---

Адміністративна відповідальність у сфері забезпечення інформаційної безпеки

З метою задоволення національних інтересів у інформаційній сфері право виконує ряд загально-соціальних, спеціально-юридичних функцій, серед яких: упорядкування суспільних відносин шляхом визначення правил поведінки, закріплення основних прав і свобод людини та громадянина, визначення компетенції та повноважень державних органів і посадових осіб та встановлення і гарантування заходів державного примусу з метою їх захисту та попередження будь-яких правопорушень тощо [162, с. 8].

Становлення інформаційного суспільства в Україні обумовило актуальність дослідження вітчизняного адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки.

Виходячи з розуміння загальної проблематики інформаційної безпеки, нами були поставлені такі завдання:

– виділити особливості адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України;

– визначити поняття адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про основи національної безпеки України» правову основу у сфері національної безпеки України становлять Конституція України та інші закони України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані на виконання законів інші нормативно-правові акти [141].

Виходячи із цього, при аналізі норм діючого Кодексу України про адміністративні правопорушення наша увага була сконцентрована на ряді ключових напрямків, де законодавство про адміністративні правопорушення може відіграти важливу роль у рішенні загального завдання забезпечення інформаційної безпеки. Такими напрямками вважаємо:

– забезпечення доступу громадян і юридичних осіб до достовірної інформації, необхідної для реалізації приналежних їм прав, свобод і забезпечення законних інтересів;

– забезпечення превентивного оповіщення громадян і юридичних осіб про факти і події, що створюють загрозу їхній безпеці;

– забезпечення обмеження доступу до певних категорій відомостей, поширення яких може завдати шкоди правам і свободам людини, законної діяльності юридичних осіб або національній безпеці держави.

Кожний із зазначених вище напрямків підпадає під завдання законодавства про адміністративні правопорушення та стосується проблеми захисту особи, охорони прав і свобод у сфері інформаційної безпеки.

Варто також мати на увазі, що адміністративна відповідальність фізичних осіб за правопорушення в сфері забезпечення інформаційної безпеки є лише частиною загального комплексу юридичної відповідальності, що забезпечує правову охорону даних відносин.

Отже можна зробити висновок, що при розгляді проблем встановлення адміністративної відповідальності у сфері забезпечення інформаційної безпеки необхідно також акцентувати увагу на сфері державного управління, тобто на тих правопорушеннях, які перешкоджають ефективному забезпеченню інформаційної безпеки органами виконавчої влади.

Саме тому з метою забезпечення адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційної безпеки та захисту інформації законодавець встановив не тільки порядок і правила обігу з інформацією та окремими її видами, але і правові заборони їхнього порушення та відповідні заходи юридичної відповідальності, передбачені нормами різних галузей права.

Особливе місце в системі адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України посідає Кодекс України про адміністративні правопорушення та Кодекс про адміністративне судочинство [52, 51].

Так, у особливій частині Кодексу України про адміністративні правопорушення міститься ряд складів правопорушень, за які передбачена адміністративна відповідальність.

У ст. 41-3 глави 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення» передбачено накладання штрафу за ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод.

У ст. 51-2 глави 6 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення, що посягають на власність» передбачається накладання штрафу з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення за порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності.

Глава 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури» містить ряд правопорушень інформаційного характеру, серед яких: перекручення або приховування даних державного земельного кадастру (ст. 53-2); порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів (ст. 82-1); виробництво продукції з відходів чи з їх використанням без відповідної нормативно-технічної та технологічної документації (ст. 82-2); приховування, перекручення або відмова від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними (ст. 82-3); відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації (ст. 91-4); порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи (ст. 92-1) тощо [52].

Комплексний підхід до адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки нормами адміністративного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що ці норми відображають сутність і втримування суспільних відносин, які складаються в даній сфері та утворюють єдиний комплекс міжгалузевого правового регулювання, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку правопорушень у сфері інформації та необхідності організації їхнього попередження в рамках самостійного напрямку правоохоронної політики.

Подальший науковий аналіз механізму здійснення правопорушень у сфері адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки необхідний для правильної соціально-правової оцінки даної категорії зазіхань і вироблення дійових заходів протидії їм.

Особливо важливою для розкриття питання адміністративних правопорушень інформаційного характеру є глава 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку». Саме в ній передбачені актуальні склади адміністративних правопорушень: порушення правил реєстрації торговельних суден (неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органу реєстрації судна про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в установленому порядку до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України; ухилення від реєстрації судна) (ст. 116-3); порушення умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікації, поштового зв'язку та користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями, дозволами (ст. 145); порушення правил реалізації, експлуатації радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, а також користування радіочастотним ресурсом України (ст. 146); порушення правил охорони ліній і споруд зв'язку (ст. 147); пошкодження таксофонів (ст. 148); порушення правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (ст. 148-1); порушення порядку та умов надання послуг зв'язку в мережах загального користування (ст. 148-2); використання засобів зв'язку з метою, що суперечить інтересам держави, з метою порушення громадського порядку та посягання на честь і гідність громадян (ст. 148-3); використання технічних засобів та обладнання, що застосовуються в мережах зв'язку загального користування, без документа про підтвердження відповідності (ст. 148-4); порушення правил про взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж загального користування (ст. 148-5) [52].

За результатами заходів державного нагляду, проведених у 2010 році, Державною інспекцією зв’язку складено 2057 актів перевірок та довідок, згідно з якими складено 1137 протоколи про скоєння адміністративних правопорушень за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення: ст. 1 та 45–151 (порушення ліцензійних умов), 146–947 (порушення правил реалізації експлуатації радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, а також користування радіочастотним ресурсом України), 147–3 (порушення правил охорони ліній і споруд зв’язку або пошкодження кабельної та інших видів ліній зв’язку), 148-1 – 1 (порушення Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг),
148-2 – 14 (порушення порядку та умов надання послуг зв’язку в мережах загального користування), 148-4 – 5 (використання технічних засобів та обладнання, що застосовується в мережах зв’язку загального користування без документа про підтвердження відповідності).

За протоколами про адміністративні правопорушення за статтями 145, 147, 148-1, 148-2, 148-4, 188-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення винесено 187 постанов. У результаті застосування адміністративних стягнень (штрафів) за вказаними постановами до Державного бюджету України 2010 році надійшло 171 890 грн.

Матеріали 950 справ за ст. 146 та 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення направлено до судів. За результатами винесених судами постанов за справами про адміністративні правопорушення за ст. 146 та ст. 164 накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу на загальну суму 252 240 грн., з них 51 з конфіскацією радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у кількості 88 одиниць.

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/15566.html