Система вправ з формування соціокультурної компетенції студентів мовних спеціальностей засобами англійського фольклору

Будь-яка методика навчання реалізується у спеціальній системі, створення якої передбачає розгляд певних передумов – вимог до вправ та критеріїв їх класифікації. Система вправ є головним чинником, який забезпечує навчальний процес та досягнення успіху в оволодінні мовою.

При розробці системи вправ з формування СКК студентів мовних спеціальностей засобами АФ було враховано визначені в попередньому розділі: 1) сутність феномена «соціокультурна компетенція студентів мовних спеціальностей засобами англійського фольклору»; 2) жанри та лінгвістичні особливості ФТ; 3) дидактичні, методичні, лінгвістичні та психологічні принципи, які виступили підґрунтям для функціонування системи вправ; 4) критерії відбору навчального матеріалу; 5) виокремлені знання, навички та вміння. Перш ніж розглянути сутність запропонованої системи вправ, визначимо поняття «вправа», «система» і «система вправ».

За словниковими джерелами, термін «вправа» визначають як: 1) структурну одиницю методичної організації навчального матеріалу, яка використовується в навчальному процесі [1]; 2) повторне виконання дії з метою її засвоєння [99, С. 361], [70, С. 59]. Вчені (С. Ніколаєва, Н. Скляренко) визначають термін «вправа» як спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення [137, С. 64].

Під терміном «система» розуміють сукупність елементів, що знаходяться в стосунках і зв’язках один з одним і утворюють певну цілісність, єдність [1]. А «система вправ» визначається як сукупність типів і видів вправ, які об’єднано за призначенням, матеріалом і способом їх виконання [1]. С. Шатілов дає визначення системі вправ як сукупності необхідних типів, видів і різновидів вправ, що виконуються у такій послідовності та в такій кількості, які враховують закономірності формування навичок у різних видах мовленнєвої діяльності в їх взаємодії і забезпечують максимально високий рівень оволодіння іноземною мовою за даних умов [241, С. 59].

Проблему розробки системи вправ досліджували такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як: І. Бім, Н. Бориско, І. Грузинська, П. Гурвіч, Р. Мартинова, Ю. Пассов, В. Скалкін, Н. Скляренко, Г. Харлов, С. Шатілов, S. Blum-Kulka, P. Brown, R.Lado та інші.

З метою побудови системи вправ із формування СКК студентів мовних спеціальностей засобами АФ розглянемо: 1) вимоги до вправ як основного засобу організації навчальної діяльності та 2) визначемо типи та види вправ для формування СКК студентів мовних спеціальностей засобами АФ.

Розглянемо вимоги до вправ. Кожна вправа незалежно від її характеру має три- або чотирифазну структуру (завдання, зразок виконання, виконання завдання, контроль) [137, С. 64]. Зразок виконання є факультативним компонентом, оскільки в деяких вправах у ньому немає потреби. Отже, проаналізуємо вимоги до структурних компонентів вправ.

Вимогою до першого структурного компонента вправи – «завдання» є наявність мотиву (вмотивованість) до виконання певної мовленнєвої дії / діяльності. У завданні до вправи повинно чітко вказуватися, з якою метою студенти виконують вправу. Мотивація мовленнєвої діяльності забезпечувалася шляхом стимулювання пізнавальної потреби студентів у процесі ознайомлення і вивчення різноманітних жанрів АФ.

Процес реального спілкування, як слушно зауважує Н. Скляренко, завжди проходить у різноманітних ситуаціях, тому в завданнях до вправ з продуктивних видів мовлення (говоріння, письма) мають створюватися навчально-комунікативні ситуації [203, С. 3]. Тому у навчально-комунікативних ситуаціях необхідно вказувати комунікантів, їх стосунки, комунікативні наміри та обставини спілкування.

Ще однією вимогою до завдання є елемент новизни, оскільки в реальному спілкуванні людина завжди дізнається про щось нове або інформує кого-небудь про якісь події. Наявність елемента новизни у завданні до вправ із формування СКК засобами АФ забезпечувалася шляхом варіювання автентичного мовного матеріалу, а саме за рахунок розмаїття жанрів АФ, з якими студенти не були ознайомлені раніше.

Наступною вимогою як до завдання, так і до змісту вправи постає культурологічна спрямованість, оскільки вивчення ІМ невідривно пов’язане з культурою. Н. Скляренко зазначає, що зміст переважної кількості вправ повинен знайомити студентів із культурними реаліями країни, мова якої вивчається, її історією, традиціями, характерами та звичками людей [203, С. 3]. Отже, цій вимозі повністю відповідає АФ, який містить у собі вищезазначені складові культури.

Розглянемо вимоги, що висуваються до виконання завдання вправ. За ступенем керованості мовленнєвими діями, тих хто навчається, розрізняють повністю керовані мовленнєві дії, частково керовані дії та дії з мінімальним рівнем керування [203, С. 4]. Рівень керованості мовленнєвими діями студентів при виконанні вправ залежав від етапу формування СКК студентів мовних спеціальностей засобами АФ.

Стосовно вимоги наявності / відсутності опор до системи вправ увійшли вправи як без опор, так і з опорами. При формуванні СКК студентів мовних спеціальностей засобами АФ використовувались такі опори: збірки загадок / лімериків, дитячих віршів, прислів’їв та приказок, англо-англійські словники, лінгвокраїнознавчі словники, лінгвокраїнознавчі коментарі, таблиці, схеми, колажі.

Останнім структурним компонентом вправи виступає контроль. Основним об’єктом контролю є рівень сформованості вмінь студентів володіння навчально-мовленнєвими одиницями з соціокультурним компонентом семантики, а також рівень володіння СКІ відповідно до комунікативної ситуації.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/40202.html