Сутнісно-парадигмальні засади генетичної природи економічної глобалізації

Генетична природа економічної глобалізації обумовлена, насамперед, об’єктивними тенденціями інтернаціоналізації господарського життя та інтеграційною взаємодією, як окремих національних господарств, так і регіональних таксономів, котра особливо стрімкого зростання набула в останні три десятиліття, в силу трансформаційних процесів, що відбуваються  у світовому господарстві і охоплює, як його базис, так і інституціональні  структури.

Глобалізація, як процес зародження та розвитку взаємозалежності і взаємопроникнення національних економічних систем, як відомо почалась за доби великого машинного виробництва кінця ХVIII ст. на базі поглиблення суспільного поділу праці, що набув міжнародного характеру. Саме інтернаціоналізація виробництва й обігу стала однією з найголовніших передумов формування світового господарства.

Наукою та історичним досвідом доведено, що розвиток людського суспільства пов’язаний з його економічною діяльністю, яка структурована за певними способами виробництва. Людина впливає на природні ресурси з метою їх перетворення і пристосування до своїх потреб, через накопичення та споживання створених нею продуктів. Процес суспільного виробництва супроводжується формуванням класових та організаційно-економічних відносин. Суспільно-економічні відносини визначають характер і вектор розвитку людської цивілізації.

Започатковувала якісні трансформації у розвитку ринкових економічних  систем індустріальна революція в країнах Західної Європи кінця ХVIII ст., яка призвела до корінних змін у матеріальному виробництві, техніці та суспільних відносинах. Технічні нововведення, запропоновані суспільству в той час, модифікували виробничі процеси та способи розподілу продукту, і призвели до масового виробництва товарів, що значним чином вплинуло на подальші форми та обсяги розміщення капіталу.

Доведено, що більшість існуючих на сьогоднішній день визначень зводить глобалізацію до процесу географічного/просторового розширення господарських взаємодій та збільшення ступеня взаємопов’язаності і взаємозалежності між людьми, групами та інститутами, що базуються в різних країнах світу [104, 260, 583]. Однак необхідно відзначити, що сучасні процеси глобалізації виходять далеко за рамки тільки просторового розширення. Сучасний процес глобалізації, крім географічного розширення економічної діяльності, передбачає ряд абсолютно нових якісних і кількісних аспектів. Цей процес є кумулятивним, отже, різні аспекти і механізми підсилюють один одного. На основі проведеного дослідження виділено якісно нові аспекти глобалізації:

• широта змін. На сучасному етапі розвитку світової економіки зміни відбуваються у найрізноманітніших сферах: економіці і суспільстві в цілому, міграції населення, бізнес-секторі, політиці, армії, навколишньому середовищі, культурі;
• посилення політичної складової глобалізаційних процесів. Цьому сприяє економічна і соціальна політика дерегуляції та лібералізації, яка проводиться як у країнах розвинутих регіонів, так і країнах регіонів, що розвиваються;
• нарощення фінансового капіталу у сучасній економіці. Панування фінансового капіталу над промисловим не є новим явищем у капіталізмі. Проте за останні 20 років таке домінування досягло безпрецедентного рівня як з точки зору інтенсивності фінансової діяльності відносно до розміру економік, так і з точки зору кількості країн, що беруть участь у фінансових операціях [523];
• соціальні та організаційні зміни. Організація виробництва і бізнесу в цілому зазнала значних змін, які стали можливими і навіть необхідними у зв’язку з впровадженням нових технологій;
• зміни в організації виробництва в різних країнах, які пов’язані з діяльністю ТНК;
• технологічна основа глобалізації. Жоден з перелічених вище процесів не був би можливим без впровадження і швидкого розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). ІКТ впливають на всі аспекти процесу глобалізації, починаючи з переміщення товарів і факторів виробництва і закінчуючи організацією виробництва. Значні поліпшення відбулись також у сфері транспортних технологій.

