---

Роль органів державної влади і управління у забезпеченні інформаційних відносин у галузі реклами

В умовах інформаційної революції відбувається переосмислення ролі й  значення держави, покликаної вирішувати в сучасному суспільстві надскладні завдання з координації досить різноманітних процесів – стихійно-ринкових і владно-адміністративних, що по-новому ставить багато традиційних проблем теорії державного управління. Інформаційна парадигма в державному управлінні припускає формування інформаційної держави як владної структури нового типу, де управління здійснюється через систему інформаційних технологій та комунікацій і нову систему функціонального представництва [206].

Серед основних факторів, що впливають на ефективність та адекватність механізму інформаційної безпеки в галузі реклами, слід назвати насамперед загальні негативні тенденції функціонування системи державного управління: бюрократизм, корупція, низькі моральні й інтелектуальні якості керівників, спрямування системи влади на задоволення власних потреб, а не потреб громадян.

У попередньому розділі розглянуто компетенцію державних органів влади в забезпеченні безпеки інформаційних відносин у галузі реклами. Реальною є відсутність її узгодженості і збалансованості, що на практиці призводить до загального, неконкретного визначення компетенції та повноважень того чи іншого органу державної влади в конкретній ситуації.

Певна стихійність становлення та розвитку інформаційного суспільства, що зумовлена специфікою державотворення та інших причин в Україні, не виключає державного управління цим процесом.

Безперечно, що роль органів державної влади у системі забезпечення безпеки інформаційних відносин у галузі реклами є першорядною.

Поняття терміна «роль» є досить різноманітним. Найбільш наближеним у поясненні ролі забезпечення інформаційних відносин у галузі реклами є ступінь участі, міра впливу органів державної влади і управління на це явище [152].  

На нашу думку, роль органів державної влади  і  управління  у  забезпеченні

інформаційних відносин у галузі реклами полягає у організації дієвого механізму, що повинен повною мірою забезпечувати управління в сфері рекламної діяльності. Крім того, слід сказати, що роль органів державної влади і управління має певні  напрямки в системі органів державної влади:

1) за призначенням:

а) правова – сукупність дій, спрямованих на розроблення, затвердження та впровадження нових нормативно-правових актів, які спрямовані на детальну регламентацію інформаційних відносин у галузі реклами (наприклад, проекти Закону України «Про інформаційну безпеку», Інформаційний кодекс України);

б) економічна – забезпечення найбільш сприятливих податкових умов для учасників рекламної діяльності, які здійснюють свою діяльність на основі  підприємницької діяльності, також надання різного роду пільг та преференцій залежно від виду та форм реклами;

в) виховна (профілактична) – впровадження механізму попередження  вчинення правопорушень у галузі інформаційних відносин у галузі реклами, який дасть можливість знизити їх кількість;

2) за предметом регулювання:

а) відносини з замовлення рекламної інформації, які полягають, як правило, у діях рекламодавця, які спрямовані на замовлення інформаційного продукту;

б) відносини зі створення рекламної інформації, які спрямовані на створення рекламного продукту виникають, як правило між рекламодавцем та виробником реклами;

в) відносини з розповсюдження рекламної інформації, які спрямовані на розповсюдження рекламного продукту, і виникають, як правило, між рекламодавцем та розповсюджувачем реклами;

г) відносини із порушення законодавства про рекламу, які спрямовані на здійснення контролю за діяльністю суб’єктів рекламної діяльності (рекламодавця, виробника реклами, розповсюджувача реклами) відповідними уповноваженими державними органами влади;

3) за функціями забезпечення:

а) організаційна, яка полягає у здійснення організації та управління діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій у сфері рекламної діяльності;

б) попереджувальна, зумовлює забезпечення профілактичних дій проти порушень у галузі реклами;

в) контролююча, характерна для уповноважених державних органів влади, спрямована для здійснення контролю за діяльністю на рекламному ринку з метою недопущення порушень рекламного законодавства та законних прав та інтересів споживачів реклами;

         4) за формами і методами реалізації та контролю:

а) адміністративна, врегульовується нормами адміністративного права і характеризується, як правило, загальнообов’язковими приписами до виконання;

б) цивільна, врегульовує відносини між  учасниками рекламної індустрії на підставі цивільного правового договору;

в) господарська, врегульовує відносини між суб’єктами господарювання, які діють на рекламному ринку з метою отримання прибутку;

г) кримінальна, фактично виконує попереджувальну функцію для захисту інформаційної безпеки в галузі реклами.

Виправданою, на наш погляд, є думка Трофімова О.М, який зазначає: «У моду входить якась ворожість у відношенні до держави й державного управління, і це – досить небезпечна тенденція. Привілейовані фінансово-промислові групи намагаються створити систему нового типу – «сіру зону корпоративізму»: ці групи мають величезні фінансові та інтелектуальні ресурси, але питання про те, яке державне управління необхідно в інформаційному суспільстві, вони, безсумнівно, вирішать на свою користь, і така система управління буде не демократичною, а суперелітарною.

