Быстрый переход к готовым работам
|
Правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осібУ світі використовується чимало різноманітних форм управління системами гарантування вкладів. Форум за фінансову стабільність підкреслює, що будь-яка форма управління системою має відтворювати функції та міру незалежності організації зі страхування депозитів від інших учасників системи забезпечення фінансової безпеки держави [16, с. 20]. Насьогодні не існує жодної більш-менш уніфікованої моделі управління системами гарантування (страхування) вкладів. Кожна з таких систем формується на національному рівні з урахуванням внутрішніх особливостей. Зазвичай все залежить від того, чи створюється для управління системою гарантування (страхування) вкладів окрема самостійна організація, чи ці функції покладаються на вже існуючу. У випадку створення самостійної організації істотне значення має її організаційно-правова форма та форма власності. Деякі страховики депозитів створені в якості окремих державних агентств або підприємств, що знаходяться у державній власності. Інші діють в якості департаменту уряду, центрального банку або наглядового органу. Ряд країн надають керівництво системою страхування депозитів приватним установ, здебільшого галузевим асоціаціям. Незалежно від структури управління системою, вона характеризується загальними ознаками: наявністю вищого органу, який уповноважує установу на виконання функцій страховика депозитів (наприклад, законодавець, міністерство або галузева асоціація), якому він підзвітний; наявністю вищого органу управління (наприклад, рада директорів або наглядова рада) та кадрового персоналу. Більшість страховиків депозитів є окремими юридичними особами, які підконтрольні державі через уряд або підприємства, що перебувають у державній власності. Такі системи (Канада, Японія, Мексика, США) зазвичай створюються на основі законодавчого акту. Ними, як правило керує рада директорів, наглядова рада або інший вищий орган управління. Така структура є найбільш затратною, проте дозволяє страховику якнайповніше виконувати свої обов'язки. Система страхування депозитів може створюватися в якості приватних некомерційних структур (Франція, Аргентина, Бразилія) на основі законодавчого акту або рішення галузевої асоціації. Наймеш розповсюдженою є модель системи страхування вкладів, за якою управління здійснюється департаментом міністерства, наглядовим органом або центральним банком (Словенія). Такий варіант найменш витратний, проте залежний від головної установи, що створює проблеми належної уваги до інтересів страховика депозитів [215, с. 7]. Незалежно від структури управління страховика депозитів, повноваження та обов'язки системи мають бути чітко визначені, бажано на законодавчому рівні, встановлюючи: компетенцію органу, коло учасників системи, категорії вкладників та вклади, що відшкодовуються системою, взаємовідносини органу з вкладниками, фінансовими установами та іншими учасниками системи. Україна пішла шляхом покладання обов’язків з управління системою гарантування вкладів на спеціально створену для цього самостійну організацію. Така організація, відповідно до чинного законодавства України, є юридичною особою публічного права, створена в організаційно-правовій формі державної (спеціалізованої) установи. Отже, центральним органом системи гарантування банківських вкладів в Україні є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Теорія права розглядає правовий статус як систему закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких суб'єкт права (тобто к такий, що має правосуб'єктність) координує своє поведінку в суспільстві. З'ясування правового статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є важливою умовою для визначення його місця у системі гарантування банківських вкладів. Так, відповідно до чинного законодавства України Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім цього, він має статус юридичної особи, володіє відокремленим майном, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Фонд є економічно самостійною установою, яка не має на меті одержання прибутку. Новий закон, прийнятий у 2012 році [94] не змінив правового статусу Фонду, лише наголосивши на тому, що Фонд є юридичною особою публічного права та розширив функції шляхом надання повноважень з виведення неплатоспроможних банків з ринку. Так, у законодавчо закріпленому правовому статусі Фонду можна виділити наступні риси:
