Класифікація договорів, що вчиняються у процесі діяльності акціонерного товариства

Спрямованість будь-якого договору обумовлена, перш за все, економічними потребами його учасників. Розвиток економіки на шляху вдосконалення процесів саморегулювання суспільних відносин на основі вільного волевиявлення майново-самостійних суб’єктів призводить до структурного ускладнення економічних відносин і розширенню їх видового різноманіття.

Найбільш високою оперативністю в питанні врегулювання взаємних відносин учасників ринку посідає такий правовий засіб як господарський договір. Договір переводить економічні відносини в правову площину [253]. Як відзначає М. І. Брагінський, регулююча роль договору зближує його з нормативним актом. Договір виступає основним індивідуальним правовим засобом регулювання конкретних юридично організуючих майнових відносин, що з нього виникають [24, c. 13]. На основі узгодженого волевиявлення сторін створюється певне правило поведінки, обов’язкове для виконання цими сторонами. При цьому основною мотивацією обов’язкового виконання встановленого правила виступає спільний інтерес суб’єктів в досягненні позитивного результату за укладеним ними договором.

Ст. 627 ЦК України від 16.01.2003 р. [263] передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що робить договір універсальним механізмом саморегулювання цивільно-правових, а також господарсько-правових відносин суб’єктів.

У літературі відзначається, що сфера застосування конструкції договору постійно розширяється. У деяких галузях договірна саморегуляція може домінувати над іншими способами упорядкування відносин ( як в цивільному праві), в інших – виступає однією з основних правових форм відносин суб’єктів поряд із відносинами підпорядкування, а у певних випадках й ставиться під контроль держави, зокрема, органів Антимнопольного комітету України (як у господарському праві), у деяких – застосовується у випадках, визначених законодавством (як в адміністративному праві), а іноді – забороняється законодавством [16, c. 21].

У процесі розвитку економічних відносин простежується відповідне розширення видового різноманіття договірних форм суспільних відносин, а також вдосконалення вже існуючих договірних структур.

Одним з напрямків розвитку системи правового впливу на суспільні відносини і є широке застосування в сучасній юридичній практиці договірного способу регулювання організаційних відносин, зокрема у процесі діяльності акціонерного товариства. Договори, що укладаються АТ у процесі його діяльності, опосередковують  останню і можуть істотно впливати на стан майнової бази товариства (позитивно або негативно), а відтак – і на стан його платоспроможності. При реорганізації акціонерних товариств шляхом злиття та приєднання укладені при цьому відповідні договори (злиття або приєднання) визначають умови цього процесу, включаючи й формування новостворюваного при злитті товариства чи зміну його майнової бази при приєднанні іншого товариства, а також можливості (щодо реалізації корпоративних прав) акціонерів товариства, що утворилося у процесі злиття чи до якого здійснено приєднання. Слушно з цього приводу зазначає О. М. Вінник, важко знайти ту сферу діяльності акціонерного товариства, що не опосередковувалася б укладенням відповідних договорів [34, c. 217].

В юридичній літературі питанню класифікації договорів присвячено чимало уваги. С. С. Алексєєв підкреслював, що наукові класифікації мають значення не тільки для систематизації явищ, що вивчаються. Вони одночасно є щаблем до кращого вивчення змісту явищ, нерідко сприяють правильному розумінню їх функцій та природи. Правда, це багато в чому залежить від того, яка з ознак явищ, що вивчаються покладена в основу класифікації. Звідси слідує, що з зазначеної причини різноманітні класифікації мають неоднакове значення в науці.

Варто зазначити, що під класифікацією будь-якого поняття мається на увазі його поділ. Такий поділ може бути здійснений двома способами: а) дихотомічний поділ (чи іншими словами поділ надвоє); б) поділ за видозмінюваною ознакою (ділене поняття розбивається на види, на підставі специфічного прояву ознаки у різних видах діленого поняття).

Поширеними є класифікації договорів, в основу яких покладено перший спосіб (дихотомія), зокрема, договори класифікують за такими критеріями: за розподілом обов’язків між сторонами – двосторонні (багатосторонні) та односторонні; за наявністю чи відсутністю зустрічного задоволення договору – платні та безоплатні; за моментом виникнення договору – консенсуальні та реальні; за строком  виконання – строкові та безстрокові, які можна застосувати і до діяльності акціонерних товариств.

В основу зазначених класифікацій покладено протиставлення договорів за відповідною ознакою. Проте, поряд з вказаними підставами класифікаціями та видами договорів, в законодавстві та юридичній літературі виділяють також інші, не засновані на протиставленні їх характерних особливостей. Тут застосовується так званий поділ за видозмінюваною ознакою. В якості підстави виокремлення договорів наводиться, наприклад, особливий порядок укладення, наявність обов’язкового специфічного суб’єкта тощо.

Слід зазначити, що в основі градації договорів, що вчиняються в акціонерному товаристві  покладені найрізноманітніші критерії, при цьому в науці не припиняються пошуки нових критеріїв. Наведемо декілька класифікацій договорів за участю АТ.

