---

Суб’єкти забезпечення безпеки інформаційних відносин у галузі реклами

Суб’єктом права виступає фізична або юридична особа, яка є учасником національних чи міжнародних правовідносин [174, с.680]. Суб’єкт управління – це певна фізична або юридична особа, наділена певними управлінськими функціями щодо предмета управління. У нашому випадку суб’єктом забезпечення безпеки інформаційних відносин у галузі реклами виступає держава Україна, яка через діяльність своїх органів виконавчої влади зобов’язана, відповідно до Конституції України, забезпечувати національну безпеку у всіх напрямках, у тому числі і інформаційному.

Як зазначає З. Гладун, державне управління – це організуюча діяльність державних органів виконавчої влади, яка полягає в організації виконання законів та інших нормативно-правових актів чинного законодавства, здійснення розпорядження ресурсами загальнодержавної власності, з метою комплексного соціально-економічного розвитку, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах життя [175, с. 8]. Систему принципів державного управліня складають: демократизм; поєднання єдиноначальності і колегіальності; поєднання централізації і децентралізації; законність та інші [175, с. 13].

 Під правовим статусом суб’єкта адміністративно-правових відносин, як зазначає Музичук О.М., слід розуміти систему закріплених у нормативно-правових актах ознак, які визначають його роль, місце та призначення у системі  правовідносин, вказують на його відмінність від інших суб’єктів та порядок взаємовідносин між ними [176, c. 319]

 Організація (від франц. organisation – впорядковування, від лат. organum – інструмент, знаряддя) [177, с. 294] це:

 1) Властивість будь-якого матеріального об’єкта, що виявляється у впорядкованості структури, внутрішньої будови. Організація означає сукупність пов’язаних між собою складових частин (елементів) відповідного об’єкта, а             також зв’язків (взаємовідносин) між ними та іншими об’єктами, в результаті  чого

утворюється певне зовнішнє органічне середовище.

2) Соціальна функція суспільства, завдяки якій створюються виробничо-економічні та інші системи, встановлюється динамічна рівновага між їх елементами, забезпечується сталість і водночас розвиток різних суспільних структур. Функціональні характеристики організації полягають у змінах у системі під впливом зовнішніх і внутрішніх умов на основі вдосконалення її параметрів.

3) Одна з універсальних функцій соціального (в т. ч. державного) управління. У такому розумінні організація означає складову змісту управління діяльності щодо впорядкування певних суспільних відносин (об’єктів управління), раціональної  побудови органів (апарату) управління (суб’єктів управління), а також системи управління у цілому як сукупності відповідних управлінських елементів, що перебувають у відношеннях та зв’язках між собою і утворюють органічну цілісність, єдність. 

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про інформацію», «державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції».

Організаційна модель безпеки інформаційних відносин у галузі реклами – це структура системи адміністративного забезпечення безпеки інформаційних відносин, що відображає організаційну взаємовідносини між їх елементами.

Суб’єктами забезпечення безпеки інформаційних відносин у галузі реклами є [147, ст. 4]: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; громадяни України, об’єднання громадян.

Також до суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки слід віднести: суди загальної юрисдикції; прокуратура України; Збройні Сили України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Державну прикордонну службу  України  та  інші  військові  формування,  утворені  відповідно  до  законів України.

Питання  інформаційної  безпеки  вирішують також у процесі своєї діяльності багато інших органів виконавчої влади, зокрема: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Міністерство освіти і науки Укаїни, Державний комітет телебачення і радіомовлення України та інші.

Окрему групу становлять недержавні суб’єкти: громадські об’єднання та організації, підприємницькі товариства та інші, які самостійно вживають заходи щодо захисту власної інформаційної безпеки і, відповідно, самостійно визначають організаційні форми цього захисту, крім випадків, коли потрібно вживати заходи, передбачені законодавством.

Президент України. Відповідно до ст. 106 Конституції України, а також          ст. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України» Президент України є главою держави, захисником її державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України і Головою Ради національної безпеки і оборони України. За своєю посадою Президент України:

- забезпечує узгоджені дії усіх гілок державної влади між собою, а також із підсистемою недержавного забезпечення у сфері забезпечення безпеки інформаційних відносин у галузі реклами;

- видає нормативно-правові акти з питань забезпечення безпеки інформаційних відносин у галузі реклами;

- визначає реальні і потенційні загрози та небезпеки у сфері інформаційних відносин і вживає необхідних заходів щодо її забезпечення [147, ст. 4].