У науковій літературі неодноразово наголошувалося на тому, що слід законодавчо закріпити за Фондом статус державного позабюджетного цільового фонду. Так, багато науковців відносять фінансово-правові відносини з приводу гарантування вкладів фізичних осіб до інституту централізованих позабюджетних цільових фондів [225; 130;163] Оскільки такий інститут об’єднує в собі однорідні норми, якими регулюється порядок створення, розподілу та використання централізованих фондів грошових коштів цільового призначення поза межами державного бюджету, та відповідно до законодавства кошти Фонду не включаються до складу державного бюджету, але належать державі на праві власності, такий підхід є цілком виправданим. Міжнародна асоціація страховиків депозитів виділяє три основні типи систем гарантування (страхування) вкладів [215] в залежності від функцій, які виконують органи, що здійснюють управління такою системою. Функція системи «виплатної каси» або «грошової корзини» фактично зводиться до управління фондом коштів для відшкодування гарантованої суми вкладникам фінансових установ у випадку її ліквідації. Система «виплатна каса із розширеними повноваженнями» або «середнє» не тільки відшкодовує вклади, але й займається регулюванням діяльності неплатоспроможних банків у межах, визначених законодавством країни. Система «мінімізатор ризиків» має найвищий рівень ефективності щодо мінімізації втрат як для органу, що здійснює управління системою гарантування вкладів, так і для всієї фінансової системи. Така система наділена функціями фінансового моніторингу, управління ризиками та проблемними фінансовими інститутами. Відповідно до чинного законодавства основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції [94]: 1) веде реєстр учасників Фонду; 2) акумулює отримані кошти з джерел, не заборонених законом, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; 3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; 6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України; 7) застосовує до банків та їх керівників відповідно фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи; 8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку; 9) здійснює перевірки банків щодо дотримання законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб; 10) надає фінансову підтримку приймаючому банку; 11) здійснює прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам. Звичайно, для виконання поставленого завдання та здійснення необхідного обсягу функцій Фонд має бути наділений відповідними повноваженнями. Відповідно до чинного законодавства керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція. Адміністративна рада Фонду складається з п’яти осіб - один представник Кабінету Міністрів України, два представники Національного банку України, один представник профільного комітету Верховної Ради України та директор - розпорядник Фонду (за посадою) один представник Кабінету Міністрів України, два представники Національного банку України, один представник профільного комітету Верховної Ради України та директор - розпорядник Фонду (за посадою). Адміністративну раду Фонду очолює голова, який щорічно обирається адміністративною радою Фонду з числа її членів. Головою адміністративної ради Фонду не може бути обраний директор - розпорядник Фонду, оскільки за посадою він є головою виконавчої дирекції Фонду. Адміністративна рада координує роботу Фонду щодо захисту інтересів вкладників банків - учасників Фонду, затверджує стратегію розвитку Фонду, звіт, кошторис витрат Фонду, здійснює контроль і нагляд за діяльністю Фонду, приймає рішення в межах своїх повноважень і несе відповідальність за виконання покладених на Фонд завдань і здійснення ним своїх функцій. Виконавча ж дирекція вирішує питання, що пов'язані з поточною діяльністю Фонду. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» до числа членів адміністративної ради відносив також одного представника асоціації банків. Зміна такого підходу у чинному законодавстві є зовсім невиправданим через ряд причин. По-перше, такий підхід до формування адміністративної ради Фонду дискримінує представників банківського сектору. Основним джерелом формування коштів Фонду є саме внески банків – учасників Фонду, а не кошти держави. По-друге, визначений порядок формування адміністративної ради Фонду не забезпечує необхідної міри її незалежності. Якщо вже говорити про незалежність, то варто зазначити, що її можна розглядати з різних позицій: як незалежність від органу, що здійснює нагляд за банківською діяльністю, та незалежність від монетарної влади; як незалежність від політичного впливу та тиску; як незалежність від впливу банків, які входять до системи гарантування вкладів; як незалежність організаційно-інституційну та незалежність професійну тощо. Якщо незалежність від органу банківського нагляду та від монетарної влади забезпечується в основному шляхом чіткого визначення всієї повноти повноважень Фонду, то незалежність від політичного впливу та від банків – учасників, а також організаційно-інституційна незалежність, забезпечується через порядок формування керівних органів Фонду. Зокрема, досягти незалежності через порядок формування адміністративної ради Фонду можна шляхом законодавчого закріплення формування адміністративної ради за участі виконавчої та законодавчої влади, а також Національного банку України як органу, на який покладається