Судовий контроль за законністю початку досудового розслідування

З метою забезпечення законності початку досудового розслідування здійснюється також судовий контроль [44], з приводу чого у літературі висловлені різні погляди щодо мети та завдань судового контролю на стадіях процесу, у тому числі й під час перевірки заяв і повідомлень про злочини [201, с. 228].

На нашу думку, судовий контроль на першій стадії кримінального процесу − це закріплена Конституцією України та кримінальним процесуальним законодавством діяльність суду, яка реалізується ним у встановленій законом процесуальній формі і спрямована на забезпечення законності дій та рішень органів і посадових осіб, які вирішують заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення, що вчинені або готуються, а також прийняття процесуальних рішень на початку досудового розслідування.

Зокрема до моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР роль суду передбачена Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», яким встановлюється, що негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації
з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника (ч. 2 ст. 8). Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 9 цього Закону окремі обмеження прав і свобод людини та юридичних осіб під час здійснення ОРД можуть застосовуватися за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства [137].

Судовий контроль й теоретично обґрунтований як необхідний елемент законності. Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод, а рішення й дії (бездіяльність) органів державної влади, посадових осіб можуть бути оскаржені в суді. Своєчасність судового контролю на початковому етапі досудового розслідування дає змогу забезпечити законність і в подальших стадіях кримінального процесу. Водночас інтерв’ювання слідчих та працівників оперативних підрозділів засвідчило, що вони в переважній більшості висловилися проти судового контролю на першій стадії кримінального процесу. Домінуючим аргументом опитаних є те, що відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України основною функцією суду є здійснення правосуддя.

Одним з напрямів ефективного функціонування державної влади в Україні є забезпечення законності діяльності органів досудового розслідування, які виходячи з принципу верховенства права, зобов’язані керуватись законом при здійсненні своїх повноважень. Саме тому об’єктивно необхідним є створення надійного і ефективного механізму судового контролю за діяльністю органів досудового розслідування, оскільки саме судовий контроль справедливо вважається найбільш дієвим інструментом забезпечення прав і свобод громадян.

Наразі можна констатувати, що розвиток демократії в державі створив необхідні умови для удосконалення контрольної функції суду, і підсилення судового контролю на досудових стадіях кримінального процесу науковцями та практиками визначається як одна з найбільш прогресивних новел КПК України.

На користь розширення сфери впливу судового контролю свідчить те, що по-перше, суд не належить ні до сторони захисту, ні до сторони обвинувачення, не пов’язаний відомчими інтересами, не несе відповідальність за стан боротьби зі злочинністю, а відтак, убачається, що саме судові рішення мають бути неупередженими, законними
та обґрунтованими, а по-друге, ефективність судового контролю забезпечується специфічними, притаманними лише йому засобами. Так, контрольна діяльність суду характеризується відсутністю організаційної підпорядкованості між суб’єктами контрольно-наглядової діяльності
і підконтрольними суб’єктами (судом та органами досудового розслідування), а оцінка діяльності органів досудового розслідування здійснюється винятково з точки зору її законності.

У КПК України не наведено визначення поняття судового контролю, проте, аналіз окремих його норм дозволяє зробити висновок, що судовий контроль покликаний: забезпечити законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод громадян під час досудового розслідування шляхом ухвалення рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права громадян та розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення слідчого чи прокурора.

Так, за оцінками експертів, судовий контроль за КПК України: 1) забезпечує можливість оскарження безпосередньо до суду окремих рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора в ході досудового розслідування; 2) встановлює майже повну монополію суду щодо вирішення питань про обмеження прав і свобод особи в ході досудового розслідування; 3) розширює повноваження суду щодо надання дозволів на вчинення окремих слідчих (розшукових) дій; 4) наділяє суд деякою мірою наглядовими функціями в питанні оцінки законності затримання особи та тримання її під вартою[64]. Отже, розробниками нового кримінального процесуального законодавства підтримано вектор розширення функції судового контролю за досудовим розслідуванням і враховано низку слушних пропозицій та зауважень, які були напрацьовані науковцями та практиками протягом тривалого часу.

Огляд наукової літератури свідчить про те, що питання про розширення судового контролю неодноразово порушувались за КПК 1960 року, згідно норм якого основні наглядові повноваження за досудовим розслідуванням належали прокуратурі. Тривалий час об’єктивно існувала потреба у встановленні виправданого балансу процесуальних повноважень органів прокуратури, суду та керівників слідчих підрозділів, вносились численні зміни до законодавства, проте проблема залишалась не вирішеною, на чому неодноразово наголошували вчені-процесуалісти [203].

Проблема судового контролю виникла не лише у зв’язку з «модернізацією» окремих положень КПК «радянського» зразка. Насправді в історичному плані розвиток судового контролю пройшов досить складні
і неоднозначні етапи. Цим питанням приділено значну увагу в літературі. Законодавству відомий порядок тотального оскарження дій і рішень на досудовому слідстві, який існував до 1917 року. Судовий контроль здійснювався не тільки в порядку розгляду скарг учасників кримінального процесу окружним судом (така процедура визнавалася винятковою), але й у ревізійному порядку, бо судовий слідчий важливі рішення про рух справи приймав за згодою суду[150, с. 394]. Аналогічний порядок в цілому зберігався і в першому «радянському» КПК.

У 1975 році А.Л. Ципкін запропонував наділити суди правом перевірки законності обрання запобіжного заходу – взяття під варту з викликом обвинуваченого та за участю прокурора та висловився за встановлення безпосереднього судового контролю за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства [194, с. 27], тобто процедуру, подібну тій, що згодом отримала закріплення в законі. О.Д. Бойков у своїх дослідженнях звернув увагу на те, що становлення судової влади суттєво змінює призначення і функції судової системи, оскільки суди вже не обмежуються лише здійсненням правосуддя [16].

У навчальному посібнику «Судовий контроль у стадії попереднього розслідування» М.О. Колоколов детально дослідив функції судової влади на тогочасному етапі розвитку держави і обґрунтував висновок про те, що ні радянська юриспруденція, ні вітчизняна юридична наука не дослідили всього комплексу функцій судової влади, а створили ефективно діючу, демократичну «третю владу», не знаючи, які саме функції на неї мають бути покладені, неможливо. З огляду на це, він звертає увагу передусім на те, що слід розуміти під функціями сучасної судової влади, які з них вона уже виконує на нинішньому етапі судово-правової реформи, а які напрями діяльності судам належить ще тільки опанувати [72, с. 16–17].

Отже, глибоке наукове осмислення проблем судового контролю, вивчення та узагальнення практики його застосування стали підґрунтям для сучасного кримінального процесуального законодавства.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37567.html