---

Державна соціальна допомога як форма соціального захисту сімей з дітьми

В умовах розвитку України як соціальної держави основним її завданням є забезпечення рівня мінімальних гарантій для населення. У зв’язку з економічною кризою та неможливістю на даному етапі зниження рівня бідності, держава, у першу чергу, повинна забезпечувати тих осіб, які в силу певних об’єктивних обставин не в змозі самостійно досягти достатнього рівня життя. До такої категорії, зокрема, відносяться і сім’ї з дітьми, важливою формою соціального захисту яких є державна соціальна допомога.

На жаль, переліку видів державної соціальної допомоги сім’ям з дітьми у жодному нормативно-правовому акті немає, що пов’язано зі значною спеціалізацією законодавства та відсутністю єдиного кодифікованого нормативно-правового акту у цій сфері.

У юридичній літературі державні соціальні допомоги класифікуються за різними ознаками: суб’єктом та метою призначення, джерелом фінансування, механізмом визначення розміру, терміном та періодичністю їх виплати [290, c. 433]. У той же час, В.Л. Спрепко зазначив, що в основу як класифікації, так і визначення цієї форми соціального захисту населення необхідно покласти саме теорію соціального ризику, яка відображає об’єктивні чинники, що лежать в основі виникнення права на соціальні допомоги та урізноманітнює джерела їх надання [285, c. 5].

Підтримуючи точку зору вченого, на нашу думку, головним критерієм для класифікації державної соціальної допомоги сім’ям з дітьми має бути саме соціальний ризик, настання якого дає право на її отримання.

У зв’язку з цим, одним з соціальних ризиків, який є критерієм для класифікації державної соціальної допомоги сім’ям з дітьми, є необхідність утримання та виховання дитини, у зв’язку з її народженням або усиновленням (взяттям під опіку).

Відповідно до зазначеної ознаки можна виділити дві групи соціальних допомог сім’ям з дітьми:

1) допомоги сім’ям з дітьми у зв’язку з вагітністю та пологами, а також народженням дитини: 

- допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

- допомога при народженні дитини.

2) допомоги сім’ям з дітьми, пов’язані з утриманням та вихованням дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування:

- допомога при усиновленні дитини;

- допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

- державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- грошове забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях.

Охорона здоров’я дітей, забезпечення умов для їх всебічного розвитку визначені в Україні загальнонаціональним пріоритетом, що закріплено законодавчими актами, Концепцією розвитку охорони здоров’я населення України [216]. Зокрема, одним із завдань нашої держави є забезпечення сприяння розвитку і вихованню здорового покоління.

На виконання зазначених завдань спрямований соціальний захист сімей з дітьми з особливими потребами.

До державної соціальної допомоги, що надається в рамках такого соціального захисту,  належать:

• державна соціальна допомога дітям-інвалідам;
• щомісячна державна допомога ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ;
• одноразова компенсація дітям, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Одним з найпоширеніших соціальних ризиків, що спіткають сімей з дітьми у процесі їх життєдіяльності є ризик малозабезпеченості. Не дивлячись на те, що сьогодні малозабезпеченість в Україні набуває ознак, притаманних їй у розвинутих країнах, а саме, зростання впливу професійних статусів, що визначають позицію особи у соціальній структурі, все ж для нашої країни основними факторами, які визначають ризик малозабезпеченості, є соціально-демографічні, до яких відносяться, зокрема, стан здоров’я, склад сімей, регіональна нерівність [93, c. 36].

Одним з основних соціально-демографічних факторів, які визначають ризик малозабезпеченості в Україні, є склад родини. Найвищий ризик опинитися у стані малозабезпеченості мають неповні сім’ї. Так, за даними Державної служби статистики України у 2013 році 59 % з них були за межею бідності, у 2014 році цей відсоток зріс до 62 % [278]. Зазначене дає підстави для об’єднання соціальних допомог неповним сім’ям з дітьми та малозабезпеченим сім’ям в одну категорію грошових виплат, завданням яких є забезпечити рівень життя таких сімей з дітьми на рівні, не нижчому за прожитковий мінімум.

На сьогодні законодавством України у сфері соціального захисту сімей з дітьми передбачено низку видів соціальних допомог, які покликані захистити від бідності дану категорію населення. Дані види соціальної допомоги можна підрозділити та дві категорії:

1. допомоги неповним сім’ям з дітьми:

• допомога на дітей одиноким матерям;
• тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання яких невідоме.

1. допомога малозабезпеченим сім’ям.