нагляд за банківською діяльністю, та безпосередньо банків як учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На думку Джиліан Гарсії, найбільш оптимальним є варіант, коли комерційні банки не допускаються до управління Фондом [15, с. 469]. Таке обмеження прямо закріплене чинним законодавством України, де зазначається, що члени органів управління або акціонери будь-яких банків не можуть бути делеговані до складу адміністративної ради. Ми ж, говорячи про необхідність впровадження участі учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в управління Фондом, мали на увазі наділення банків правом самостійно обрати особу (осіб), які б репрезентували їх в керівному органі Фонду, з дотриманням обмежень, встановлених законом. Тобто, особа, яку делегують банки до складу адміністративної ради, не має бути членом органу управління або акціонером будь-якого з банків. Нажаль, чинне законодавство не містить подібної вимоги щодо членів виконавчої дирекції та директора-розпорядника Фонду, що, на нашу думку, є недоліком який необхідно усувати. Відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для осіб, які можуть бути делеговані до складу адміністративної ради, встановлені певні вимоги. Так, членом адміністративної ради Фонду може бути особа, яка є громадянином України, постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше п’яти років, бездоганну ділову репутацію і не має непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів. Член адміністративної ради Фонду не може бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку. Строк повноважень члена адміністративної ради Фонду, крім директора - розпорядника Фонду, становить чотири роки і може бути продовжений, але не більше ніж на один строк. Такі ж вимоги ставляться і до членів виконавчої дирекції та директора-розпорядника Фонду. До вже наведених рекомендацій, Форум за фінансову стабільність додає ще одну – в керівному органі системи гарантування вкладів повинні працювати особи, які володіють відповідними знаннями, вони повинні розуміти діяльність організації та середовище, в якому вона функціонує; крім того, вони повинні мати повноваження приймати рішення. Члени керівного органу та керівництво повинні пройти тест на професійність і відповідність займаній посаді, а також бути вільними від конфлікту інтересів [18, с. 20]. На нашу думку, така практика є позитивним явищем та може бути сприйнята в Україні. Запровадження тестів допомогли б визначити придатність особи для роботи у відповідному органі чи на відповідній посаді у Фонді, адже наявність спеціальної освіти та досвіду роботи за фахом не завжди свідчать про професійність особи та здатність виконувати ті чи інші функції, а особливо, коли це стосується діяльності Фонду, який є відносно новим утворенням в Україні та здійснює специфічний вид діяльності, не притаманний жодній іншій організації. Крім того, запровадження тестів на професійність та відповідність займаній посаді дозволило б забезпечити професійну незалежність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Наявність у законодавстві застереження про те, що члени керівних органів Фонду повинні мати вищу освіту у галузях економіки, фінансів чи права, а також стаж роботи за фахом не менше п’яти років, частково задовольняє вимоги міжнародних організацій у сфері гарантування вкладів. Водночас рекомендації щодо недопущення конфлікту інтересів у членів керівних органів та керівництва Фонду не дотримуються. Як приклад, можна привести законодавчо закріплений перелік порядку припинення повноважень члена адміністративної ради Фонду. Так, за ініціативою адміністративної ради Фонду, повноваження його члена припиняються у разі: 1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням; 2) неможливості виконання покладених на нього обов’язків, у тому числі за станом здоров’я; 3) припинення трудових відносин з органом, який його делегував; 4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 5) смерті або на підставі рішення суду про визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим; 6) втрати громадянства України; 7) відсутності без поважних причин на трьох і більше засіданнях адміністративної ради Фонду поспіль. У разі припинення повноважень члена адміністративної ради орган, який його делегував, у місячний строк повинен делегувати до складу адміністративної ради нового представника, або приймає рішення про продовження строку повноважень члена адміністративної ради Фонду. Як видно, право дострокового припинення повноважень члена адміністративної ради органом, який такого члена делегував, нічим не обмежене. Це відкриває можливості для маніпулювання членами адміністративної ради органом, який їх делегував, шляхом загрози дострокового припинення повноважень з огляду, наприклад, на розходження політичних поглядів. Особливо ця проблема актуалізується в умовах постійної політичної нестабільності, яка охопила країну