Функції та принципи державних закупівель у механізмі господарсько-правового забезпечення державного регулювання економіки

У сфері господарювання одним з найважливіших елементів системи державного регулювання економіки є державні (суспільні) закупівлі. Їх специфіка полягає у тому, що, ставши засобом забезпечення суспільних (державних) потреб за рахунок суспільних коштів (державних і місцевих бюджетів), закупівлі одночасно стали і методом прямого впливу на економіку з боку держави. У сучасній соціально-економічній моделі державне регулювання економіки є каркасом, своєрідною основою успішного функціонування всієї суспільної формації. Таким чином, зростає роль економічних, управлінсько-правових регуляторів. Водночас зростають вимоги до їх ефективності. Державні закупівлі та їх цільове фінансування поєднують у собі засоби прямого і непрямого впливу, оскільки податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, тарифна політика здійснюють опосередкований вплив. В обох випадках державне регулювання спрямоване на розвиток пріоритетних напрямів, які забезпечують економічне зростання країни. На сучасному етапі ця мета досягається за допомогою створення найбільш сприятливих умов для розвитку підприємництва, у тому числі державного (корпоративного, змішаного), і підвищення інноваційної сприятливості економіки.

Тенденції державного регулювання держзакупівлі Франції, Німеччини, США є характерними для абсолютної більшості країн з ринковою економікою та орієнтують на опосередковані методи регулювання. Але при цьому менше уваги приділяється досить важливій та актуальній для нашої економіки проблемі державних закупівель. Процес реформування української економіки повинен мати комплексний характер, а не обмежуватись виключно монетарною антиінфляційною політикою, необґрунтованою підтримкою збанкрутілих підприємств чи постійними змінами податкового законодавства і податкової системи.

Одним з найважливіших фактів для пізнання держави є той факт, що вона сама виступає певним спеціальним суб’єктом господарювання. Тим самим держава є, з одного боку, вищим органом колективного господарства народу, з іншого – саме у відношенні до інших держав – особливим соціальним утворенням [7, с. 436]. Як зазначає Г. Єллінек [40, с. 136, 374–375], держава і публічно-правові союзи є не тільки носіями публічної влади, а й суб’єктами, що ведуть господарство та управляють своїми справами за допомогою засобів, які доступні будь-якій особі і не мають характеру дій влади. Межа між діями союзу як суб’єкта влади та як суб’єкта, що веде своє господарство, повинна бути встановлена, передовсім, конкретним правопорядком.

Сам факт існування такого об’єктивного суспільного утворення як держава, зумовлює і пояснює необхідність задоволення постійно існуючих суспільних потреб через здійснення державних закупівель. Підтримка пріоритетів розвитку є одночасно елементом державного регулювання і суспільною потребою, хоча державне регулювання за своєю суттю теж є суспільною потребою. В індустріально розвинутих країнах пряму державну підтримку отримують ті сфери, які відображають структурну політику і мають обмежені можливості господарсько-комерційного освоєння інновацій. До таких сфер належать заново створювані наукомісткі галузі чи види діяльності і галузі, що вимагають вирівнювання розвитку. Тут можна визначити такі основні прояви державного впливу на економіку: підтримка діяльності малорентабельних суб’єктів господарювання і галузей, які забезпечують підвищення життєвого рівня населення; оздоровлення галузей, що переживають кризу; вжиття заходів щодо «пом’якшення» можливого безробіття; індустріалізація відсталих районів, яка являє собою будівництво нових підприємств, створення нових робочих місць, перепідготовку кадрів тощо; охорона навколишнього середовища і реалізація господарсько-екологічних програм тощо.

