---

Сутність і елементи адміністративно-правового механізму забезпечення інформаційної безпеки у галузі реклами

Сучасний стан суспільного розвитку нерідко характеризу­ють як етап формування інформаційного суспільства.хід до інформаційної цивілізації перетворює інформаційний ресурс на стратегічний чинник будь-якої країни. Це також стосується і України. ЇЇ інформаційна структура перебуває в процесі становлення і розвитку. Вона підпорядкована основному завданню – отриманню і доведенню до споживача інформаційних послуг та продуктів, в тому числі і рекламної інформації, через засоби розповсюдження інформації (ЗМІ, телебачення, радіо, інформаційні та рекламні агентства та ін.).

У житті сучасного суспільства інформація відіграє важливу роль. За таких умов головними чинниками економічного зростання визнається не лише високий рівень розвитку науки і технологій, розвинуте конкурентне середовище, державна підтримка інновацій, науки і освіти, але і цілеспрямований розвиток інформаційних відносин у всіх сферах життя. Одночасно підвищується усвідомлення кожним учасником названих відносин необхідності їх правового врегулювання, дотримання прав людини в процесі здійснення інформаційних прав, прагнення до формування не тільки вільного, але і безпечного інформаційного простору [132].

 При проведенні опитуванням громадян на запитання: «Чи існує небезпека для інформаційних відносин у галузі реклами?» 77,6 % опитаних респондентів відповіли «так» і 22,4 % – «ні».

У зв’язку з цим проблеми вдосконалення систем інформаційного забезпечення вважаються одними з найбільш актуальних і невідкладних завдань суспільства.

 Разом з тим інтенсифікація інформаційних процесів породжує низку серйозних проблем, без рішення яких не можна говорити про ефективність інформаційного суспільства. Однєю з найбільш гострих проблем вказаного плану виступає проблема надійного захисту інформації, тобто попередження її спотворення або знищення, несанкціонованої модифікації, зловмисного отримання і використання і т.п. Особливої гостроти проблема захисту набуває у зв'язку з повсюдною і масовою комп’ютеризацією інформаційних процесів, широким впровадженням інформаційно-обчислювальних мереж з доступом до їх ресурсів маси користувачів.

Аналізуючи результати наукових досліджень і розробок в області захисту інформації, слід зазначити, що важливим досягненням теоретичного характеру на попередньому етапі стали наукові розробки нових засобів захисту (технічних, програмно-апаратних, криптографічних) і способів побудови на їх основі комплексних механізмів і систем захисту [133, 134, 135].

Максименко Ю.Є. виокремлює такі основні національні інтереси в інформаційній сфері [136, с. 10]:

1) людини і громадянина: реалізація прав і свобод людини і громадянина щодо одержання, використання, поширення, зберігання інформації; забезпечення права людини на захист від маніпуляцій індивідуальною свідомістю тощо;

2) суспільства: побудова інформаційного суспільства; захист від маніпуляцій масовою свідомістю; розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу українського народу, зміцнення психічного здоров'я нації;

3) держави: наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну; інтеграція України в європейський інформаційний простір;  боротьба з інформаційною злочинністю тощо.

Система безпеки інформаційних відносин у галузі реклами складається                  з таких елементів: юридичний – правове врегулювання відносин, що виникають               з приводу створення, виробництва та розповсюдження реклами; організаційний – забезпечення  діяльності компетентних органів державної влади; технічний – застосування  інженерно-технічних  заходів,  що  роблять  інформацію недосяжною для протиправних дій; економічний – джерела фінансування заходів безпеки.

Найбільшу  перевагу  (34,3 % опитаних)  надають  саме  юридичному  аспекту врегулювання інформаційної безпеки, що говорить про усвідомлення важливості цього моменту.

Суспільні відносини, які виникають при забезпеченні безпеки інформаційних відносин у галузі реклами є багатоаспектними і торкаються різних галузей знань, зокрема соціальних, технічних, політичних, правничих та інших.

Існує специфіка інформаційних відносин у галузі реклами як об’єкта безпеки. Вона виявляється у: нематеріальному характері рекламної інфорції; суб’єктивному характері інформаційних відносин в галузі реклами; необхідності об’єктивації інформаційних відносин у галузі реклами перед включенням її у правовий обіг; неспоживності, можливість багаторазового використанні рекламної  інформації; здатності до відтворення, копіювання, збереження і накопичення рекламної інформації.

Слід зазначити, що інформаційна безпека потребує постійного регулюючого впливу права на відносини, які виникають у галузі реклами з конструюванням чіткої моделі обов’язкової та дозволеної поведінки суб’єктів цих відносин (рекламодавців, виробників реклами, розповсюджувачів реклами, споживачів реклами, контролюючих органів).

Правовий вплив – це взятий в єдності й різноманітності весь процес впливу права на суспільне життя [137, с. 542]. Правовий  вплив  на  формування  інформа-

ційної безпеки загалом та в галузі реклами зокрема повинен забезпечуватись комплексно через правові, політичні, економічні, соціальні, ідеологічні та інші суспільні відносини, що в кінцевому результаті повинен давати розуміння важливості існування в державі та суспільстві побудови безпечного інформаційного простору з напрацюванням певних стандартів поведінки в цій сфері.

