---

Поняття адміністративної діяльності у сфері функціонування залізничного транспорту

Адміністративно-правові відносини безпосередньо пов’язані з практичною реалізацією завдань, функцій і повноважень виконавчої влади у процесі адміністративно-правового діяльності. Ця їхня особливість накладає певний відбиток на поводження будь-яких учасників такого роду правових відносин; їх обов’язки і права неодмінно пов’язані з практичною реалізацією виконавчої влади в центрі і на місцях. Інтереси іншого роду, небайдужі для держави і суспільства, якщо в них є чітко виражена специфіка, у рамках адміністративних правовідносин. Тому, визначальна риса адміністративно-правових відносин полягає в тому, що вони існують переважно в особливій сфері державного і суспільного життя – у сфері адміністративно-правового управління.

Варто відзначити також, що адміністративні правовідносини характеризуються певним суб’єктом. Завжди однією зі сторін є офіційний чи повноважний суб’єкт виконавчої влади (у широкому змісті державного керування). Інакше кажучи, незважаючи на те, що в адміністративно-правових відносинах практично можуть брати участь різні сторони, в них завжди існує обов’язкова сторона, без якої такого роду відносини не виникають. Така ознака спостерігається в адміністративних відносинах як пряма дія владної природи адміністративно-правової діяльності. Наприклад, громадянин не може виступати в подібній ролі, хоча і є потенційним учасником найрізноманітніших адміністративно-правових відносин.

Адміністративні правовідносини виникають з ініціативи кожної зі сторін. Однак згода чи бажання другої сторони не є у всіх випадках обов’язковою умовою їхнього виникнення. Вони можуть виникати і всупереч бажанню другої сторони чи її згоди. Ця ознака найбільшою мірою відрізняє їх від цивільно-правових відносин.

Як зазначає О.І. Миколенко [119], адміністративно-правові відносини виникають у сфері адміністративно-правового управління. Однак не всі суспільні відносини у сфері адміністративно-правового керування входять у коло відносин, які є складовим предмету адміністративного права. Адміністративні правовідносини складаються з визначених елементів: суб’єктів, об’єкта і змісту правовідносин. У змісті адміністративних правовідносин розрізняються дві сторони: матеріальна (поведінка суб’єктів) і юридична (суб’єктивні юридичні права і обов’язки).

Безпосереднім об’єктом адміністративних правовідносин є вольова поведінка людини, її діяння. Нормами адміністративного права точно визначається, між якими суб’єктами повинні виникати адміністративні правовідносини, які будуть права та обов’язки сторін.

Існуючі в адміністративно-правових відносинах права й інтереси можуть захищатися в судовому порядку, але такі випадки не є домінуючими. В основному ж права учасників таких відносин, суперечки між ними вирішуються в адміністративному порядку: суб’єктом управління, який був стороною адміністративних правовідносин, вищестоящим чи іншим органом виконавчої влади. Суб’єкти виконавчої влади наділені правом вирішувати, а інші учасники відносин мають право оскаржити такі рішення.

Більш того, суб’єкти виконавчої влади в багатьох випадках наділені правом застосовувати найрізноманітніші заходи впливу до інших суб’єктів адміністративних правовідносин. Зокрема, вони можуть зажадати пояснень, дати вказівки, відмовити у проханні, використовувати засоби адміністративного чи дисциплінарного примусу. Їх можна розглянути на основі кваліфікації адміністративних правовідносин на види. О.І. Миколенко [119] вказує, що залежно від особливостей учасників адміністративних відносин виділяються найбільш типові їхні види:

1. між несупідрядними суб’єктами виконавчої влади, що знаходяться на різному організаційно-правовому рівні (приміром, вищестоящі органи й органи нижчого підпорядкування);

1. між суб’єктами виконавчої влади, що знаходяться на однаковому організаційно-правовому рівні (наприклад, 2 міністерства, адміністрація 2-х областей);

1. між суб’єктами виконавчої влади, що знаходяться в їхньому організаційному підпорядкуванні (веденні), державними об’єднаннями (корпорації, концерни тощо), підприємствами та установами;

1. між суб’єктами виконавчої влади, що не знаходяться в їхньому організаційному підпорядкуванні, державними об’єднаннями, підприємствами та установами (з питань фінансового контролю, адміністративного нагляду тощо);

1. між суб’єктами виконавчої влади і виконавчими органами системи місцевого самоврядування;

1. між суб’єктами виконавчої влади та господарськими недержавними та соціально-культурними об’єднаннями і підприємствами й установами (комерційні структури і т. п.);

1. між суб’єктами виконавчої влади і громадянами.

О.В. Кузьменко виділяє такі особливості адміністративно-правових відносин [133]:

• обов’язки і права сторін даних відносин асиметричні, вони пов’язані з діяльністю органів держави й інших суб’єктів виконавчої влади;
• однією із сторін у цих відносинах завжди виступає суб’єкт адміністративної влади;
• дані відносини найчастіше виникають з ініціативи однієї зі сторін;
• у разі порушення адміністративно-правової норми порушник несе відповідальність перед державою;
• вирішення спорів між сторонами, як правило, здійснюється в адміністративному порядку.

Щодо питання про те, що є об’єктом адміністративних правовідносин, в юридичній літературі існують різні думки. Одні автори в якості єдиного об’єкта адміністративних правовідносин визнають дію, поведінку людей; інші виділяють об’єкт майнових відносин та об’єкт немайнових відносин.

