Напрями удосконалення методико-організаційних положень обліку операцій з експорту товарів

Підвищення достовірності облікових даних за операціями з експорту товарів, полягає в чіткій організації та дотриманні вимог в процесі здійснення операцій експорту.

Так, для правильного визначення моменту визнання доходу від  операцій з експорту потрібно враховувати положення П(С)БО 15 „Дохід" [150, с.7]. Відповідно до цього стандарту, дохід від реалізації товарів, визнається за наявності наступних умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на товар;

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованим товаром;

- сума доходу може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що внаслідок операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Так як перші два критерії випливають з права власності на цінності (майно), то важливим є визначення саме моменту переходу права власності від суб’єкта господарювання (власника) до іншої особи.

А тому, ураховуючи особливості визнання переходу прав власності на товарно-матеріальні та нематеріальні цінності (майно) від продавця к покупцю у моментом їх передачі, відповідно до ст. 334 «Цивільного кодексу України» необхідно уточнити порядок обліку цінностей (майна), що вибувають (відчужуються) для реалізації з підприємства продавця.

Такими моментами можуть бути як передача (вручення) цінностей (майна) безпосередньо покупцю, так і перевізникові у разі його відчуження без зобов’язання доставки (до передання цінностей (майна) прирівнюється  вручення  коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа). Тобто передача (вручення) цінностей (майна), що відчужені для виконання договорів купівлі-продажу може відбуватися за місцем знаходження продавця, або покупця, або перевізника, або іншим встановленим договором місцем. А тому у всіх випадках (крім за місцем знаходження продавця) складається ситуація коли відчужені цінності (майно) відсутні у наявності, а момент передачі прав власності на них покупцю ще не настав. Така ситуація ускладнює як облік самих відчужених цінностей за рахунками на яких вони обліковуються у разі своєї наявності, так і облік доходів, витрат, інших активів, заборгованостей, капіталу та інших чинників, пов’язаних з їх відчуженням.

Це стосується всіх господарських операцій, що випливають з договорів купівлі-продажу продукції, товарів, робіт, послуг та інших активів (постачання, оптова, роздрібна торгівля, міна (бартер), консигнація, агентські договори тощо). У разі коли мова йде про передачу до прийняття результатів робіт та послуг, слід зупинитися на визнанні доходу від їх реалізації.

Так у ПСБО 15 «Дохід» відсутня вимога щодо критеріїв, які витікають з прав власності на цінності (активи), у разі передачі до прийняття результатів робіт, і це коли більшість виконаних робіт  мають матеріальну форму і для їх виробництва споживаються різні активи (ресурси). Тому на думку автора було б доцільно додати до критеріїв визнання доходу від реалізації робіт вимогу передачі контролю, ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на результати праці з їх виконання.

Крім того відсутність активів відбувається в результаті здійснення операцій з надання власником у користування, розпорядження, володіння цінностей (майна) без передачі права власності (інші типи вибуття активів) за договорами передачі у тимчасове користування (оренду), у переробку, під заставу тощо, які передбачають право цього власника на отримання певного доходу. Зазначені економічні принципи отримання доходу без передачі права власності на активи закріплені у п. 20 ПСБО 15 «Дохід», де до такого доходу віднесений дохід, що виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами. Такий дохід визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо: імовірне надходження  економічних  вигод,  пов’язаних  з такою операцією; дохід може бути достовірно оцінений. Як видно наведені критерії практично збігаються з двома останніми критеріями визнання доходу від реалізації продукції (товарів, інших активів), що підтверджує законодавчо встановлене право власності на цінності приносити дохід.

Також в діяльності підприємств існують ситуації коли на активи підприємства накладається арешт або різні застереження щодо їх використання (обмеження) у разі порушення митного, цивільного, господарського та іншого законодавства, а також підприємство добровільно обтяжує свої активи, що передаються під заставу (іпотека, заклад) у разі здійснення господарських операцій з залучення коштів інших суб’єктів господарювання.

Враховуючи вищезазначене, автором пропонується внести зміни до порядку обліку оборотних активів, за ознакою «оборотні активи, що відсутні та обтяжені без передачі права власності». Це поглибить економічну сутність щодо визнання та оцінки таких активів в обліку та дозволить використовуючи метод «система рахунків» внести зміни до діючого плану рахунків бухгалтерського обліку і порядку його застосування.

До оборотних активів, що відсутні (з відчуженням чи без нього) без передачі права власності автором віднесені оборотні активи, що фактично відсутні у наявності підприємства (власника) але право власності на які за ним зберігається і може бути юридично (документально) підтверджене.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/88136.html