Основним нормативно-правовим актом у сфері призначення і виплати державної соціальної допомоги сім’ям з дітьми є Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. [156], до якого неодноразово вносилися зміни. Зокрема, зазначеним законодавчим актом закріплений порядок призначення і виплати допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» право на допомогу  у зв’язку з вагітністю і пологами мають жінки, які не застраховані у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Закріплення за жінкою права на отримання зазначеного виду допомоги не викликає заперечень, оскільки її виплата за час однойменної відпустки сприяє збереженню та відновленню здоров’я жінки та її новонародженої дитини, так як саме в цей час їх інтереси неподільні.

Однак законодавством не врегульовано питання призначення допомоги у зв’язку з вагітністю і пологами у випадку смерті матері. До прийняття Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 [201] (далі Порядок), питання призначення відповідної допомоги регулювалось Положенням про порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України 11 березня 1993 р. № 04-800, яким була передбачена можливість отримання  допомоги, що не була одержана матір’ю до дня її смерті, особою, яка перебувала у родинних відносинах з останньою та спільно з нею проживала або перебувала на її утриманні. Однак до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми зазначене положення не було включено.

Враховуючи невтішні дані щодо материнської смертності, рівень якої, за даними Міністерства охорони здоров’я України, сягає 11,6 на 100 тис. народжених живими [120], частіше за все, обов’язок догляду за новонародженою дитиною лягає на плечі батька. У той же час, відповідно до чинного законодавства, чоловіки не мають права на отримання оплачуваної відпустки та відповідної допомоги, зумовленої необхідністю догляду за новонародженою дитиною у зв’язку зі смертю її матері, що викликає ряд заперечень.

Зокрема, ст. 24 Конституції України закріплено принцип рівності чоловіка і жінки у громадсько-політичній та культурній сфері, у сфері освіти, професійної діяльності, охорони здоров’я та ін. Враховуючи фізіологічні та психологічні особливості жіночого організму, жінки користуються додатковими правами у сфері створення умов, які дають їм можливість поєднувати працю з материнством, для них передбачений особливий правовий захист, матеріальна і моральна підтримка, що включає надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Таким чином, формулювання ст. 24 Конституції України дає можливість говорити про нерівність прав жінки-матері та чоловіка-батька.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, як чоловік, так і жінка повинні мати однаковий обсяг прав та обов’язків у шлюбі та сім’ї, у тому числі й у сфері виховання дітей. У зв’язку з цим, на нашу думку, цілком логічним було б передбачити у законодавстві можливість отримання батьком дитини оплачуваної відпустки та відповідної допомоги, зумовленої необхідністю догляду за новонародженою дитиною у випадку смерті матері.

Нелогічним буде просте включення відповідних статей або їх частин до положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які визначають порядок призначення і виплати допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, оскільки, зважаючи на фізіологічні особливості організму, виносити та народити дитину може лише жінка.

Відповідно до частини другої ст. 8 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та частини другої ст. 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» право на отримання допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами в обсязі післяпологової відпустки має також особа, яка усиновила або взяла під опіку дитину у віці до двох місяців. Однак у даному випадку отримання особою відповідної допомоги не пов’язане з фізіологічним станом вагітності та реабілітацією після пологів, а зумовлене необхідністю догляду за новонародженою дитиною, що робить нелогічним включення зазначених положень до статей законів, які закріплюють порядок призначення і виплати допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

У зв’язку з цим, на нашу думку, цілком обґрунтованим є виділення нового виду державної соціальної допомоги під назвою «допомога по догляду за новонародженою дитиною», в рамках якої видається доцільним об’єднати допомогу, на яку мають право особи, які усиновили або взяли під опіку дитину у віці до двох місяців, та допомогу батьку дитини  у випадку смерті матері.

У зв’язку з цим, на нашу думку, необхідно внести зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», доповнивши його новим Розділом ІІ-А «Допомога по догляду за новонародженою дитиною», та доповнити Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» статею 25-1, де закріпити право батька дитини у випадку смерті матері, осіб, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, на отримання допомоги по догляду за новонародженою дитиною у розмірі 100 % середньомісячного доходу за весь період відпустки, тривалість якої визначається на рівні післяпологової.

Зазначені зміни потребуватимуть узгодження з положеннями Закону України «Про відпустки», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та деяких інших нормативно-правових актів.

Так, пункт четвертий частини першої ст. 4 Закону України «Про відпустки» доцільно доповнити абзацом п’ятим наступного змісту «відпустка по догляду за новонародженою дитиною (стаття 17-1)», розділ IV доповнити статею 17-1:

«Стаття 17-1. Відпустка по догляду за новонародженою дитиною.

Батьку дитини, у випадку смерті матері, особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня народження (усиновлення) тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при народженні (усиновленні) двох і більше дітей).

У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд».

Частину другу ст. 17 Закону України «Про відпустки» виключити.