Спеціальну економічну зону О. Р. Зельдіна визначає як частину території держави, на якій встановлюються податкові, митні, фінансові пільги для інвесторів з метою залучення додаткових інвестиційних коштів для активізації виробничої, торгівельної, зовнішньоекономічної, наукової та інших видів діяльності [47, с. 157]. До одного з типів спеціальних економічних зон О. Р. Зельдіна відносить науково-технічні зони – зони, де спостерігається ефективна інтеграція науки і виробництва в районах розробки нових технологій. До таких зон належать, зокрема, і технопарки [47, с. 158-159] Таким чином, важливою сферою прямої державної підтримки є наука і техніка. Тому стимулювання інноваційної діяльності промислових суб’єктів господарювання, господарюючих суб’єктів агропромислового, будівельного, транспортного комплексу, зв’язку та інших є традиційним напрямком державної науково-технічної політики в країнах з ринковою системою господарювання. Навіть потужні корпорації потребують фінансової і технічної підтримки своїх інноваційних стратегій, створення сприятливого зовнішньоекономічного клімату для інноваційної діяльності. Звісно, слід наголосити, що задоволення потреб і інтересів господарюючих структур має пов’язуватися з державними пріоритетами розвитку. У цьому випадку державні закупівлі стають важелем управління структурними зрушеннями та перетвореннями в економіці, засобами створення ефективної структури виробництва, стимулювання науково-технічного прогресу.

Як уявляється, доцільно виокремити та розглянути окремі функції державних закупівель: суспільно-правову, функцію підтримки перспективного розвитку економіки, планово-фінансову, економічну, контрольну, інформаційно-аналітичну [107, с. 115].

Під суспільно-правовою функцією державних закупівель слід розуміти комплекс заходів, спрямованих на побудову в Україні ринкової економіки шляхом встановлення на законодавчому рівні цивілізованого механізму державних закупівель, створення дієвої законодавчої бази, яка відповідатиме міжнародним стандартам торговельно-закупівельної діяльності, з метою підвищення рівня конкуренції, забезпечення ефективного цільового витрачання державних (суспільних) коштів та недопущення зловживань у цій сфері.

В Україні необхідно забезпечити дотримання законодавства та державних інтересів усіма учасниками при виконанні повноважень і наданні державних послуг, включаючи державні закупівлі. Адже корупція у сфері державних закупівель призводить до надмірних витрат, неефективності і викривлення конкурентного середовища, суттєво впливаючи на основні функції держави і суспільства, зокрема, на економічний розвиток [99, с. 246].

Боротьба з корупцією – не єдиний аспект проблем реалізації суспільно-правової функції державних закупівель. В умовах ринкової економіки важливим завданням є розробка стратегії державної закупівельної політики на дієвій законодавчій базі, яка включатиме теоретико-методологічну основу, понятійний і категоріальний апарати, систему принципів, комплекс економіко-правових регуляторів і видів відповідальності за її неефективне виконання.

В. В. Волков, В. П. Корнійчук і К. Д. Хом’як цілком обґрунтовано і справедливо вважають, що зрушення на відчутне краще у розвитку ринку державних закупівель можливе за умов одночасних і стрімких перетворень в усіх складових суспільно-політичної і соціально-економічної систем [24, с. 2].

Функція підтримки перспективного розвитку економіки вбачається у визначенні напрямів подальшого розвитку та ефективного функціонування системи державних закупівель, спрямованої на підвищення дієвості механізму закупівель, підвищення рівня конкуренції у цій сфері з урахуванням норм міжнародного права, зокрема законодавства Європейського Союзу та норм і правил Світової організації торгівлі. Її сутність і значення задекларовано Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1257 «Про затвердження Стратегії розвитку системи державних закупівель на 2005-2010 роки» [156], яка на сьогодні вже втратила свою чинність. Але роль цієї функції державних закупівель у механізмі господарсько-правового регулювання економіки важко переоцінити. Її реалізація полягає у дотриманні певних правил і здійснення необхідних заходів: забезпечення максимальної економічності й ефективності закупівель; розширення і стимулювання участі в закупівлях постачальників незалежно від державної приналежності; розвиток конкуренції між постачальниками та справедливе та неупереджене ставлення до всіх постачальників.

Цю функцію можна розглядати як функцію захисту внутрішнього ринку, оскільки державні закупівлі в Україні використовуються як засіб підтримки і сприяння вітчизняним виробникам через створення відкритих або прихованих преференційних умов шляхом обмеження участі у державних закупівлях винятково вітчизняними виробниками або застосування відсоткової межі до ціни тендерної пропозиції. Практика державних закупівель також створює певний бар’єр для безробіття або, як вважається, для збереження важливих промислових структур країни. Характерна риса країн з перехідною економікою, зважаючи на їхні широкомасштабні потреби у переорієнтації виробництва і створенні нових структур власності, а також реорганізації окремих підприємств.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/16797.html