Вперше термін “глобалізація” з'явився в 70-х роках ХХ ст. у літературі з менеджменту та бізнесу для позначення нових стратегій світового виробництва та розподілу. Цей термін почали вживати теоретики створеного в 1968 р. Римського клубу для системного вивчення глобальних проблем, розробки моделей світового порядку та дослідницьких проектів планетарного розвитку.

У 1970 р. побачила світ книга американського футуролога Е.Тоффлера “Шок майбутнього”, в якій йшлось про зростання занепокоєння людства щодо майбутнього. Сьогодні це майбутнє втілилось в явище, що отримало назву “глобалізація”.

Саме поняття “глобалізація” увійшло в науковий обіг у 80-х рр. XX ст. як відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки, зумовлених посиленням дій загальноцивілізаційних законів і закономірностей, що охоплюють всі сфери суспільного життя і формують постіндустріальну світову цивілізацію. Вперше термін “глобалізація” з’явився у науковому обігу два десятиліття тому, в 1983 р., у статті Т. Левіта, опублікованій у журналі “Гарвард бізнес рев’ю”, ним він так назвав феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляли багатонаціональні корпорації. Розповсюдження ж ця категорія отримала завдяки американському соціологу Р. Робертсону [529, 530] та японцю К. Омае [520], котрий опублікував у 1990 р. бестселер “Світ без меж”. З того часу поняття глобалізації значно розширилось й збагатилось дефініціями.

Тенденції формування загальносвітової цивілізації, що емпірично фіксуються, послужили свого роду відправним пунктом для виникнення значної кількості різних теоретичних переконань відносно майбутнього людського суспільства. Власне, ідея глобального розвитку спочатку виникла як раціонально виправданий, доцільний орієнтир прогресивного розвитку (вдосконалення) усього людства. Так, наприклад, на думку таких відомих американських учених, як Д. Белл [421], З. Бжезинський [42], Д. Нейсбіт, П. Друкер [444] та інші, справжні, в цілому прогресивні, тенденції далі еволюціонуватимуть у тому ж напрямі, набуваючи зрілих, досконалих форм.

Доведено, що процес глобалізації слід розуміти як багатогранне явище, що передбачає загальну трансформацію політичного простору-часу й інших аспектів життєдіяльності суспільства, є в сутнісній своїй характеристиці комплексом суперечливих зв’язків і умов.

Гарвардський учений Стенлі Хоффман у своїй статті «Зіткнення глобалізацій» називає три важливі фактори впливу глобалізації на світову політику. Інституціональний фактор обумовлений небажанням держав ослабляти власний суверенітет під ударами глобалізації чи так званої «гуманітарної інтервенції». Національний фактор зумовлений національною природою громадянства, локалізованою, на відміну від економічного життя, у глобальному масштабі. Об’єднаний інформаційно-комунікаційними технологіями світ поки що не має колективної свідомості чи солідарності. Третій фактор пов’язаний зі зниженням ролі політичних, економічних та інших бар’єрів, що сприяє поширенню конфліктів та тероризму [248, c. 202].

З точки зору державного управління проблеми глобалізації найчастіше аналізуються в контексті світового або глобального громадянського суспільства; трансформації інституціональної структури, функціональної специфіки і політичної ролі національної держави; питань організації і функціонування різних політичних систем і режимів. З цих позицій у сучасній науці глобалізацію розглядають в основному як:

– багатосторонній процес взаємозв’язку політичних структур, культур і суб’єктів у світовому масштабі (М. Лечер);

– процес, що розмиває межі соціокультурних нормативів, супроводжуваний зростаючим усвідомленням цього (М. Уотерс);

– інтенсифікацію політичних відносин у світовому масштабі, так що події в тих чи інших віддалених один від одного регіонах світу опиняються взаємозв’язаними (Е. Гідденс);

– стискування світу в єдине політико-економічне ціле, з одночасним усвідомленням цього його локальними частинами і політичними суб’єктами (Р. Робертсон).

Серед теоретичних проблем визначення сутності глобалізації найбільшою є проблема співвідношення глобалізації з вестернізацією. З цього питання сформувались два підходи.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/87727.html