Право на допомогу у зв’язку з вагітністю і пологами відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми мають жінки з числа військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби; жінки, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності; жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні; аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів; непрацюючі жінки; жінки, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які не сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування України.

Для цих категорій жінок державна допомога у зв’язку з вагітністю і пологами встановлюється у розмірі 100 % середньомісячного доходу (грошового забезпечення, мінімального розміру допомоги по безробіттю, стипендії, тощо) жінки, але не менше 25 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом, із розрахунку на місяць.

Жінкам, які на час оформлення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами не працювали або були зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, але не сплачували страхові внески до Фонду соціального страхування України, державна допомога у зв’язку з вагітністю і пологами виплачується у мінімальному розмірі, що становить станом на лютий 2015 р. – 304,5 грн. (25 % від 1218 грн.) [154], що викликає ряд заперечень.

Відповідно до частини третьої ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом засобів до існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, яким є вартісна величина набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів, а також мінімального набору послуг, який є достатнім для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я [234]. Таким чином, встановлення державної допомоги у зв’язку з вагітністю і пологами для непрацюючих жінок та жінок, що належать до суб’єктів підприємницької діяльності, для яких, як правило, зазначений вид допомоги є єдиним джерелом засобів до існування у цей період, на рівні 25 % від прожиткового мінімуму суперечить Конституції України  та не може забезпечити навіть мінімальні умови існування ані матері, ані її новонародженій дитині.

У зв’язку з цим доцільно внести зміни до ст. 9 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та частини п’ятої пункту сьомого Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, передбачивши мінімальний розмір державної допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами на рівні прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи.

Наступним видом допомоги, що надається в рамках соціального захисту сімей з дітьми, є допомога при народженні дитини, що передбачена Розділом ІІІ Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Одноразова допомога при народженні дитини призначається з метою компенсації підвищених витрат родини, що пов’язані з появою в ній дитини, і надається одному з батьків (опікуну) дитини, що постійно проживає з нею.

Щодо зарубіжного досвіду призначення і виплати зазначеного виду допомоги, то нормативно-правове регулювання здійснення грошових виплат у зв’язку з народженням дитини досить різноманітне.

У деяких країнах (Італія, Канада) цей вид допомоги взагалі відсутній, в інших (Норвегія, Німеччина) – надається лише працюючим жінкам за умови, що вони не мають права на отримання допомоги у зв’язку з вагітністю і пологами. В таких країнах, як Данія, Греція, Японія, Польща допомога при народженні дитини призначається лише застрахованим особам. Призначення відповідної допомоги у Фінляндії, Австрії, Словенії, Бельгії не залежить від умов зайнятості та страхування осіб, які мають право на її отримання [81, c. 66].

Аналогічна практика існує і в Україні. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на отримання державної допомоги, в тому числі і при народженні дитини. При цьому ніяких умов, крім народження живої дитини, законодавством України не передбачено.

Призначення допомоги при народженні дитини здійснюється на підставі свідоцтва про її народження або рішення про встановлення опіки. Верховною Радою України 10 жовтня 2013 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо скорочення кількості документів для отримання державної допомоги при народженні дитини» № 644-VII [143], яким спрощено процедуру отримання даного виду допомоги. Відповідно до пункту другого ст. 1 Закону, для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун) до органу соціального захисту населення за місцем свого проживання або за місцем народження дитини, за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, свідоцтва про народження дитини, рішення про встановлення опіки, подає заяву довільної форми. Перелік цих документів є вичерпним.

Всі інші документи та відомості, які необхідні для призначення допомоги, орган соціального захисту населення отримує самостійно в порядку обміну інформацією з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, установами, державними реєстрами.

Варто зазначити, що до 25 червня 2014 року не було врегульовано на достатньому рівні питання призначення і виплати допомоги при народженні дитини у випадку її смерті невдовзі після народження.

Відповідно до пункту 28 підрозділу І Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. № 52/5 [206] (далі – Правила), державна реєстрація народження дитини у тих випадках, коли її смерть настала на першому тижні життя (навіть якщо вона прожила хоч декілька хвилин), проводиться шляхом здійснення двох актових записів цивільного стану: про народження і смерть. У цьому випадку свідоцтво про народження дитини не видається.

Підставою для призначення допомоги при народженні дитини у цьому випадку, відповідно до пункту 29 підрозділу І Розділу ІІІ Правил, може бути витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження або довідка виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для призначення допомоги при народженні дитини.

У той же час  на практиці  відсутність свідоцтва про народження дитини, у зв’язку з її смертю невдовзі після пологів, була підставою для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, що, враховуючи мету надання даного виду соціальної допомоги, є цілком обґрунтованим.

 

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37860.html