Склад і статус учасників процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів

Як уже наголошувалося, досудовий порядок врегулювання спорів – це процедура, сенс якої полягає у врегулюванні з постраждалою стороною в добровільному порядку майнових або не майнових вимог, без використання судочинства.

Подібні способи вирішення спорів мають велику кількість переваг: можна уникнути зайвих витрат грошових коштів (на позовні заяви, державне мито, формування необхідних документів, супутні послуги з представництва в судових інстанціях). Ідентичні ситуації також виникають, коли відповідач вирішує піти назустріч позивачеві – усі витрати, яких було понесено при підготовці до судового розгляду, виплачуються за фактом зроблених юридичних послугах. Написання і подання позовної заяви до суду, а також підготовка супутніх процесуальних документів – не просто формальність, це кропітка і ретельна процедура. Отже, завдання сторін спору значною мірою спрощується.

На теперішній час для проведення переговорів з досудового врегулювання адміністративних спорів заінтересована сторона повинна подати заяву (або обидві сторони разом подають спільну заяву) на ім’я голови окружного адміністративного суду про проведення таких переговорів (конференції). Заява подається до початку розгляду справи по суті. Однак, заяву може буде подано і після початку розгляду справи по суті, у такому разі на час проведення переговорів, провадження по справі має бути зупиненим. Якщо таку заяву подала тільки одна сторона (потенційна сторона), то суд повідомляє іншу сторону (сторін) про подачу такої заяви та пропонує подати аналогічну заяву у встановлений строк, а також повідомляє про наслідки неподання заяви.

У разі, якщо від цієї сторони не надійшло заяви про проведення досудового врегулювання спору, то ця сторона вважається такою, що не погоджується на проведення досудового врегулювання спору. У такому разі процедура з досудового врегулювання спору не буде розпочатою, оскільки вона ґрунтується на засадах добровільності участі сторін і ніхто не може примусити сторону до проведення досудового врегулювання спору.

Як зазначалось вище, досудове врегулювання адміністративного спору вже застосовується в Одеській та Івано-Франківській областях. І хоча це досить нова процедура, уже виникають розбіжності у формі її проведення. Так, Івано-Франківський окружний адміністративний суд вважає, що суддя, який буде допомагати сторонам у проведенні переговорів, призначається серед визначеного переліку суддів, шляхом автоматизованого розподілу справ [180]. Натомість Одеський окружний адміністративний суд стверджує, що в заяві сторони мають вказати, хто із суддів адміністративного суду має стати посередником у досудовому врегулюванні їх спору: заявник має вказати трьох таких суддів і голова окружного адміністративного суду, розглянувши заяви (або спільну заяву), призначає одного із трьох указаних у цій заяві суддів для проведення переговорів із зазначеними сторонами та передає заяву призначеному судді. Якщо справа знаходиться у провадженні судді, що має право здійснювати досудове врегулювання спору, та сторони не заперечують щодо проведення переговорів саме із цим суддею, то вони мають право зазначити в заяві лише цього суддю, і голова окружного адміністративного суду передає заяву цьому судді [181].

Заява про проведення переговорів може бути подана сторонами (стороною) на будь-якій стадії судового процесу до закінчення з’ясування судом усіх обставин справи, перевірки їх доказів та переходу до судових дебатів.

Отже, вважаємо, що суб’єктами досудового врегулювання адміністративних спорів є призначений суддя суддя-посередник (медіатор), сторони спору, їхні представники та інші особи, які можуть долучатися до процедури у якості свідків, експертів, перекладачів. Уявляється, що статусу сторін досудового врегулювання спору учасники набувають з моменту:

прийняття судом заяви про досудове врегулювання адміністративного спору та погодження відповідача на досудове врегулювання адміністративного спору у разі, коли заяву про таке врегулювання подає лише одна зацікавлена сторона;

прийняття судом заяви про досудове врегулювання адміністративного спору та призначення судді-посередника (медіатора) у разі, коли мала місце спільна заява заінтересованих осіб.

Іншими учасниками досудового врегулювання адміністративного спору можуть бути представники сторін, експерти, спеціалісти, фахівці, інші особи за умови подання ними письмової згоди на дотримання принципів та процедури досудового врегулювання спору. Звичайно, особлива увага тут приділяється забезпеченню принципу конфіденційності означеної процедури.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 КАС України на час проведення переговорів провадження по справі зупиняється.

Варто підкреслити, що сторони беруть участь у процедурі досудового врегулювання адміністративного спору тільки за своїм бажанням. Вони самі прийма­ють рішення про початок, продовжен­ня або припинення процедури. Сторони лише з доброї волі можуть також прийняти ту чи іншу пропозицію, погодитися з тією чи іншою домовлені­стю. Діюче законодавство України не передбачає обов’язкового врегулювання адміністративного спору, що є цілком обґрунтованим, оскільки саме добровільність у зверненні до такої процедури та добровільність виконання угоди за її результатами є наріжним каменем досудового врегулювання адміністративного спору.