1) За періодом їх укладення: а) укладені в процесі створення товариства (угоди, укладені його засновниками і схвалені згодом товариством); б) укладені в процесі функціонування акціонерного товариства [4, c. 105-106; 34, c. 217].

2) за характером угод: а) укладені в процесі здійснення акціонерним товариством звичайної господарської діяльності (реалізація виробленої  продукції, матеріально-технічне забезпечення  виробництва тощо); б) укладені поза здійсненням звичайної господарської  діяльності (продаж цілісного майнового комплексу структурного підрозділу, придбання контрольного пакету акцій іншого АТ). Подібну класифікацію пропонувала ще В. В. Долінська [75, c. 265].

3) за суб’єктним складом: а) укладені з третіми особами; б) укладені з акціонерами або посадовими особами органів товариства;

4) за сумою угод і порядком їх укладення: а) на значну суму/ значні правочини, що потребують схвалення загальних зборів акціонерів або наглядової ради акціонерного товариства; б) такі, що укладаються за рішенням виконавчого органу  товариства і не потребують погодження з вищим органом чи наглядовою радою товариства [34, с. 217]. Слід зазначити, що договори можуть перетинатися як всередині цих груп, так і за іншими підставами.

Також у літературі запропоновано договори в діяльності акціонерних товариств класифікувати за предметом на: 2) договори, предметом яких є: а) цінні папери, чи б) інше майно [75, с. 265].

Слід зазначити, що договори, що виходять за межі звичайної господарської діяльності пропонується називати екстраординарними договорами [75, с. 266]. До них відносять договори на значну суму, договори, щодо вчинення яких є заінтересованість та угоди щодо придбання чи викупу акцій товариства. Погоджуємося, що наведені договори не відносяться до числа договорів, що вчиняються в процесі здійснення звичайної господарської діяльності, проте не вважаємо за доцільне об’єднувати їх в єдину групу договорів з назвою екстраординарні, оскільки це поняття поєднує в собі різноманітні категорії договорів (до того ж на законодавчому рівні норми зазначених договорів передбачені в різних розділах ЗУ «Про акціонерні товариства»).

До зазначеного слід додати, продовжуючи запропоновані класифікації: до договорів, що укладені на етапі заснування відносимо: засновницький договір; договір про злиття/приєднання.

До окремих видів договорів, укладених в процесі функціонування акціонерного товариства, що виходять за межі звичайної господарської діяльності відносимо: акціонерні угоди; договори з елементами заінтересованості; договори на значну суму; угоди, щодо набуття контрольного пакету акцій;  договір купівлі-продажу контрольного пакету акцій в процесі приватизації. До того ж, договори в АТ можна класифікувати за особливим порядком формування волі акціонерного товариства на вчинення договорів на: а) правочини із заінтересованістю; б) значні правочини.

К. М. Алієва пропонує правочини, що виходять за межі звичайної господарської діяльності класифікувати за різноманітними критеріями: 1) за суб’єктами, що приймають рішення про вчинення такого правочину, – правочини, що вчиняються за рішенням загальних зборів чи наглядовї ради товариства; 2) за предметом правочину – правочини, предметом яких є акції такого товариства або інші активи; 3) за суб’єтами, учасниками такого правочину, – правочини з акціонерами товариства чи іншими особами, що пов’язані з акціонерним товарством майновими, управлінськими та іншими відносинами, та правочини з третіми особами; 4) за галуззю законодавства –правочини, що вчиняються у разі банкрутства акціонерного товарства, приватизації, здійснення зовнішньоекнономічної діяльності [7, с. 12].

Договори в акціонерних товариствах займають провідне місце і виступають по суті головним засобом регулювання взаємовідносин учасників акціонерних правовідносин. В даній роботі ми зосередимо свою увагу на окремих видах договорів, що вчиняються в акціонерних товариствах – це правочини із заінтересованістю, значні правочини та акціонерні угоди. Щодо значних правочинів та правочинів із заінтересованістю, то вказані види договорів договорів потребують особливої уваги, оскільки, як слушно зазначає О. М. Вінник, вони можуть вплинути на майнову базу товариства, в тому числі поставити питання про можливість продовження господарської діяльності товариства загалом та/або порушити права та законні інтереси акціонерів чи кредиторів товариства [34, c. 217].

Варто відзначити, що акціонерні товариства відрізняються складністю внутрішньої структури, а також можливістю виникнення конфліктів інтересів між його акціонерами, а також між самим товарством в особі його органів та акціонерами. Одним з інструментів знаходження балансу інтересів і виступає інститут правочинів із заінтресеованістю. Як відзначають науковці [157], ідея закріплення такого правочину полягає у тому, щоб поставити всі правочини, вигоду від яких може отримати особа, що безпосередньо впливає чи може впливати на управління товариством, під контроль всіх акціонерів шляхом закріплення спеціальної процедури їх вчинення.

На сьогодні, як у науці, так і на практиці виникає багато питань з приводу укладення та виконання зазначених видів договорів, що не знаходять однозначного вирішення.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37278.html