Тому сьогодні, в умовах невизначеності перехідного періоду, так важливий новий науковий пошук. Інформаційна парадигма в державному управлінні припускає формування інформаційної держави як владної структури нового типу, де управління здійснюється через систему інформаційних технологій та комуніка-

цій і нову систему функціонального представництва» [206].

Під державним управлінням у забезпеченні інформаційних відносин у галузі реклами слід розуміти механізм управління державних органів, спрямований на забезпечення інформаційної сфери суспільства загалом, тобто  на всю сукупність виробництва і відносин, пов’язаних зі створенням, збереженням, обробкою, демонстрацією, передачею інформації, та врегулювання рекламної діяльності зокрема. 

М. Круглов зазначає, що механізм державного управління – це сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів цілеспрямованого впливу суб'єктів державного управління на діяльність об'єктів, що забезпечує узгодження інтересів взаємодіючих учасників державного управління [207,                  с. 111].

О. Коротич у складі державних механізмів управління виділяє: конкретні державні механізми управління, механізми здійснення процесу державного управління, а також механізми формування та взаємодії складових систем державного управління [208, с. 246].

Г. Одінцова визначає, що механізм управління – це засіб розв’язання суперечностей явища чи процесу, послідовна реалізація дій, які базуються на основоположних принципах, цільовій орієнтації, функціональній діяльності з використанням відповідних їй методів управління та спрямовані на досягнення визначеної мети [209, с. 13].

Виходячи з цього, можна стверджувати, що механізм реалізації державної політики в інформаційних відносинах у галузі реклами повинен бути спрямованим на досягнення конкретних цілей шляхом впливу на конкретні елементи управління та їхні зв’язки. А цей вплив, у свою чергу, здійснюється шляхом використання відповідних методів, ресурсів або потенціалів.

Сьогодні ми вже маємо приклади врегулювання інформаційних відносин у галузі реклами державного регулювання та встановлення правил та норм діяльності деяких західних країн (США, ЄС). Цей досвід необхідно застосовувати в Україні шляхом запровадження моделей, форм, методів державного регулювання, які існують на Заході, з врахуванням специфіки рекламних відносин в Україні.

Як явище, «реклама» та «рекламна діяльність» охоплює поточні та перспек­тивні проблеми - економічні, організаційні, соціальні, технічні, які повинні бути враховані при розробці механізму державного регулювання інформаційних відносин у галузі реклами.

Для досягнення цієї мети необхідні спільні дії держави, громадських організацій  і споживачів реклами, тобто фізичних та юридичних осіб.

Комплексний розгляд процесів, що відбуваються в інформаційній сфері суспільства, сучасних методів їхнього державного регулювання актуальний для України, тому що немає чітких орієнтирів розвитку інформаційного суспільства, а лише декларації, які не знаходять свого втілення у практичних механізмах державного регулювання, що є негативним для України.

Розвиток рекламної індустрії і нових інформаційних відносин в Україні багато в чому стимульований світовими глобальними процесами в цій області – дерегуляцією ринку телекомунікацій, приватизацією державних операторів зв’язку, створенням нових інформаційних конгломератів, що включають як засоби доставки інформації (кабельні і телефонні мережі, супутники, комп’ютерні системи і т.п.), так і виробників змісту – теле- та кіностудії, видавничі дома, інформаційні та рекламні агентства.

Слід зазначити, що забезпечення вільної конкуренції, боротьба з монополізмом окремих виробників чи фірм, що надають послуги, з недобросовісною та прихованою рекламою повинно стати основою державного регулювання інформаційних відносин у галузі реклами через систему органів виконавчої влади, наділених певними повноваженнями.

Діяльність органів державної влади і управління у забезпеченні інформаційних відносин у галузі реклами, безперечно, носить провідний характер у системі засобів регуляторної політики держави. Разом з тим слід зазначити, що значну роль відіграють і інші інститути громадянського суспільства, зокрема громадські організації учасників рекламного ринку.

Державні органи влади в системі державного управління рекламною діяльністю повинні максимально сприяти зростанню громадської активності в галузі реклами; постійно вдосконалювати систему організаційно-правового забезпечення розвитку інформаційних відносин у галузі реклами; сприяти концентрації ресурсів держави на пріоритетних завданнях розвитку інформаційного суспільства, зокрема на побудові системи інформаційної безпеки; створювати з урахуванням міжнародного досвіду сприятливих регуляторних режимів для розвитку рекламної індустрії.

Розвиток інформаційних відносин у галузі реклами повинен здійснюватися через: участь відповідних об’єднань громадян у підготовці рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань рекламної діяльності і контролю за їх виконанням; організацію обговорень на державному рівні розвитку та вдосконалення  інформаційного та рекламного законодавства; створення умов для забезпечення незалежності учасників рекламного ринку та впливу на них з боку органів державної влади.

 

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/32212.html