Переговори з досудового врегулювання адміністративного спору ведуться в закритому приміщенні, не підлягають гласності, не проводяться звукозапис та відеозапис як технічними засобами суду, так і учасників переговорів, протокол не ведеться. Будь-яка інформація, отримана під час проведення переговорів, не може бути використана у подальшому.

Отже, сторони, і судді-посередник (медіатор) беруть на себе зо­бов’язання не розголошувати інфор­мацію, що належить до процедури досудового врегулювання адміністративного спору. Таким чином, жодна сторона та її представники не намагатимуться використовувати будь-яку кореспонденцію, інформацію, документи та інші докази, які були одержані ними від інших учасників у процесі переговорів, як фактичні докази у рамках цієї справи або іншої судової справи, в інших публічно-правових та приватноправових судових процедурах. Результати роботи судді-медіатора та матеріали судді-медіатора, а також кореспонденція, що мала місце в процесі переговорів, мають конфіденційний характер. Жодна сторона та її представники не будуть намагатись викликати суддю чи іншу особу як свідка у рамках цієї справи чи будь-яких інших справ та процесуальних дій, пов’язаних зі спором, що був предметом переговорів із досудового врегулювання спору. Суддя-посередник (медіатор)  не буде стороною та іншим  учасником процесу у будь-яких справах, процесуальних діях, пов’язаних з предметом переговорів із досудового врегулювання спору.

Переговори ведуться мовою, найбільш прийнятною для учасників переговорів (українською чи російською мовами). Якщо учасники переговорів не володіють цими мовами, то вони мають право користуватися допомогою перекладача.

Перед початком проведення переговорів суддя роз’яснює сторонам (учасникам переговорів) їх права та обов’язки, правові наслідки досягнення мирової угоди та безрезультатних переговорів, роз’яснює роль судді у проведенні цих переговорів.

Оскільки процедура досудового врегулювання адміністративно-правового  спору має мінімальні формальні вимоги щодо її оформлен­ня, збереження балансу сил між сторо­нами, забезпечення рівноправної учас­ті сторін є турботою судді-посередника (медіатора).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень. Разом із тим один із них репрезентує владу, а отже наділений повноваженнями впливати на іншу сторону, примушувати її до виконання певних рішень. Очевидно, що нерівність учасників таких відносин зумовлена різним обсягом їхньої правосуб’єктності. Владність повноважень такого суб'єкта виявляється в тому, що він вправі приймати рішення, які стосуються прав, свобод та інтересів осіб і мають обов’язково ними виконуватися. Звідси випливає нерівність учасників відносин, яка має прояв в тому, що носій владних повноважень може без згоди на те іншої сторони ухвалювати щодо неї обов'язкові рішення і примушувати до їх виконання [154, с. 445].

Тож суддя-посередник (медіатор) по­винен стежити за тим, щоб жодна із сторін не була ущемленою у своїх пра­вах, щоб кожній із сторін рівною мірою було надано можливість висло­витися і представити своє бачення ситуації, відомості, які вона вважає важливими. Всі сторони спору мають рівні права як при виборі судді-медіатора, так і при визначенні необхідності своєї участі у процедурі, її припиненні або зміні судді-медіатора. Суддя-посередник (медіатор)  не володіє будь-якими владними повноваженнями стосовно сторін спору, але він також має право припинити процеду­ру, роз’яснивши сторонам причину свого рішення.

Якщо учасникам переговорів зрозумілі їх права, обов’язки та порядок проведення переговорів, суддя-посередник (медіатор) надає їм для підписання розписку та угоду. Угода та розписка також підписуються суддею-посередником (медіатором), який веде переговори. Після цього суддя-посередник (медіатор) надає можливість висловити свої позиції та доводи по суті спору кожній стороні. Після виступу учасників суддя-посередник (медіатор) продовжує ведення переговорів у порядку, який, на його думку, є найбільш прийнятним для досягнення домовленості між сторонами.

Перед проведенням конференції суддя, який погоджується виконувати відповідну функцію у процесі переговорів з досудового врегулювання спору, одержує від учасників конференції спільну заяву такого змісту: «Ми, що нижче підписалися, сторони та їх представники погоджуємося на проведення переговорів щодо досудового врегулювання спору за допомогою судді. Порядок та умови проведення, права та обов’язки учасників переговорів та судді роз’яснені, зрозумілі, додаткового роз’яснення не потребують. Судді, який бере участь у конференції, довіряємо», яку засвідчує своїм підписом, що свідчить про його згоду на участь у процедурі досудового врегулювання спору.

Безпосередньо перед початком розгляду адміністративної справи по суті у порядку досудового врегулювання сторони (їх представники) підписують угоду. Так, сторони та їх представники визнають та погоджуються, що процес переговорів із врегулювання спору є спробою вирішити спір за допомогою судді-посередника (медіатора), тому вся інформація, документи та відомості, якими сторони обмінюватимуться у процесі досудового врегулювання спору, а також уся кореспонденція між кожною із сторін та суддею-посередником (медіатором) ні в якому разі не може бути розголошена без відповідної згоди та становитиме невід’ємну складову процедури досудового врегулювання адміністративного спору.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/36974.html