Щодо визначення поняття “правове регулювання”, то Д.Н. Бахрах відзначав, що у юридичній науці поняття “механізм правового регулювання” активно використовується з 1960 року. Його введення стало наслідком того, що розробка окремих правових явищ (актів, норм, правовідносин і т. п.) і дослідження їх впливу на суспільні відносини не завжди давали бажаний результат. У реальній дійсності ці явища не існують ізольовано один від одного, вони постійно взаємодіють і саме у взаємодії надають регулюючий вплив на суспільні відносини [75].

Природа механізму правового регулювання, його структура тощо в цілому досить глибоко і всебічно проаналізовано в сучасній літературі.

Разом з тим значення цього поняття, безумовно, не зводиться до оперування ним у загальній теорії права. Найбільшу практичну значущість використання цього поняття могло б дати при розробці конкретних галузевих проблем.

Багатогранність проблеми механізму адміністративно-правового регулювання слід розглядати із з’ясуванням його поняття і структури. Вперше в юридичну літературу термін “механізм правового регулювання” ввів і розкрив його зміст С.С. Алексєєв [64]. “Під механізмом правового регулювання слід розуміти взяту в єдності всю сукупність юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини”. Механізм адміністративно-правового регулювання, будучи частиною системи механізму правового регулювання в цілому, містить, по суті, той же набір правових засобів (норми, правовідносини, акти застосування права), за допомогою яких здійснюється та впорядкується вплив на суспільні явища.

Разом з тим механізму адміністративно-правового регулювання властиві свої специфічні особливості, які дозволяють виділити його в самостійний блок. Дані особливості можна розглядати:

• у вертикальному розрізі, де складові його правові засоби розташовані у відповідному їх призначенні, ієрархічному порядку;
• адміністративно-правові норми, адміністративно-правові відносини, адміністративно-правові акти;
• в горизонтальному зрізі. У цьому випадку механізм правового регулювання постає у вигляді єдиного утворення, що складається з окремих, самостійних і практично рівноправних блоків, які є галузевими механізмами правового регулювання.

При цьому кожен галузевий блок, незважаючи на специфічну юридичну своєрідність, відносну автономність (галузеву, структурну і функціональну) є складовою частиною загального механізму правового регулювання, що відображає його особливості через предмет, метод і систему.

Адміністративно-правові відносини не є якимось автономним юридичним явищем. Вони нерозривно пов’язані із суспільними відносинами, нормами права, юридичними фактами та іншими соціально-правовими категоріями. Більше того, всі вони взаємозалежні.

Саме тому визначення поняття, змісту адміністративно-правових відносин, їх правової природи та основних рис пов’язане із з’ясуванням їх взаємозв’язків і співвідноситься з такими категоріями, як суспільні відносини, адміністративно-правова норма, юридичний факт, суб’єкт адміністративних правовідносин.

На нашу думку, класифікація адміністративних правовідносин передбачає виділення їх певних видів залежно від різних критеріїв.

1. За виконуваними функціями – регулятивні та правоохоронні.

До регулятивних правовідносин належать ті, що пов’язані з реалізацією, умовно кажучи, “позитивної” функції адміністративного права. Це організація роботи апарату управління, керівництво нижчими структурами, задоволення запитів громадян тощо.

До правоохоронних правовідносин належать ті, що пов’язані з реалізацією правоохоронної функції адміністративного права. Найбільш відомий різновид правоохоронних відносин – відносини адміністративно-деліктні (юрисдикційні). До них належать відносини, що складаються з приводу притягнення до відповідальності за адміністративні провини (проступки). Вони виникають між правопорушником і правозастосовчим органом (його посадовою особою). Їх певне, умовно кажучи, організуюче значення полягає в тому, що через вжиття заходів впливу, передбачених адміністративно-правовою нормою, держава в особі правомочного органу прагне юридичними засобами забезпечити належну (правомірну, правослухняну) поведінку людини.

1. За складом учасників – двосторонні або багатосторонні.
2. За сферою виникнення:

1. відносини у сфері виконавчої влади;

1. відносини у сфері функціонування державних утворень, що знаходяться за межами виконавчої влади;

1. відносини у сфері адміністративно-правового управління (у місцевому самоврядуванні, у діяльності громадських організацій).
   1. За станом взаємної підпорядкованості суб’єктів, що беруть участь у правовідносинах – адміністративні правовідносини:

• між підпорядкованими суб’єктами, тобто, між вищестоящими і нижчестоящими органами виконавчої влади;
• між непідпорядкованими суб’єктами одного ієрархічного рівня: між власне міністерствами, державними адміністраціями районів або областей тощо;
• між непідпорядкованими суб’єктами різного ієрархічного рівня, наприклад, між державною адміністрацією однієї області та районною держадміністрацією іншої області;
• між органами виконавчої влади й організаціями, які їм організаційно не підпорядковані (тобто, організаційно від них незалежні): приміром, відносини між податковою інспекцією і підприємствами;
• між адміністрацією (органом управління) підприємства, корпорації, концерну тощо і безпосередньо керованим персоналом даного підприємства та інше.
  1. Тісно пов’язаною з попереднім поділом є класифікація адміністративних правовідносин на так звані вертикальні та горизонтальні.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/17060.html