Процедура погашення податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі

Процедура погашення податкового боргу платника податків за рахунок продажу його майна, що перебуває у податковій заставі, виходячи з єдиного підходу щодо тлумачення процедур погашення податкового боргу, визначеного в першому Розділі дисертації та на основі аналізу статей ПК України й інших нормативно-правових актів, відповідає типовій внутрішній структурі процедур погашення податкового боргу, взагалі. Так, вважаємо, цій процедурі притаманні такі стадії, які її утворюють:

1) прийняття рішення про початок процедури погашення податкового боргу;

2) встановлення законності такого рішення;

3). виконання рішення про погашення податкового боргу у вказаний вище спосіб.

Однак, зважаючи на відмінність джерела погашення податкового боргу платника податків, необхідно встановити особливості здійснення такої процедури.

Так, процедура погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, регулюється, зокрема, статтею 95 ПК України, Наказом МФУ від 24.12.2012 року № 1112, яким затверджено Порядок призначення та звільнення податкового керуючого, а також перелік його функцій та повноважень [95], наказом МФУ від 07.12.2012 року № 1297 [144], яким затверджено Порядок проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, Постановою КМУ № 1244 від 29.12.2010 року «Деякі питання реалізації статті 95 ПК України», якою затверджено Порядок зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, у рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів [145] та наказом ДПА № 1033 від 24.12.2010 року, яким затверджено Положення про умови і порядок проведення конкурсів з визначення уповноважених бірж з продажу майна, що перебуває в податковій заставі [146].

За пунктом 3 статті 95 ПК України, податковий орган звертається до суду щодо отримання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків-боржника. У частині другій наведеного підпункту статті 95 ПК України вказується, що рішення суду щодо надання такого дозволу (на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків) є підставою для прийняття податковим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу [2]. З аналізу наведених правових норм можемо зробити висновок про черговість прийняття рішення податковим органом стосовно погашення податкового боргу платника податків за рахунок його майна (що перебуває у податковій заставі). Положення Методичних рекомендацій роз’яснюють положення пункту 3 статті 95 ПК України: у разі, коли стягнутих коштів з рахунків платника податків виявилося недостатньо для погашення податкового боргу такого платника податків, податковий керуючий готує та надає документи підрозділу правової роботи для звернення до суду для отримання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків [94]. Зі змісту вищенаведених норм робимо висновок про мету звернення податкового органу до адміністративного суду – для отримання дозволу на погашення податкового боргу. Таким чином, наведені положення Методичних рекомендацій та положень частини 3 пункту 95.3 статті 95 ПК України свідчать про те, що податковий орган повинен приймати рішення щодо погашення податкового боргу платника податків за рахунок його майна до звернення до суду за дозволом на вказані вище дії. У такому випадку вимоги щодо такого рішення (податкового органу), які відображені в частині 3 пункту 95.3 статті 95 ПК України доцільно розташувати окремою частиною наведеного вище пункту.

Зважаючи на це, адміністративний суд шляхом надання дозволу на погашення податкового боргу в наведений спосіб буде здійснювати судовий контроль за законністю прийнятого рішення (як юридичного факту) погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, а наслідком процедури такого контролю є правовий акт індивідуальної дії – судове рішення, тобто дозвіл на здійснення процедури погашення податкового боргу платника податків за рахунок його майна. Б. Д. Гудз звертає увагу на те, що змістовне наповнення процедур судового контролю стосується єдиної мети – захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, який відбувається під час встановлення адміністративним судом законності актів органів виконавчої влади та відповідності чинному законодавству, яким визначено їхню компетенцію [147, с. 12].

Відтак у пункті 95.3 статті 95 ПК України варто передбачити окремо положення про рішення податкового органу та наявні у згаданому пункті вимоги до нього. Зокрема, рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Також окремою частиною згаданого пункту необхідно передбачити обов’язок податкового органу подавати проект такого рішення разом зі зверненням до суду (про надання дозволу погашати податковий борг за рахунок майна) у вигляді додатку до такого звернення.

Урахування наведених змін дасть можливість адміністративному суду не тільки надавати дозвіл (перевіривши обставини, котрі підлягають з’ясуванню для погашення податкового боргу платника податків за рахунок його майна), а й перевірити законність рішення податкового органу щодо такого погашення.

Стосовно початку процедури погашення податкового боргу платника податків за рахунок його майна необхідно звернутися до пункту 4 статті 102 ПК України «Строки давності та їх застосування», у якому передбачено, що в разі, коли грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку із відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу [2].

Тому для визначення початку перебігу строку, протягом якого може бути застосована наведена вище процедура погашення податкового боргу необхідно визначитися із строком виникнення такого боргу. Оскільки в ПК України прямо не передбачено конкретного строку, інформацію про нього можна з’ясувати проаналізувавши визначені нами ознаки податкового боргу, котрі в сукупності дозволяють вести мову про його наявність. Як зазначено вище, обов’язковими ознаками податкового боргу є узгодженість грошового зобов’язання та несплата його у встановлений законом строк. Тобто в кожному конкретному випадку визначення строку, з якого виникає податковий борг, пов’язане зі строком, з якого сформована сукупність зазначених обставин. Фактично правовим документом, що засвідчує початок перебігу зазначених строків, є податкова вимога. Саме в ній вказуються суми, що утворюють податковий борг, та саме з її отриманням (врученням) пов'язаний початок перебігу строку – 60 днів протягом якого платник податків, що має податковий борг, може його погасити самостійно.

Строк початку процедур погашення податкового боргу визначається індивідуально в кожному конкретному випадку формування у платника податку податкового боргу. Разом із тим, як гарантію прав платника податків законодавець чітко передбачив, що ці процедури не можуть починатися раніше 60 календарних днів з дня надсилання платникові податкової вимоги. Кінцевим же терміном, після якого орган ДПС України не може застосовувати до платника податків, що має податковий борг, процедури його погашення, є спливання 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.

Незважаючи на строки, наведені в ПК України, Методичні рекомендації містять положення, які конкретизують стадію виконання податковим органом рішення (погодженого у суді) про погашення податкового боргу платника податків за рахунок його майна. Так, отримане підрозділом правової роботи рішення суду про погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, не пізніше наступного робочого дня з дати отримання цим підрозділом надається підрозділу з питань обслуговування платників податків для здійснення процедур реалізації майна [94].

З урахуванням цього, пропонуємо доповнити відредаговану нами, частину 3 пункту 95.3 статті 95 ПК України положенням про те, що рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, та виконується не пізніше наступного робочого дня з дати отримання такого судового рішення.

На важливості обчислення строків при погашенні податкового боргу платника податків за рахунок його майна й уникнення інших порушень при здійсненні процедур погашення податкового боргу взагалі наголошують і органи прокуратури. Наприклад, станом на початок 2013 року, всупереч вимогам ПК України, посадові особи Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції не вживають достатніх заходів для погашення заборгованості суб’єктів господарювання шляхом звернення стягнення на активи боржників, що перебувають у податковій заставі. Податкові вимоги платникам податків, котрі вони заборгували до бюджету, надсилаються з порушенням встановлених термінів. Олександрійською ОДПІ не вживаються достатні заходи щодо своєчасного стягнення податків та інших обов’язкових платежів за рішеннями судів, постановлених на користь інспекції, які набрали законної сили [148].

Також у частині невжиття достатніх заходів для погашення податкового боргу встановлено порушення в діяльності Долинської МДПІ. Унаслідок неналежного виконання повноважень з погашення податкового боргу, з початку року податковий борг платників податків району збільшився на 48 % [148].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/16800.html