---

Методи підвищення ефективності використання економічного потенціалу промислового підприємства

Розвиток промислових підприємств, насамперед, визначається застосуванням прогресивних форм господарювання, що забезпечують ефективне управління економічним потенціалом відповідно до конкретних потреб виробництва.

Для здійснення ефективного управління необхідна різноманітна статистична інформація, що відбиває усі особливості розвитку економічного потенціалу підприємства.

Підвищення якості системи управління економічним потенціалом промислового підприємства є головною умовою якісного функціонування системи та досягнення синергічного ефекту.

Результативність синергічного ефекту залежить від структури, надійності та вірогідності інформації. У випадку неймовірності інформації розвиток економічного потенціалу приведе до різноманітних, суперечливих вимог щодо управління, і це стане причиною нераціонального використання ресурсів промислових підприємств та ставить під загрозу отримання результату.

Крім синергічного ефекту інформаційні ресурси забезпечують надійність функціонування потенціалу підприємства та його гнучкість відносно зовнішнього середовища.

Таким чином, ефективне управління потенціалом промислового підприємства здійснюється за допомогою інформаційного забезпечення, що сприяє отриманню ефекту синергізму з урахуванням наступних особливостей:

комплексності використання ресурсів;

взаємодоповнюваності ресурсів;

взаємозамінності ресурсів.

Поняття комплексності використання ресурсів означає багатоцільову переробку і забезпечує максимальне використання їх споживчих властивостей, забезпечуючи сировиною різнорідні технологічні процеси. Властивість комплексності особливо актуальні в умовах сучасних вимог до виробництва, коли на порядок денний постало завдання переходу до інноваційної моделі господарювання і впровадженню ресурсозберігаючих технологій. Наприклад, підвищення комплексності використання ресурсів дає можливість відносно зменшити обсяги видобутку руди за рахунок підвищення глибини переробки і витягу супутніх корисних елементів.

Взаємодоповнюваність ресурсів виражається в необхідності дотримання визначених об'ємних пропорцій конкретних видів ресурсів при даній технології виробництва і сформованому типі споживання. Найбільш характерна взаємодоповнюваність для виробничих матеріальних ресурсів, але вона виявляється й у структурі робочої сили, де може позначитися недостачею працівників визначеної кваліфікації і спеціальності.

Взаємозамінність ресурсів пов'язана з їхньою поліфункціональністю і припускає можливість заміщення в технологічному процесі одного ресурсу іншим, практично не впливаючи на обсяг і якість кінцевої продукції, тобто той самий ресурс може бути використаний для задоволення різних функціональних потреб і кожна потреба може бути забезпечена різними наборами ресурсів.

Кожний новий тип поєднання складових економічного потенціалу модифікує старий і обумовлює новий зміст форми взаємозамінності.

Існуюча обмеженість ресурсів промислових підприємств не є нездоланною перешкодою в реалізації принципу їхньої взаємозамінності. Скоріше навпаки, можливість заміщення ресурсів розширює межі подальшого розвитку економічного потенціалу підприємства.  констатує той факт, що обмеженість ресурсів у даний момент не суперечить об'єктивній можливості їхнього збільшення в майбутньому або розширення взаємозамінності ресурсів при задоволенні тих чи інших потреб [72].

Послідовності в вирішенні завдань економічного розвитку підприємства можна досягти при розгляданні конкретизованого функціонального зв'язку впливу взаємозамінних ресурсів на створюваний ефект, що розглянемо на прикладі трудового потенціалу.

Так, при визначенні продуктивності праці виникають труднощі, пов'язані з вибором методів зіставлення ресурсів для включення їх у модель комплексної оцінки ефективності використання економічного потенціалу. Різна спрямованість дій і неоднакова розмірність ресурсів промислових підприємств потребує приведення в порівнянний вигляд. Рішення проблеми порівнянності в оцінці ресурсів промислових підприємств визначається абсолютним і відносним видом взаємозамінності.

Абсолютна взаємозамінність, у порівнянні з відносною, має більш вузькі межі практичного застосування в оцінці. Обумовлена співвідношенням виробничих фондів до чисельності промислово-виробничого персоналу, абсолютна взаємозамінність ресурсів не відбиває особливості використання ресурсів і специфіки трудових відносин у підвищенні ефективності виробництва.

Засоби виробництва різної якості, так само як робоча сила різної кваліфікації, абсолютно замінні лише в межах однорідних груп, тобто один верстат заміняють іншим, більш виробничим, стара технологія заміняється новою, більш прогресивною, робітник низької кваліфікації заміняється робітником більш високої кваліфікації і т.д.

Отже, принцип абсолютної взаємозамінності ресурсів застосовується в тому випадку, коли вихідні дані виражені в натуральних, а не у вартісних показниках. Несумісність показників є головними методичними труднощами застосування прямого методу розрахунку взаємозамінності ресурсів.

На нашу думку, вирішення проблеми варто шукати у вмілому сполученні вартісних і натуральних показників оцінки, створюючи надійний механізм впливу на промислові підприємства з метою підвищення ефективності використання ресурсів виробництва.

Багатогалузевий характер економіки свідчить про необхідність використання відносної взаємозамінності основних видів виробничих ресурсів з метою найбільш ефективного управління ними в межах підприємства, галузі, регіону.

Визначити кількісну міру взаємозамінності ресурсів можна за допомогою встановлення функціональної залежності їх впливу на ефективність виробництва. Математичний апарат перекладу різнорозмірних величин у порівнянний вигляд розроблений на основі існуючих модифікацій виробничих функцій [73; 74].

Особливий інтерес при побудові виробничих функцій викликає визначення геометричного змісту даних функціональних залежностей. Графічна інтерпретація процесу відносної взаємозамінності  характеризується кривою, наближеною до гіперболи, тоді як абсолютний вид заміщення ресурсів графічно представлений прямою лінійною залежністю. Вчені, що відстоюють абсолютний вид взаємозамінності, указують, що «функціональна залежність між витратами (ресурсів) і одержуваним ефектом (у виді приросту продукції і т.п.) звичайно виражається в лінійній формі. Такий підхід приводить до перебільшеного трактування складного взаємозв'язку. Розглядаючи графічне зображення процесу взаємозамінності, варто підкреслити, що він повною мірою відбиває відносний характер взаємозамінності факторів економічного росту. Абсолютний вид заміщення ресурсів є приватним варіантом відносної взаємозамінності.

Оцінка взаємозамінності ресурсів здійснюється за допомогою системи показників, кожний з яких несе подвійне позитивне навантаження в аналітичних порівняннях. У той час як показники з автономним режимом функціонування містять риси, що відбивають суть визначеної проблеми, з позицій комплексного аналізу вони одночасно носять підлеглий характер і застосовні для визначення рівня порівнянності ресурсів підприємства. Подвійність навантаження, властива цій системі показників, полягає в використовуванні функціональних властивостей економічного потенціалу як для самостійної оцінки визначених, так і для кількісної оцінки заміщення ресурсів.

Принцип взаємозамінності складових сукупного економічного потенціалу промислового підприємства передбачає здатність досягнення збалансованої рівноваги потенціалів за ресурсними джерелами (x_і) [43]. Це означає, що з ростом, наприклад, x₁ за рахунок зниження x₂, взаємозамінність буде оптимальною в тому випадку, коли в процесі виробництва продукції використовується більш ефективний з них. Ще однією особливістю взаємозамінності х_і є індуктивність, що виявляється в тому, що заміщення одного елемента в багатьох випадках створює можливість для ряду інших заміщень чи навіть робить їх необхідними.

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/87295.html