Президент України здійснює загальне управління у всіх сферах суспільного життя. Його статус дозволяє здійснювати координацію між усіма гілками влади щодо забезпечення національної безпеки в цілому та безпеки інформаційних відносин у галузі реклами зокрема.

Зосередження  в  руках  Президента  України  повноважень  в  інфор­маційній сфері дає йому можливості практично одноосібного контролю над нею. Разом з тим, відбувається дублювання функцій Президента України та Кабінету Міністрів в інформаційній сфері. На думку багатьох аналітиків, така ситуація провокує негативні для суспільства наслідки .

Президент України має повноваження законодавчої ініціативи та впливу в інформаційній сфері. Згідно з частиною 3. статті 106 Конституції України Президент України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України. Свідченням цього є Указ Президента України «Про вдосконалення державного управління в інформаційній сфері» від 26.09.05 р. № 1338/2005[178]; Указ Президента України «Про склад Національної комісії
з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі» від 05.07.06 р.            № 593/2006 [179], Указ Президента України «Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій» від 20.10.05 р. № 1497/2005 [180].

 Верховна Рада України.  У пункті 17 ст. 92 Конституції України зазначено, що «виключно законами України визначаються основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку».

Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання і контроль за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо виконання ними функцій і завдань у сфері інформаційної безпеки; ухвалює засади внутрішньої і зовнішньої політики держави в інформаційній сфері; затверджує державний        бюджет, в якому передбачає кошти на забезпечення інформаційної безпеки України; схвалює національні програми розвитку інформаційної сфери; проводить парламентські слухання з питань забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки України; призначає половину складу (чотири особи) Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення; дає згоду на призначення та звільнення з посади Президентом України голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

До функцій Верховної Ради України входить визначення основних параметрів інформаційних про­цесів у державі та можливих форм і способів забезпечення цих параметрів через прийняття відповідних законопроектів. Верховна Рада визначає зміст інформаційної безпеки та можливі форми і способи її захисту через надані їй повноваження парламентського контролю.

Верховна  Рада  України  має  відповідні  повноваження  щодо  визначення структури і призначення низки посадових осіб органів державної влади, які виконують завдання щодо захисту інформаційної безпеки. Так, Верховна Рада України призначає на посаду Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, призначає половину (чотири особи) складу Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, дає згоду на призначення і звільнення з посади Президентом голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення.

Верховною Радою України виконуються такі контрольні функції у сфері інформаційної безпеки: здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів; за виконанням Державного бюджету; прийняття рішення про направлення запитів до Президента; призначення слідчих комісій Верховної Ради для розслідування тих або інших подій в інформаційній сфері; проведення парламентських слухань, зокрема з приводу свободи слова, діяльності ЗМІ та ситуації в інформаційній сфері (Постанова Верховної Ради України «Про рекомендації учасників парламентських слухань «Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи» від 25.04.1997 р. № 236/97-ВР [181], Постанова Верховної Ради України «Про підсумки парламентських слухань «Інформаційна політика України: стан і перспективи» від 2.06.1999 р. № 705-ХІV [182] та інші.

Повноваження щодо забезпечення інформаційної безпеки в галузі реклами покладено і на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яким згідно з нормами ст. 1. Закону України «Про уповноваженого Верховної Ради з прав людини» від 23.12.1997 р. № 776/97-ВР здійснюється «парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України в межах її юрисдикції» [183, ст. 1].

Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України,  в тому числі  і

 інформаційних прав;

2) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу [183, ст. 3].

Процес реалізації функцій парламенту у сфері інформаційної безпеки передбачений Регламентом Верховної Ради [184].