Iнформаційна безпека – це стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації [6, п. 13].

На думку пересічних громадян, суб’єктами посягання на безпеку  інформаційних відносин у галузі реклами є:  фізичні особи – 19,9 %, юридичні особи – 45,1 %; органи державної влади і місцевого самоврядування – 29 %. Небезпека для інформаційних відносин у галузі реклами виявляється переважно у порушенні законних прав та інтересів громадян, так вважають  41,6 % опитаних. 

 Захист інформаційної безпеки повинен здійснюватись, передусім, шляхом проведення виваженої і збалансованої політики держави в інформаційній сфері, яка має три основні вектори: захист інформаційних прав і свобод людини, захист державної безпеки в інформаційній сфері та захист національного інформаційного ринку, економічних інтересів  держави в інформаційній сфері, національних виробників інформаційної продукції [138, с. 146]. Основними цілями інформацій -

ної політики України є забезпечення [135, с. 153]:

- захисту інформаційного суверенітету держави (особливо захисту національного інформаційного простору з інформаційним ресурсом і систем формування масової суспільної свідомості) в сучасних умовах глобалізації та інтернаціоналізації процесів в інформаційній сфері;

- рівня інформаційної достатності для прийняття рішень державними органами, підприємствами і громадянами;

- реалізації конституційних прав і свобод громадян, суспільства і держави на інформацію.

Необхідно вирізнити основні характеристики  інформаційної безпеки, що обумовлюються специфікою її об’єкта – «інформації» [138, с. 115]:

1. Зона інформаційної безпеки знаходиться на перехресті функції національної безпеки та інформаційної функції держави.
2. Питання інформаційної безпеки держави носить екстериторіальний характер.
3. Суспільні відносини, що входять до сфери інформаційної безпеки, є неоднорідними та різноплановими.
4. Компетенція держави у сфері інформаційної безпеки обумовлюється конкуренцією між інформаційними правами особи та функціями держави і її органів з регулювання інформаційних процесів.
5. У демократичному суспільстві державне регулювання інформаційної сфери можливе лише шляхом встановлення правових норм.
6. Політика інформаційної безпеки носить багатовекторний характер. її головними складовими (векторами) є:

• регулювання інформаційних відносин з метою забезпечення національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку, підтримання законності;
• регулювання інформаційних відносин з метою забезпечення прав і свобод громадян, здоров’я та моральності;
• регулювання інформаційних відносин у сфері комерційної інформації.

У сфері безпеки інформаційних відносин нормотворення в Україні здійснюється не комплексно, а шляхом вирішення окремих проблем за допомогою окремих законів. Значна кількість норм щодо безпеки інформаційних відносин  потребують свого закріплення.

У  п. 13 Закону України  «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09.01.2007 р. № 537-V зазначається, що вирішення проблеми інформаційної безпеки має здійснюватися шляхом [6]:

- створення повнофункціональної інформаційної інфраструктури держави та забезпечення захисту її критичних елементів;

- підвищення рівня координації діяльності державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз інформаційній безпеці, запобігання таким загрозам та забезпечення ліквідації їх наслідків, здійснення міжнародного співробітництва з цих питань;

- вдосконалення нормативно-правової бази  щодо  забезпечення  інформацій-

ної  безпеки,  зокрема  захисту  інформаційних  ресурсів,  протидії   комп’ютерній

злочинності, захисту персональних даних, а також правоохоронної діяльності в інформаційній сфері;

- розгортання  та  розвитку  Національної  системи конфіденційного зв’язку як сучасної захищеної транспортної основи, здатної інтегрувати територіально розподілені інформаційні системи, в яких обробляється конфіденційна інформація.

Національна інформаційна структура забезпечує можливість оперативного управління справами суспільства і держави, протидії загрозам національних інтересів. Сутність інформаційної безпеки полягає в захищеності від загроз, здатності задовольняти потреби суб’єктів національних інтересів. Це можуть бути загрози об’єктам національних інтересів у інформаційній сфері та загрози діяльності з реалізації відповідних інтересів у цій сфері [139, с. 4].

Якщо розглядати безпеку як загальнонаукову категорію, то вона може бути визначена як деякий стан даної системи, при якому остання, з одного боку, здатна протистояти дії, що дестабілізувала зовнішніх і внутрішніх загроз, а з іншого – її функціонування не створює загроз для елементів самої системи і зовнішнього середовища. При такому визначенні заходом безпеки системи є [140, с. 42] :

 з погляду здатності протистояти  дестабілізуючій дії зовнішніх і внутрішніх загроз – ступінь (рівень) збереження системою своєї структури, технології і ефективності функціонування при дії чинників, що дестабілізували;

 з погляду відсутності загроз для елементів системи і зовнішнього   середовища – ступінь (рівень) можливості (або відсутність можливості) появи чинників, що дестабілізують, які можуть представляти загрозу елементам самої системи або зовнішньому середовищу.

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/32212.html