останніми роками. Постійні зміни складу уряду можуть спричинити постійну заміну делегованих ним членів адміністративної ради, або ж призвести до ситуації, коли термін повноважень делегованих Кабінетом Міністрів України членів, строк повноважень яких закінчився, не продовжується, але і нові члени не призначаються. Зважаючи на описані недоліки, проблема має місце і у формуванні органу, який вирішує питання, пов’язані з поточною діяльністю Фонду, - виконавчої дирекції. Її кількісний склад визначає адміністративна рада, вона ж призначає на посаду та звільняє членів виконавчої дирекції, а також директора-розпорядника Фонду, який очолює виконавчу дирекцію. Таким чином, недоліки формування адміністративної ради автоматично переносяться на виконавчу дирекцію та директора-розпорядника Фонду. Таким чином, на нашу думку, слід переглянути порядок формування керівних органів Фонду, а також вимоги, що ставляться до осіб, які претендують на участь в органах управління Фонду. Зокрема, пропонується внести зміни до порядку формування адміністративної ради Фонду. Так, адміністративна рада повинна формуватися шляхом делегування до її складу шістьох осіб – двох Верховною Радою України, двох Кабінетом Міністрів України, двох Національним банком України та двох банками – учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Директор-розпорядник входить до складу адміністративної ради за посадою. Виконавча дирекція (кількісний та особистий склад) формується адміністративною радою. Таким способом, членами адміністративної ради Фонду будуть у рівній мірі представники законодавчої та виконавчої влади, а також представники банківської спільноти. Особи, які претендують на зайняття керівних посад у Фонді або посад у керівних органах Фонду повинні відповідати вимогам професійності та відповідності займаній посаді. У світі немає єдиної моделі щодо розміру ради директорів страховика депозитів, їх кількість може варіюватися від трьох (Португалія) до чотирнадцяти (Корея). У деяких країнах (Канада і Ямайка) членами ради директорів не можуть бути директори, співробітники або керівники компаній – учасників системи страхування депозитів.Представництво у раді директорів Канадської корпорації страхування депозитів доповнюється створенням спеціалізованих комітетів для розгляду питань, що представляють взаємний інтерес, прийняття керівництва за інтервенціями, розробленого спільно корпорацією та Офісом суперінтенданта фінансових установ [17, с. 9]. Підстави припинення повноважень членів керівних органів Фонду чітко встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому припинення повноважень внаслідок відкликання особи органом, який її делегував, у перший строк повноважень, не допускається. Окрему увагу варто приділити повноваженням керівних органів Фонду та їх розподілу між такими органами. Відповідно до чинного законодавства адміністративна рада Фонду здійснює такі повноваження: 1) затверджує регламент адміністративної ради Фонду; 2) затверджує кошторис витрат Фонду; 3) затверджує стратегію розвитку Фонду та річний план його діяльності; 4) затверджує засади інвестиційної політики Фонду та щорічний інвестиційний план Фонду; 5) призначає на посаду та звільняє з посади директора - розпорядника Фонду; 6) затверджує персональний склад виконавчої дирекції Фонду за поданням директора - розпорядника Фонду; 7) погоджує рішення виконавчої дирекції про участь Фонду в міжнародних організаціях у сфері гарантування (страхування) депозитів; 8) затверджує рішення виконавчої дирекції Фонду про встановлення спеціального збору до Фонду або диференційованих зборів до Фонду залежно від ризиків банків; 9) затверджує рішення виконавчої дирекції Фонду про залучення кредиту або безповоротної фінансової допомоги; 10) щорічно визначає аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду; 11) затверджує річний звіт Фонду; 12) приймає рішення про проведення позачергової аудиторської перевірки Фонду і визначає аудитора для її проведення; 13) затверджує положення про службу внутрішнього аудиту Фонду, призначає та звільняє керівника служби внутрішнього аудиту, заслуховує та затверджує звіти служби внутрішнього аудиту; 14) затверджує вимоги до розкриття інформації про діяльність Фонду; 15) затверджує порядок та умови оплати праці членів виконавчої дирекції Фонду; 16) затверджує перелік посад працівників Фонду, на які поширюються вимоги частини другої статті 16 цього Закону, визначає умови надання Фондом позик таким працівникам; 17) приймає рішення про збільшення граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Аналіз практики діяльності Фонду показує, що частина з перелічених повноважень адміністративною радою не виконується. Зокрема, це стосується затвердження регламенту роботи адміністративної ради, організаційної структури Фонду, стандартів Фонду, Положення про виконавчу дирекцію тощо. Вказані обставини свідчать не тільки про неефективність роботи адміністративної ради, а і Фонду в цілому, що додатково підтверджується матеріалами Рахункової палати України [205]. Законодавче визначення порядку прийняття рішень адміністративною радою та їх юридичної сили є суперечливим та недосконалим. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення адміністративної ради приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше чотирьох її членів. У разі рівного розподілу голосів голос голови адміністративної ради є вирішальним. Таким чином, для прийняття будь-якого рішення достатньо голосів всього трьох, а іноді двох членів адміністративної ради з п’яти. Зважаючи на описаний вище процес формування адміністративної ради, не виключена також можливість умисного блокування роботи адміністративної ради у тому випадку, якщо Кабінет Міністрів України або Національний банк України відкличуть когось із своїх представників, або у встановлені законодавством строки не делегують представників до складу адміністративної ради. Законом також закріплено, що в окремих випадках, які визначаються регламентом роботи адміністративної ради, рішення адміністративної ради можуть прийматися шляхом опитування її членів відповідно до регламенту. Керівництво поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція на чолі з директором-розпорядником. При цьому, законодавець розділив повноваження дирекції на такі категорії: 1. Повноваження у сфері забезпечення діяльності Фонду: 1) прийняття рішень про виключення банку з числа учасників Фонду; 2) складання проекту кошторису витрат Фонду; 3) подання на затвердження адміністративній раді Фонду річний звіт Фонду; 4) скликання позачергових засідань адміністративної ради Фонду; 5) подання пропозицій щодо визначення аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду; 6) визначення структури Фонду, затвердження положення про його структурні підрозділи; 7) затвердження штатного розпису Фонду, умови та форми оплати праці працівників Фонду, крім членів виконавчої дирекції Фонду; 8) прийняття рішень про участь Фонду у міжнародних організаціях у сфері гарантування (страхування) депозитів з подальшим погодженням цього рішення адміністративною радою Фонду; 9) прийняття рішень про матеріально-технічне та кадрове забезпечення діяльності Фонду в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 10) прийняття нормативно-правових актів Фонду; 11) затвердження регламенту виконавчої дирекції Фонду; 12) подання на затвердження адміністративній раді Фонду положення про службу внутрішнього аудиту та пропозиції щодо кандидатури керівника служби внутрішнього аудиту. 2. Повноваження щодо джерел формування коштів Фонду: 1) прийняття рішень про встановлення спеціального збору до Фонду або диференційованих зборів до Фонду залежно від ризиків банків; 2) прийняття рішення про необхідність залучення кредитів Кабінету Міністрів України, Національного банку України та/або безповоротної фінансової допомоги за рахунок Державного бюджету України; 3) подання на затвердження адміністративній раді Фонду інвестиційного плану Фонду; 4) прийняття рішення про інвестування коштів Фонду відповідно до інвестиційного плану; 5) прийняття рішення про нарахування та стягнення пені за несвоєчасне перерахування банком зборів до Фонду. 3. Повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначення порядку ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначення порядку відшкодування Фондом коштів за вкладами; 3) визначення порядку ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затвердження порядку визначення банків-агентів та визначення на підставі цього порядку банків-агентів; 6) прийняття рішення про оплату Фондом витрат, пов’язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду. 4. Повноваження у сфері регуляторної діяльності: 1) затвердження порядку проведення перевірок банків Фондом та участі працівників Фонду в інспекційних перевірках, що здійснюються Національним банком України у проблемних банках; 2) прийняття рішення про здійснення планових або позапланових перевірок банків Фондом чи про участь працівників Фонду в інспекційних перевірках, що здійснюються Національним банком України у проблемних банках; 3) затвердження плану перевірок та результати їх здійснення; 4) затвердження порядку та форми подання банками звітності до Фонду; 5) прийняття рішення про подання банком інформації, іншої ніж звітність. 5. Повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку: 1) визначення умов та порядку здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків відповідно до закону; 2) призначення та відсторонення від виконання обов’язків уповноваженої особи Фонду; 3) визначення додаткових вимог до уповноваженої особи Фонду, правила контролю за уникненням конфлікту інтересів; 4) затвердження кошторису витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 5) затвердження кошторису витрат банку, пов’язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку; 6) визначення в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, додаткові види матеріального заохочення уповноваженої особи Фонду; 7) затвердження плану врегулювання та змін до нього; 8) погодження умов відчуження активів і зобов’язань від неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку, умов продажу неплатоспроможного банку інвестору або створення перехідного банку і його продажу інвестору; 9) ухвалення рішення про надання фінансової підтримки приймаючому банку; 10) затвердження звіту уповноваженої особи Фонду про виконання плану врегулювання і прийняття рішення про припинення тимчасової адміністрації банку; 11) звернення до Національного банку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 12) визначення порядку складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів; 13) затвердження результатів інвентаризації майна банку та формування його ліквідаційної маси; 14) визначення порядку та способи реалізації майна банку, що ліквідується; 15) затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури; 16) за умови недоступності вкладів у банку прийняття рішення про надання цільової позики банку з метою забезпечення виплат; 17) за умови недостатності коштів у банку для оплати витрат, пов’язаних із здійсненням діяльності, проведенням заходів та залученням до роботи осіб, прийняття рішення про оплату таких витрат банку за рахунок коштів Фонду. На нашу думку, запроваджений законом розподіл повноважень між керівними органами Фонду є цілком раціональним. По-перше, адміністративна рада є органом, на який повинне покладатися загальне управління Фондом та контроль за його діяльністю. Завданням адміністративної ради є визначення основних векторів діяльності Фонду, а також реалізація принципу стримувань та противаг. Безпосередню діяльність, пов’язану з гарантуванням вкладів, здійснює виконавча дирекція. Форма одноособового управління у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб представлена головою адміністративної ради та директором-розпорядником Фонду. Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» голова адміністративної ради очолює адміністративну раду і обирається з числа її членів щорічно. Директор-розпорядник Фонду очолює виконавчу дирекцію Фонду, призначається на посаду та звільняється з посади адміністративною радою Фонду. Рішення про обрання голови адміністративної ради Фонду та призначення чи звільнення директора-розпорядник Фонду приймаються на засіданнях адміністративної ради. Особливих вимог щодо прийняття рішень із вказаних питань законодавством не встановлено. За загальним правилом рішення адміністративної ради приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі у засіданні не менше чотирьох її членів. У разі розподілу голосів голос голови адміністративної ради є вирішальним. Щоправда, незрозумілим залишається порядок вирішення питання у разі розподілу голосів, якщо голова адміністративної ради участі у засіданні не бере. У такому випадку прийняття рішення видається неможливим. Крім того, законодавством взагалі не деталізовано порядок формування виконавчої дирекції Фонду, обрання голови адміністративної ради, призначення та звільнення директора-розпорядника Фонду, що відкриває адміністративній раді можливості до зловживань у вказаній сфері. Зважаючи на наведене, на нашу думку, доцільно визначити на законодавчому рівні порядок прийняття адміністративною радою рішень щодо формування виконавчої дирекції, обрання голови адміністративної ради, призначення та звільнення директора-розпорядника Фонду. Встановити коло осіб, які мають право ініціювати розгляд вказаних питань, вносити пропозицій до кандидатур тощо. Законодавчо визначеними мають бути підстави звільнення директора-розпорядника Фонду та членів виконавчої дирекції, що стане ще однією гарантією дотримання принципу незалежності в діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Окремої уваги заслуговує коло повноважень голови адміністративної ради Фонду та виконавчого директора Фонду. Так, відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» голова адміністративної ради Фонду здійснює такі повноваження: 1) організовує засідання адміністративної ради Фонду та головує на них; 2) підписує протоколи засідань адміністративної ради Фонду; 3) розподіляє обов’язки між членами адміністративної ради Фонду; 4) здійснює інші повноваження і функції відповідно до регламенту адміністративної ради Фонду. Оскільки регламент адміністративної ради, на жаль, не розроблений і не затверджений, остання норма фактично не працює. То ж відповідно до законодавства роль голови адміністративної ради зводиться до головування на засіданнях адміністративної ради, підписання протоколу засідань та розподілу обов’язків між членами адміністративної ради, а для цього достатньо обрання головуючого на засіданні адміністративної ради.
Вся работа доступна по ссылке |
Ссылки: 
Счетчики:
|