До складу Верховної Ради входять профільні парламентські комітети діяльність яких передбачає розгляд та вирішення питань, пов’язаних із регулюванням інформаційних відносин у сфері інформаційної безпеки, серед них: Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, Комітет з питань свободи слова та інформації та Комітет з питань будівництва, транспорту і зв’язку, якими виконуються завдання щодо підготовки законопроектів з питань розвитку інформаційної сфери та інформаційної безпеки та які здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про комітети Верховної Ради України» від 16.03.2006 р. № 3547- ІV [185] та Постановою Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання» від 04.12.2007 р. № 4-VI [186].

Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну роботу, готують, попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України, та здійснюють контрольні функції у відповідних сферах відання з питань свободи слова та інформації, питань, пов’язаних з рекламою (комерційною, соціальною, політичною) [186].

Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади відповідальний перед Президентом  України  та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України в межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України, відповідно до ст. 116 Конституції України, а також ст. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р. № 964-IV [147], ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 р. № 279-VІ [71]. До його повноважень у системі інформаційної безпеки належить визначення потреб у витратах на забезпечення інформаційної безпеки в галузі реклами.

Наявний механізм інформаційної безпеки, на думку Кормича Б.А., має трьохелементну систему, у якій законодавчим органом визначаються параметри безпеки інформаційної сфери, Президентом України вирішуються питання щодо визначення конкретних інструментів досягнення і забезпечення цих параметрів, а на Кабінет Міністрів України покладено завдання щодо застосування обраного інструменту впливу на суспільні відносини і проведення в життя передбачених заходів [131, с. 203]. Аналогічна схема діє і щодо забезпечення інформаційної безпеки в галузі реклами.

Рада національної безпеки і оборони України.  Рада національної безпеки і оборони України (далі – РНБО)   відповідно до ст. 34 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 р. № 183/98-ВР [187], а також ст. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 р. № 964-IV[146] як координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президенті України розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України, зокрема, щодо забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні і в світі, визначення потенційних та реальних загроз національним інтересам України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Міністерства займають чільне місце у реалізації програм Уряду та завдань, покладених на нього.

Міністерство культури і туризму України, яке діє на підставі «Положення про Міністерство культури і туризму України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1566 [188], та «Положення про Міністерство культури і туризму України», затвердженого Указом Президента України від 02.12.2005 р. № 1688/2005 [189], є «головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення проведення державної політики у сферах культури, туризму, а також державної мовної політики».

Важливою функцією Міністерства є регулювання порядку розповсюдження і демонстрування всіх видів вітчизняних і іноземних фільмів на території України. Міністерством здійснюється державна реєстрація фільмів, встановлюються щодо них спеціальні індекси, що визначають глядацьку аудиторію та відповідно до неї умови розповсюдження і демонстрування фільму, здійснюється видача посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатного посвідчення) юридичним особам та фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності. Відмова в державній реєстрації автоматично означає заборону фільму до демонстрації і розповсюдження на території України.

В області інформаційної безпеки цілий комплекс завдань ви­конується Міністерством освіти і науки України (далі – МОН України), яке діє на підставі «Положення про Міністерство освіти і науки України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2006 р. № 1757 [190], та «Положення про Міністерство освіти і науки України», затвердженого Указом Президента України від 07.06.2000 р. № 773/2000 [191], яке є головним (провідним) органом у системі цент­ральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

Елементом механізму інформаційної безпеки є Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, у  розпорядженні яких знаходяться найбільш вагомі і ефективні засоби застосування державного примусу в інформаційній сфері.

Міністерство внутрішніх справ України (далі – МВС України) діє на підставі «Положення про Міністерство внутрішніх справ України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 р. № 1383 [192], та «Положення про Міністерство внутрішніх справ України», затвердженого Указом Президента України від 17.10.2000 р. № 11383/2000 [193]. Так, ціла низка завдань щодо забезпечення інформаційної безпеки в галузі реклами виконується підрозділами Міністерства внутрішніх справ.

Можна виділити три головні напрямки діяльності МВС України у сфері інформаційної безпеки [138, с. 209-210]:

По-перше, це правоохоронна діяльність щодо дотримання норм інформаційного законодавства, яка включає: запобігання злочинам та правопорушенням в інформаційній сфері, їх при­пинення, розкриття і розслідування, вжиття заходів щодо усунен­ня причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень.

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/32212.html