Об’єктивна сторона сприяння вчиненню терористичного акту

Будь-яку діяльність людини, у тому числі і злочинну, можна розподілити на складові частини: інтелектуально-вольову, яка полягає у прийнятті певного рішення, усвідомлення шляхів і засобів досягнення певних цілей, і дійову, яка пов’язана з перетворенням цього рішення у дійсність шляхом конкретної поведінки. Цю другу сторону діяльності людини прийнято називати об’єктивною стороною.

У теорії кримінального права об’єктивна сторона злочину є найбільш складним та змістовним вченням. Це зовнішня сторона злочину, дослідження якої дозволяє зробити висновок не лише про цей елемент складу злочину, а й визначити об’єкт посягання та встановити форму вини.

Так, на думку окремих науковців об’єктивна сторона складу злочину – це елемент здатний віддзеркалювати зовнішній прояв посягання, умови та обставини його здійснення, процес розвитку, можливість настання суттєвої шкоди, а в кінцевому підсумку – і реальне припинення суспільних відносин, незважаючи на їх гарантовану охорону з боку кримінального законодавства [91, с. 301].

Отже, об’єктивна сторона злочину, як слушно зауважують В.Б. Малінін та А.Ф. Парфєнов, це зовнішній акт злочинного діяння (дія чи бездіяльність), яке скоюється певним способом у конкретних умовах місця, часу і обстановці, іноді з застосуванням знарядь і інших засобів, яке тягне у матеріальних складах певні шкідливі наслідки [101, с. 13].

До цих ознак Г.В. Чеботарьова вважає за необхідне додати ще одну – компоненти об’єктивної сторони виступають предметом суб’єктивної оцінки винної особи [207, с. 249-254]. В цьому проявляється взаємозв’язок об’єктивної та суб’єктивної сторони складу злочину.

Опис об’єктивної сторони злочину займає, як правило, найбільше місця у складах злочинів, передбачених нормами Особливої частини кримінального законодавства. Це обумовлено тим, що, характеризуючи об’єктивну сторону злочину, необхідно точно вказати її зовнішні ознаки та всі інші об’єктивні ознаки, що мають вирішальне значення для специфічного характеру, спрямованості і форм посягання [156, с. 18].

Як правильно зазначається в літературі, розпливчастий, неточний опис ознак об’єктивної сторони може призвести до непотрібного і шкідливого розширення меж кримінальної відповідальності або до їх необґрунтованого звуження [95, с. 59], тобто саме ознаки об’єктивної сторони злочину найчастіше визначають межі кримінальної відповідальності.

Залежно від характеру шкідливих наслідків в охоронюваних кримінальним законом об’єктах диспозиції статей Особливої частини КК конструюють об’єктивну сторону складу злочину по-різному. У ряді випадків закінчений склад злочину законодавець пов’язує з настанням певних, визначених у законі наслідків. Такі злочини прийнято називати злочинами з матеріальним складом.

В інших випадках кримінальний закон вважає злочин закінченим після скоєння суспільно-небезпечного діяння (дії або бездіяльності) незалежно від настання суспільно-небезпечних наслідків. Такі злочини в теорії кримінального вважаються злочинами з формальним складом. У той же час, як справедливо зазначається у науковій літературі, у реальній дійсності усі злочини, в тому числі з формальним складом, завжди тягнуть за собою які-небудь шкідливі в оточуючому середовищі, в охоронюваних кримінальним законом об’єктах. Однак ці зміни і наслідки не включені законодавцем до складу формальних злочинів і при вирішенні питання про наявність чи відсутність в діянні складу злочину не приймаються до уваги [117, с. 192].

Зауважимо, що законодавець обирає той чи інший спосіб конструювання об’єктивної сторони злочину не випадково, а з урахуванням характеру і специфічних особливостей суспільної небезпеки відповідного злочину і можливостей кримінально-правових заходів боротьби з ним.

Сприяння вчиненню терористичного акту відноситься до злочинів з формальним складом, оскільки законодавець не пов’язує кримінальну відповідальність за цей злочин з настанням певних суспільно небезпечних наслідків. Центральне місце у таких злочинах займає суспільно небезпечне діяння і його ознаки.

Родовим поняттям щодо діянь, перелічених у диспозиції частини 1 статті 258-4 КК України виступає термін «сприяння». Відповідно до тлумачних словників «сприяти» означає: позитивно впливати на що-небудь; створювати відповідні умови для здійснення, виконання, та ін. чого-небудь; подавати допомогу в чому-небудь; бути причиною або наслідком виникнення, існування і т. ін. чого-небудь; створювати, викликати бажання виконувати яку-небудь дію [121, с. 398; 27, с. 1377].

На відміну від фінансування тероризму (стаття 258-5 КК України) диспозиція частини 1 статті 258-4 КК України передбачає відповідальність за сприяння у вчиненні лише терористичного акту. На наш погляд, такий підхід є цілком виправданим, оскільки серед терористичних злочинів (статті 258 – 258-5 КК України) лише цей злочин передбачає настання певних суспільно небезпечних наслідків і представляє найбільшу суспільну небезпеку.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37497.html