Розвиток системи організаційно-інформаційного забезпечення аудиту дебіторської і кредиторської заборгованостей

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується інтеграцією до міжнародних стандартів, ряд нормативних актів протягом 2012-2013 рр. були змінені, з метою наближення та підвищення рівня прозорості фінансової звітності для розширення кола користувачів цією інформацією. Все це стимулює розвиток і задає вектор подальшої еволюції аудиту як інструменту, здатного захистити й задовольнити інформаційні потреби користувачів для прийняття управлінських рішень.

Розвиток процесу організації і методики зовнішнього та внутрішнього аудиту, в тому числі дебіторської і кредиторської заборгованостей, досліджували ряд відомих вчених, зокрема: Білуха М.Т. [36], Акімова Н.С. [8], Бородкін О.С., Бутинець Ф.Ф. [49], Кулаковська Л.П. [121], Вірник В.Г. [57], Безпалова О.О. [15], Бондар М.І. [42], Назарова К.О. [148, 149], Никонович М.О. [156], Савченко В.Я. [197] та інші [119, 138, 144, 237].

У сучасних умовах господарювання, коли економічна ситуація в державі залишається нестабільною, діяльність підприємств супроводжується різноманітними ризиками, виникає необхідність у контролі, як ззовні, так і внутрішньо.

В роботах цих вчених акцентується увага на те, що одним із найефективніших способів контролю, який може задовольнити запити власників та керівників торговельних підприємств у отриманні інформації про реальний стан справ на підприємстві і напрями його поліпшення, виступає аудит, який в свою чергу може бути зовнішнім і внутрішнім. Поступово внутрішній аудит перетворюється в один з найбільш дієвих інструментів, що дозволяє виявити можливості підвищення ефективності бізнесу. Тому він розглядається сьогодні як один з найбільш дієвих інструментів в системі управління підприємством.

Для України характерне поширення аудиту та аудиторських послуг, широке розповсюдження яких обумовило взаємною зацікавленістю підприємства, держави та аудитора в отриманні об’єктивної інформації щодо достовірності фінансової звітності та її відповідності чинній нормативно-правовій базі. Оскільки наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу та надає можливість оцінювати та прогнозувати наслідки різних економічних рішень.

Аналіз наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених [36, 179, 207] та нормативної бази  [141], яка регулює проведення аудиту, дозволили встановити відмінності та схожі риси між зовнішнім і внутрішнім аудитом (дод. У). Як наслідок, проведена систематизація дозволила дійти висновків:

• замовниками внутрішнього аудиту є вище керівництво підприємств (директор або рада директорів), а зовнішнього – власники підприємства.;
• зовнішній аудит здійснюється в основному в один і той же період часу щороку, а внутрішній аудит не має чіткого часового зв’язку;
• внутрішній аудит дозволяє здійснювати більш глибокий аналіз підприємства, максимально враховуючи його специфіку;
• зовнішній аудит здійснюється в основному раз на рік, тому не може своєчасно виявити та попередити помилки у поточному періоді, як це притаманно внутрішньому аудиті;
• зовнішній аудит регламентується нормативно-законодавчою базою, а внутрішній аудит характеризується її відсутністю на законодавчому рівні країни.

З точки зору системного підходу до організації й здійсненню процесу аудиту як зовнішнього, так і внутрішнього, важливим моментом є налагодження організаційно-інформаційного забезпечення його проведення. Невідповідність чинному законодавству існування тих чи інших видів заборгованостей на торговельних підприємствах, внутрішнім його положенням, планам - мають бути не тільки виявлені, проаналізовані, встановлені причини та винні особи, але й документально зафіксовані у робочих документах та розроблені заходи щодо попередження виникнення повторних ситуацій.

Користувачами інформації аудиту з поділом на внутрішні споживачі (менеджери, акціонери) та зовнішні (банки, страхові компанії, торговельні партнери, інвестори). Ефективна господарська діяльність в умовах ринкової економіки можлива лише за достатньої поінформованості користувачів, які створюють аудитори. Повна, оперативна, достовірна інформація про зовнішні чинники впливу та внутрішнє середовище підприємства дає змогу приймати результативні управлінські рішення, пристосовуватися до нових обставин та здійснювати процес аудиту. Необхідність здійснення такої інтенсивної інформаційної політики наразі усвідомлюють далеко не всі керівники підприємств. Проте поступове зростання ролі інформаційних ресурсів – це реалії сучасної економіки, що характерно для торговельних підприємств.

Організація і методика аудиту визначається, передусім, належним організаційно-інформаційним забезпеченням аудитора про суб'єкт господарської діяльності. Зростання обсягів інформації потребує від аудитора певної її систематизації і класифікації, оскільки без такого підходу важко зібрати необхідні аудиторські докази, правильно оцінити господарські явища, факти, процеси виробництва.

Заслуговує на увагу підхід Тарасюка М. В., який запропонував визначити основними елементами системи інформаційного забезпечення контролінгу в управлінні торговельними мережами підсистему збирання інформації про стан зовнішнього середовища, підсистему збирання інформації про стан внутрішнього середовища, підсистему інформаційних потоків та інформаційні технології [213, с. 268]. Аудитор також розпочинає свою роботу з цих етапів та відображає цю інформацію в свої робочій документації.

Сметанко О. М., розглядаючи питання внутрішнього аудиту дебіторської заборгованості для управління підприємством [201], зазначає особливості перевірки таких первинних документів бухгалтерського обліку як договори, дані синтетичних рахунків тощо. Таким чином, очевидно, під інформаційною системою аудиту автор розуміє систему бухгалтерського обліку, а під інформаційними ресурсами – її дані.

Варто зазначити, що багато науковців, досліджуючи питання інформаційного забезпечення аудиту, розглядають при цьому існуючі системи обліку, їх організацію, функціонування та основні недоліки. Упродовж багатьох років дані обліку були практично єдиним джерелом інформації про діяльність підприємства, на основі їх приймалися управлінські рішення. Саме тому для більшості науковців проблеми інформаційної забезпеченості – це, насамперед, проблеми існуючої системи обліку, недосконалості її основних методологічних і практичних організаційних положень.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/38200.html