії та етапи:

1. Порушення справи про адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення  і адміністративне розслідування:

- порушення справи;

- встановлення фактичних обставин по справі;

- процесуальне оформлення результатів розслідування;

- направлення протоколу для розгляду в суд.

2. Розгляд справи про адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення:

- підготовка матеріалів до розгляду;

- аналіз суддею зібраних матеріалів, обставин у справі;

- винесення постанови суддею.

3. Перегляд постанови у справі про адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення:

- оскарження (опротестування) постанови;

- перевірка законності постанови;

- прийняття остаточного рішення.

4. Виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення:

- звернення постанови до виконання;

- безпосереднє виконання.

Порушення справи і адміністративне розслідування, що є початковою стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, на нашу думку, представляє собою сукупність певних процесуальних дій, які спрямовані на встановлення обставин правопорушення, їх фіксацію і кваліфікацію.

Підставою порушення справи і провадження адміністративного розслідування у справі про адміністративне порушення законодавства про вибори є достатні дані, які вказують на вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Початку адміністративного розслідування у справі про дані адміністративні правопорушення передує отримання інформації про порушення законодавства про вибори, тобто наявність приводу.

Як зазначає В.К. Колпаков, правове значення приводу до порушення справи полягає у тому, що він викликає публічну діяльність повноважних органів, тобто вимагає від цих органів відповідної реакції на сигнал про вчинення діяння [165].

 

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/19983.html