Модель визначення рівня спроможності територіальних громад (на прикладі Миколаївської області)

Як вже зазначалося вище, на сьогодні однією з найважливіших стратегічних завдань в рамках реформування владних інститутів управління на місцевому рівні є побудова місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, яке відповідало б належним чином сучасним потребам громади і держави, в цілому [7, с. 135].

Сьогодні, з урахуванням політико-правових і соціально-економічних умов та нагальної потреби реформування адміністративно-територіального устрою, питання забезпеченості місцевого самоврядування спроможних територіальних громад в Україні стоїть доволі гостро, як з організаційно-правової, так і з фінансово-економічної точки зору. Наразі, у вітчизняному законодавстві наявні суттєві колізії, щодо здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування, зокрема, чітко не визначені механізми реалізації права територіальних громад на самостійне вирішення питань місцевого значення. Окрім того, не зважаючи на те, що згідно з Основним Законом України місцеве самоврядування формально відокремлене від державної влади, місцеві органи державної влади, тим чи іншим чином втручаються у справи органів місцевого самоврядування, здійснюють своєрідне керування їх діяльністю. Існують й інші недоліки, які є перешкодами до реального самоврядування, спроможності та самостійності територіальних громад у вирішенні питань місцевого значення.

Відтак, виходячи із зазначеного, на сьогоднішній день, в Україні принципи організаційно-правової і фінансової самостійності територіальних громад майже не реалізуються, як наслідок, місцеве самоврядування не має належного організаційно-правового та фінансового забезпечення. Це суттєво відбивається не лише на рівні місцевого розвитку, а й на рівні розвитку всієї держави. Тому для побудови спроможних громад і, відповідно, успішного реформування місцевого самоврядування, в цілому, вкрай вважливим є розроблення універсальної моделі визначення рівня спроможності територіальних громад, подальше використання якої слугуватиме своєрідним шаблоном для формування самодостатніх громад в Україні. Її можна визначити, як відображення процесу визначення рівня спроможності територіальних громад, який відтворює характерні властивості спроможних громад в абстрактній формі.

Головні аспекти цієї моделі розробленні на основі проведеного вище дослідження, безпосередньо базою моделювання якої стали напрями державної політики побудови спроможних територіальних громад в Україні, а саме територіальна основа і система місцевого самоврядування, повноваження органів місцевого самоврядування з надання публічних послуг та ресурсна база спроможних територіальних громад. При цьому, ми вважаємо, щоб модель визначення рівня спроможності територіальних громад була дійсно універсальною й ефективною у процесі свого застосування, її необхідно доповнити та доопрацювати, шляхом детального аналізу соціально-економічного становища населених пунктів на прикладі Миколаївської області, з метою визначення сильних і слабких сторін регіону для подальшого вирішення зазначеної проблеми. Одразу ж хотілося б зазначити, що в основу нижче викладеного матеріалу покладено статистичне дослідження соціально-економічного становища населених пунктів України, яке проводилося під керівництвом Державної служби статистики України в 2014 р.

Територія області, яка була створена 22 вересня 1937 р., складає                 24,6 тис. кв. км, до складу якої входять 19 районів, 5 міст обласного значення, 4 міста районного значення, 17 селищ міського типу, 822 сіл, з них 74 селища. Станом на 1 січня 2015 р. в Миколаївській області нараховується: 9 міських рад, 17 селищних рад, 287 сільських рад [56].

Станом на 1 квітня 2015 р. в області проживає 1162522 особи (для порівняння станом на 1 липня 2013 р. – це було 1170936 осіб, тобто за два роки кількість населення скоротилася майже на 8,5 тис. осіб), з них приблизно 68% осіб мешкає у міських поселеннях, близько 32% осіб – у сільській місцевості. Основним фактором зменшення чисельності населення є його природне скорочення. Так, впродовж 2011-2013 рр. в 120 (13,7%) сільських населених пунктах не було народжених, у 554 сільських населених пунктах (63,3%) за цей період кількість померлих перевищувала кількість народжених [176, с. 13]. Окрім природного скорочення, в Миколаївській області наявне і міграційне скорочення – 0,7 тис. осіб упродовж 2011-2013 рр. (зареєстрували місце проживання 17,8 тис. осіб, знято з місця проживання 18,5 тис. осіб). Проте, станом на 1 квітня 2015 р., в силу багатьох факторів, ситуація в області змінилася на краще і загальний коефіцієнт міграційного приросту на 10000 осіб наявного населення становив 12,4%, інакше кажучи відбувся міграційний приріст [56].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/40678.html