Методика виміру економічного потенціалу промислового підприємства на основі синергетичного підходу

Нестійке поводження різних економічних динамічних систем є характерним для економічних еволюційних процесів. Лінійність і стійкість мають не універсальний, а дуже обмежений характер, що підкреслює          В.-Б. Занг та В.С. Пономаренко [43, 85]. Таке розміщення акцентів відмінне від тих, на яких будується традиційна економіка. Так, наприклад, П.А. Самуельсон в економічних явищах намагався виявити саме лінійність і стійкість як базові властивості, адже при використанні традиційного статичного аналізу і принципу відповідності можна мати справу лише з тими системами, у яких малі зміни параметрів приводять до малих змін характеристик [113].

Синергетичний підхід, на противагу традиційній динаміці, розкриває ті властивості дисипативних систем, для яких малі зрушення параметрів спричиняють якісні зміни динамічного поводження. Коли система стає динамічно нестійкою, наприклад, внаслідок “збурювання” параметрів, для з'ясування характеру її поводження стають дуже важливі нелінійні члени.  В звязку з цим "наявність аналогій в основних положеннях різних теорій означає, що повинна існувати більш загальна теорія, що поєднує частки й уніфікує їх щодо цих загальних властивостей".

В.С. Пономаренко, О.М. Тридід та М.О. Кизим з цього приводу вказують на нездатність традиційної економічної теорії “наблизитися впритул до емпіричної дійсності. Відстоюється наукова цінність абстрактних понять і формальних теоретичних побудов. Вони спираються у своїх дослідженнях на аналіз рівноваги, що залишає науку сліпою до явищ, пов’язаних з історичними змінами. А це призводить до неправильного припущення про те, що можна заздалегідь передбачити всі можливі випадки і оцінити їх наслідки” [85, с.74]. 

Синергетична економіка відноситься до області економічної теорії, що має велике практичне значення при галузевій та конкретній господарській діяльності. Вона стосується тимчасових і просторових процесів економічної еволюції. Зокрема, синергетична економіка має справу з хитливими нелінійними системами і фокусує увагу на нелінійних явищах в економічній еволюції, таких, як структурні зміни, біфуркації і хаос.

Розгляд значення використання синергетичного підходу для вирішення задачі управління економічним потенціалом розвитком промислових підприємств пов'язано з визначенням співвідношення між синергетичною і традиційною економікою. Оскільки синергетична економіка має справу з економічною еволюцією, вона являє собою частину теорії економічної динаміки. Під це поняття підпадає чимало теорій (теорія ділових циклів,  теорія економічного росту) і аналітичних методів, таких, як принцип відповідності. Усі ці теорії і методи складають зміст традиційної теорії економічної динаміки. Синергетична економіка являє собою розширення традиційної теорії економічної динаміки в силу того, що результати останньої можуть бути пояснені в рамках цієї нової теорії, окрім цього, вона намагається пояснити й інші економічні явища, що традиційна теорія ігнорує. З погляду синергетичної економіки, підходи, які складають традиційну теорію економічної динаміки, не є універсальними, а лише окремими випадками. І хоча не можна стверджувати, що синергетична економіка вирішує всі проблеми економічної еволюції, можна зробити висновок, що ця нова теорія дозволяє динамічній економіці пояснити і навіть прогнозувати деякі динамічні економічні процеси, які не можуть бути пояснені за допомогою традиційних теорій і методів.

Синергетична економіка пропонує новий напрямок щодо пояснення складних економічних явищ, до яких зокрема відноситься управління економічним потенціалом промислового підприємства в умовах нестабільного ринкового середовища.

Фундаментальною відмінністю синергетичної економіки є те, що вона надає особливого значення нелінійним формам економічного еволюційного процесу, нестійкості та структурним змінам. Синергетична економіка трактує нелінійність і нестійкість як джерело різноманіття і складності економічної динаміки саме в управлінні. А оскільки економічний потенціал підприємства є динамічною та відкритою системою, то застосування принципів і методів синергетичної економіки вважаємо науково доцільним і правомірним.

В основу запропонованої наукової концепції покладена особлива важливість і необхідність інтеграції економічного потенціалу підприємства, у складну системну сукупність, що забезпечує його стійкий розвиток. Оптимізація взаємозв'язків і залежностей чисельних і різноманітних ресурсів, можливостей і переваг підприємства якісно перетворюють і підсилюють економічний потенціал підприємств.

Як зазначалося в п.1.1, економічний потенціал промислового підприємства повинний враховувати комплекс вже сформованих зв'язків і відносин, що відбивають минуле і сьогодення процесу функціонування і розвитку підприємств у вигляді реального рівня ресурсного потенціалу, а також детальний диференційований аналіз стратегічних зв'язків і відносин з довгостроковим прогнозом можливостей і ресурсів з урахуванням їхнього оптимального використання через нормативний рівень потенціалу. Такий комплексний потенціал промислових підприємств розглядався як стратегічний потенціал промислового підприємства. Таким чином, стратегічний потенціал варто аналізувати у вигляді системи функціональних відносин, що склалися між складовими підсистемами реального рівня економічного потенціалу  і нормативного рівня розвитку потенціалу.

Відбиваючи конкретні умови виробничої діяльності підприємства, нормативний потенціал (еталон) визначається як рівень потенціалу  з урахуванням стимуляторів та дестимуляторів. Показники, що здійснюють позитивний стимулюючий вплив на економічний потенціал підприємства, є стимуляторами, а ознаки з протилежними властивостями – дестимуляторами. Нормативним рівнем потенціалу (еталоном) є рівень з максимальними значеннями показників-стимуляторів та мінімальними – дестимуляторів.

Оцінки за цими показниками дозволяють отримати достатню за обсягом і об’єктивну за змістом інформацію для управління економічним потенціалом промислового підприємства.

Співвідношення реального та нормативного потенціалыв відбиває діалектичний взаємозв’язок ресурсів наявних та стратегічних, попиту та пропозиції. Нормативний потенціалом за часом випереджає реальний. Для комплексної оцінки економічного потенціалу використовується показник – стратегічний потенціал промислового підприємства.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/87295.html